Євангеліє від Луки: Лк. 2:22–40

Лк. 2:22–40 зач. 7

Глава 2

зач. 51У ті дні ви́йшов від ке́саря А́вгуста нака́з зроби́ти пере́пис по всій землі́.

2Цей пере́пис був пе́рший за правлі́ння Квірі́нія Сі́рією.

3І всі йшли записа́тися, ко́жен до свого́ мі́ста.

4Пішо́в та́кож і Йо́сиф з Галіле́ї, з мі́ста Назаре́та, в Іуде́ю, в мі́сто Дави́дове, що зве́ться Віфлеє́м, бо він був з до́му і ро́ду Дави́дового,

5записа́тися з Марі́єю, зару́ченою з ним жі́нкою, яка́ була́ вагі́тна.

6Коли́ ж вони́ були́ там, прийшо́в час роди́ти Їй;

7і народи́ла Си́на Свого́ Пе́рвенця, і сповила́ Його́, і покла́ла Його́ в я́сла, бо не було́ їм мі́сця в гости́ниці.

8У тій стороні́ були́ на по́лі пастухи́, які́ ночува́ли і стерегли́ ота́ру свою́.

9Ра́птом з’яви́вся їм А́нгел Госпо́дній, і сла́ва Госпо́дня осія́ла їх; зляка́лися вони́ стра́хом вели́ким.

10І сказа́в їм А́нгел: не бі́йтеся; я сповіща́ю вам вели́ку ра́дість, яка́ бу́де всім лю́дям:

11бо ни́ні народи́вся вам у мі́сті Дави́довому Спаси́тель, Котри́й є Христо́с Госпо́дь;

12і ось вам озна́ка: ви зна́йдете спови́те Немовля́, Яке́ лежа́тиме в я́слах.

13І відра́зу з’яви́лося з А́нгелом числе́нне во́їнство небе́сне, яке́ сла́вило Бо́га і виголо́шувало:

14сла́ва у ви́шніх Бо́гові і на землі́ мир, в лю́дях благоволі́ння!

15Коли́ А́нгели відійшли́ від них на не́бо, пастухи́ сказа́ли оди́н о́дному: пі́демо до Віфлеє́му і поди́вимось, що там ста́лося, про що сповісти́в нам Госпо́дь.

16І, поспіши́вши, прийшли́ і знайшли́ Марі́ю та Йо́сифа, і Немовля́, Яке́ лежа́ло в я́слах.

17Поба́чивши ж, розповіли́ про те, що було́ спові́щено їм про Немовля́ Це.

18І всі, хто чув, дивува́лися тому́, що розповіда́ли їм пастухи́.

19А Марі́я зберіга́ла всі слова́ ці, склада́ючи в се́рці Свої́м.

зач. 620Пастухи́ ж поверну́лись, сла́влячи і хва́лячи Бо́га за все те, що чу́ли й ба́чили, як було́ ска́зано їм.

21А як мину́ло ві́сім днів, коли́ нале́жало обрі́зати Немовля́, дали́ Йому́ ім’я́ Іісу́с, наре́чене А́нгелом до зача́ття Його́ в утро́бі.

22І коли́ наста́ли дні очи́щення їх за зако́ном Мойсе́євим, принесли́ Його́ до Ієрусали́ма, щоб поста́вити пе́ред Го́сподом,

зач. 723як напи́сано в зако́ні Госпо́дньому, щоб уся́ка дити́на чолові́чої ста́ті, яка розкрива́є утро́бу, була́ посвя́чена Го́споду,

24і щоб принести́ в же́ртву, як ска́зано в зако́ні Госпо́дньому, дві го́рлиці або́ дво́є голубеня́т.

зач. 825Був тоді́ в Ієрусали́мі чолові́к, на ім’я́ Симео́н. Він був муж пра́ведний та побо́жний, що чека́в уті́хи Ізра́їлевої, і Дух Святи́й був на ньо́му.

26Йому́ було́ прові́щено Ду́хом Святи́м, що він не поба́чить сме́рті, до́ки не поба́чить Христа́ Госпо́днього.

27І прийшо́в він, натхне́нний Ду́хом, у храм. І коли́ батьки́ принесли́ Немовля́ Іісу́са, щоб ви́конати над Ним зако́нний обря́д,

28він взяв Його́ на ру́ки, благослови́в Бо́га і сказа́в:

29ни́ні відпуска́єш раба́ Твого́, Влади́ко, за сло́вом Твої́м, з ми́ром,

30бо ба́чили о́чі мої́ спасі́ння Твоє́,

31яке́ Ти приготува́в пе́ред лице́м усі́х наро́дів,

32сві́тло на просві́тлення язи́чників і сла́ву наро́ду Твого́ Ізра́їля.

33Йо́сиф же і Ма́ти Його́ дивува́лися ска́заному про Ньо́го.

34І благослови́в їх Симео́н і сказа́в Марі́ї, Ма́тері Його́: ось, лежи́ть Цей на паді́ння і на встава́ння багатьо́х в Ізра́їлі і на знак спереча́ння, –

35і Тобі́ Самі́й меч про́йде ду́шу, – щоб відкри́лись по́мисли багатьо́х серде́ць.

36Тут була́ тако́ж А́нна проро́чиця, дочка́ Фануї́лова, з колі́на Асі́рова, яка́ досягла́ глибо́кої ста́рості, прожи́вши з чолові́ком пі́сля свого́ діво́цтва сім ро́ків,

37вдова́ ро́ків вісімдесяти́ чотирьо́х, яка́ не відхо́дила від хра́му, посто́м і моли́твою слу́жачи Бо́гові день і ніч.

38Прийшо́вши в той час, вона́ сла́вила Го́спода і говори́ла про Ньо́го всім, хто чека́в ви́зволення в Ієрусали́мі.

39І коли́ ви́конали все за зако́ном Госпо́днім, поверну́лися до Галіле́ї, в мі́сто своє́ Назаре́т.

40Дитя́ ж зроста́ло і міцні́ло ду́хом, спо́внюючись прему́дрості, і благода́ть Бо́жа була́ на Ньо́му.

41Щоро́ку батьки́ Його́ ходи́ли до Ієрусали́ма на свя́то Па́схи.

42І коли́ було́ Йому́ двана́дцять ро́ків, прийшли́ вони́ тако́ж за зви́чаєм до Ієрусали́ма на свя́то.

43Як скінчи́лися дні свя́та, і вони́ поверта́лись, О́трок Іісу́с залиши́вся в Ієрусали́мі; і не помі́тили того́ Йо́сиф і Ма́ти Його́,

44а ду́мали, що Він іде з і́ншими. Пройшо́вши ж день доро́ги, почали́ шука́ти Його́ се́ред ро́дичів та знайо́мих

45і, не знайшо́вши Його́, поверну́лись до Ієрусали́ма, шука́ючи Його́.

46Че́рез три дні знайшли́ Його́ в хра́мі, де Він сиді́в се́ред учителі́в, слу́хав їх і запи́тував їх;

47усі́, хто слу́хав Його́, дивува́лись ро́зумові і ві́дповідям Його́.

48І, поба́чивши Його́, здивува́лися; і Ма́ти Його́ сказа́ла Йому́: Ча́до! що Ти зроби́в з на́ми? Ось ба́тько Твій і Я з вели́кою скорбо́тою шука́ли Тебе́.

49Він сказа́в їм: наві́що вам було́ шука́ти Мене́? хіба́ ви не зна́ли, що Мені́ пови́нно бу́ти в то́му, що нале́жить Отцю́ Моє́му?

50Але́ вони́ не зрозумі́ли ска́заних Ним слів.

51І Він пішо́в з ни́ми і прийшо́в у Назаре́т, і кори́вся їм. І Ма́ти Його́ зберіга́ла всі слова́ ці в се́рці Своє́му.

52Іісу́с же зроста́в у прему́дрості і ві́ком, в любо́ві у Бо́га і люде́й.