Євангеліє від Луки: Лк. 20:45–21:4

Лк. 20:45–21:4 зач. 103

Глава 20

зач. 991В оди́н з тих днів, коли́ Він учи́в наро́д у хра́мі і благовіствува́в, прийшли́ первосвяще́нники і кни́жники зі старі́йшинами

2і запита́ли Його́: скажи́ нам, яко́ю вла́дою Ти це ро́биш, або́ хто дав Тобі́ цю вла́ду?

3Він сказа́в їм у ві́дповідь: запита́ю і Я вас про одне́, і скажі́ть Мені́:

4хре́щення Іоа́ннове було́ з небе́с, чи від люде́й?

5Вони́ ж, мірку́ючи між собо́ю, говори́ли: коли́ ска́жемо: з небе́с, то ска́же: чому́ ж ви не пові́рили йому́?

6а коли́ ска́жемо: від люде́й, то весь наро́д поб’є́ нас камі́нням, бо він упе́внений, що Іоа́нн є проро́к.

7І відповіда́ли: не зна́ємо зві́дки.

8Іісу́с сказа́в їм: і Я не скажу́ вам, яко́ю вла́дою це роблю́.

зач. 1009І поча́в Він говори́ти до люде́й таку́ при́тчу: оди́н чолові́к насади́в виногра́дник і відда́в його́ виногра́дарям, і відлучи́вся на до́вгий час;

10і у свій час посла́в до виногра́дарів раба́, щоб вони́ дали́ йому́ плоді́в з виногра́дника, але́ виногра́дарі, поби́вши його́, відісла́ли ні з чим.

11Ще посла́в дру́гого раба́; але́ вони́ і того́, поби́вши і знева́живши, відісла́ли ні з чим.

12І ще посла́в тре́тього; але́ вони́ і того́, пора́нивши, ви́гнали.

13Тоді́ госпо́дар виногра́дника сказа́в: що мені́ роби́ти? Пошлю́ си́на мого́ улю́бленого; мо́же, поба́чивши його́, посоро́мляться.

14Але́ виногра́дарі, поба́чивши його́, міркува́ли між собо́ю, ка́жучи: це спадкоє́мець, ході́м, уб’є́мо його́, і спа́дщина бу́де на́ша.

15І, ви́вівши його́ геть з виногра́дника, вби́ли. Що зро́бить з ни́ми госпо́дар виногра́дника?

16При́йде і погу́бить виногра́дарів тих, і відда́сть виногра́дник і́ншим. Ті, що слу́хали це, сказа́ли: хай не бу́де так!

17Але Він, погля́нувши на них, сказа́в: що зна́чить оце́ напи́сане: ка́мінь, яки́й відки́нули будівни́чі, той са́мий став нарі́жним?.

18Ко́жний, хто впаде́ на той ка́мінь, розіб’є́ться; а на ко́го він упаде́, того́ розду́шить.

зач. 10119І шука́ли в цей час первосвяще́нники і кни́жники, щоб накла́сти на Ньо́го ру́ки, та побоя́лись наро́ду, бо зрозумі́ли, що про них сказа́в Він цю при́тчу.

20І, слідку́ючи за Ним, підісла́ли лука́вих люде́й, які́, вдаючи́ з се́бе пра́ведних, злови́ли б Його́ на сло́ві, щоб ви́дати Його́ нача́льникам і вла́ді прави́теля.

21І вони́ запита́ли Його́: Учи́телю! ми зна́ємо, що Ти правди́во гово́риш і вчиш, і не ди́вишся на осо́бу, але́ і́стинно на путь Бо́жу наставля́єш;

22чи ва́рто нам дава́ти пода́ток ке́сареві, чи ні?

23Він же, зрозумі́вши ї́хнє лука́вство, сказа́в їм: що ви Мене́ спокуша́єте?

24Покажі́ть Мені́ дина́рій: чиє́ на ньо́му зобра́ження і на́пис? Вони́ відповіли́: ке́сареве.

25Він сказа́в їм: о́тже, віддава́йте ке́сареве ке́сареві, а Бо́же Бо́гові.

26І не могли́ пійма́ти Його́ на сло́ві пе́ред наро́дом і, здивува́вшись ві́дповіді Його́, замо́вкли.

зач. 10227Тоді́ прийшли́ де́які з саддуке́їв, які́ не визнаю́ть воскресі́ння, і запита́ли Його́:

28Учи́телю! Мойсе́й написа́в нам: коли́ у ко́го помре́ брат, що мав жі́нку, і помре́ безді́тним, то брат його́ пови́нен взя́ти жі́нку його́ і відроди́ти пото́мство бра́тові своє́му.

29Було́ сім браті́в; пе́рший взяв жі́нку і поме́р безді́тним;

30взяв ту жі́нку дру́гий, і той поме́р безді́тним;

31взяв її́ тре́тій, так са́мо і всі се́меро; і, не залиши́вши діте́й, поме́рли;

32пі́сля всіх поме́рла і жі́нка;

33о́тже, у воскресі́ння, котро́му з них бу́де вона́ жі́нкою, бо се́меро ма́ли її́ за жі́нку?

34Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: ча́да ві́ку цього́ одру́жуються і вихо́дять за́між;

35а ті, що сподо́бляться досягти́ того́ ві́ку і воскресі́ння з ме́ртвих, не одру́жуються і не вихо́дять за́між,

36і вме́рти вже не мо́жуть, бо вони́ рі́вні А́нгелам і є сини́ Бо́жі, бу́дучи сина́ми воскресі́ння.

37А що ме́ртві воскре́снуть, і Мойсе́й показа́в при купині́, коли́ Го́спода назва́в Бого́м Авраа́ма і Бо́гом Ісаа́ка і Бо́гом Я́кова.

38Бог же не є Бог ме́ртвих, а живи́х, бо в Ньо́го всі живі́.

39На це де́які з кни́жників сказа́ли: Учи́телю! Ти до́бре сказа́в.

40І бі́льше не насмі́лювались пита́ти Його́ ні про що. Він же сказа́в їм:

41як це ка́жуть, що Христо́с є Син Дави́дів,

42а сам Дави́д гово́рить у кни́зі псалмі́в: сказа́в Госпо́дь Го́споду моє́му: сиди́ право́руч Ме́не,

43до́ки покладу́ ворогі́в Твої́х у підні́жжя ніг Твої́х?

44О́тже, Дави́д назива́є Його́ Го́сподом; як же Він Син йому́?

зач. 10345І коли́ уве́сь наро́д слу́хав, Він сказа́в у́чням Свої́м:

46стережі́ться кни́жників, які́ лю́блять ходи́ти в до́вгому о́дязі і лю́блять, щоб їх віта́ли в наро́дних зібрання́х, ма́ти пе́рші місця́ в синаго́гах і пе́рші місця́ на вече́рях,

47які́ поїда́ють доми́ вдів і лицемі́рно до́вго мо́ляться; вони́ при́ймуть тим бі́льше осу́дження.

Глава 21

1Погля́нувши, Він поба́чив бага́тих, які́ кла́ли дари́ свої́ в скарбни́цю;

2поба́чив тако́ж і одну́ бі́дну вдову́, яка́ туди́ покла́ла дві ле́пти,

3і сказа́в: і́стинно говорю́ вам, що ця бі́дна вдова́ бі́льше всіх покла́ла;

4бо всі ті від на́длишку свого́ кла́ли в дар Бо́гові, а вона́ від неста́тку свого́ покла́ла весь прожи́ток свій, що ма́ла.

зач. 1045І коли́ де́які говори́ли про храм, що він прикра́шений дороги́м камі́нням і поже́ртвами, Він сказа́в:

6при́йдуть дні, в які́ з то́го, що ви тут ба́чите, не зали́шиться ка́меня на ка́мені; все бу́де зруйно́ване.

7І запита́ли Його́: Учи́телю! коли́ ж це бу́де? і яка́ озна́ка, коли́ це ма́є ста́тися?

зач. 1058Він сказа́в: стережі́ться, щоб вас не ввели́ в заблу́дження, бо бага́то при́йде під і́менем Мої́м, ка́жучи, що це Я. І час цей бли́зько: не ході́ть за ни́ми.

9Коли́ почу́єте про ві́йни та завору́шення, не жаха́йтеся, бо цьому́ нале́жить бу́ти рані́ш; але́ не в той час кіне́ць.

10Тоді́ сказа́в їм: повста́не наро́д на наро́д і ца́рство на ца́рство.

11Бу́дуть вели́кі землетру́си по місця́х, і го́лод, і мор, і жахли́ві я́вища, і вели́кі знаме́ння з не́ба.

зач. 10612А пе́ред усі́м тим накладу́ть на вас ру́ки і гна́тимуть вас, віддаючи́ в синаго́ги і в темни́ці, і поведу́ть пе́ред царі́в і прави́телів за ім’я́ Моє́.

13І бу́де це вам для сві́дчення.

14Ото́ж покладі́ть собі́ на се́рці не заду́мувати напере́д, що відповіда́ти,

15бо Я дам вам уста́ і прему́дрість, які́й не змо́жуть пере́чити, ні протистоя́ти всі, хто проти́виться вам.

16І видава́тимуть вас і батьки́, і брати́, і ро́дичі, і дру́зі, і де́кого з вас умертвля́ть;

17і знена́видять вас усі́ за ім’я́ Моє́,

18але́ й волоси́на з голови́ ва́шої не пропаде́, –

19терпі́нням ва́шим спаса́йте ду́ші ва́ші.

20Коли́ ж поба́чите Ієрусали́м, обло́жений війська́ми, зна́йте, що набли́зилось запусті́ння його́.

21Тоді́, хто бу́де в Іуде́ї, хай біжи́ть у го́ри; і хто в мі́сті, хай вихо́дить з ньо́го; а хто в око́лицях, хай не вхо́дить у ньо́го,

22бо це дні по́мсти, щоб збуло́ся все напи́сане.

23Го́ре вагі́тним і тим, що году́ють грудьми́ в ті дні: бо бу́де вели́ка біда́ на землі́ і гнів на наро́д цей.

24І поля́жуть від ві́стря меча́, і відве́дені бу́дуть у поло́н помі́ж усі́ наро́ди; і Ієрусали́м топта́тимуть язи́чники, аж до́ки не скінча́ться часи́ язи́чників.

25І бу́дуть знаме́ння в со́нці і мі́сяці і зірка́х, а на землі́ ту́га наро́дів і безнаді́йність; і мо́ре зашуми́ть і збу́риться.

26Лю́ди вмира́тимуть від стра́ху і чека́ння бід, що йдуть на все́світ, бо си́ли небе́сні захита́ються.

27І тоді́ поба́чать Си́на Людсько́го, гряду́щого на хма́рах з си́лою і сла́вою вели́кою.

зач. 10728Коли́ ж це почне́ збува́тись, тоді́ ви ви́простайтесь і підіймі́ть го́лови ва́ші, бо наближа́ється ви́зволення ва́ше.

29І сказа́в їм при́тчу: подиві́ться на смоко́вницю та на всі дере́ва:

30коли́ вони́ розпуска́ються, то, ди́влячись на це, зна́єте, що вже бли́зько лі́то.

31Так і ви, коли́ поба́чите, що все те збува́ється, зна́йте, що бли́зько Ца́рство Бо́же.

32І́стинно кажу́ вам: не пере́йде рід цей, як усе́ це ста́неться.

33Не́бо і земля́ пере́йдуть, а слова́ Мої́ не пере́йдуть.

34Диві́ться ж за собо́ю, щоб ва́ші серця́ не обтя́жувались об’їда́нням та пия́цтвом і жите́йськими турбо́тами, і щоб день той не наста́в для вас несподі́вано,

35бо він, як сіть, захо́пить усі́х, що живу́ть на пове́рхні всіє́ї землі́.

36Ото́ж пильну́йте повсякча́с і молі́ться, щоб ви сподо́бились уни́кнути всіх тих бід, що ма́ють бу́ти, і ста́ти пе́ред Си́ном Людськи́м.

зач. 10837Вдень Він учи́в у хра́мі, а на ніч вихо́див і перебува́в на горі́, що зве́ться Єлео́нською.

38І весь наро́д зра́нку прихо́див до Ньо́го в храм слу́хати Його́.