Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Євангеліє від Луки: Лк. 19:1–10
Глава 19
зач. 941По́тім Іісу́с увійшо́в у Ієрихо́н і прохо́див че́рез ньо́го.
2І ось, оди́н, на ім’я́ Закхе́й, нача́льник ми́тарів і чолові́к бага́тий,
3бажа́в ба́чити Іісу́са, хто Він, але́ не міг за наро́дом, бо був мали́й на зріст;
4і, забі́гши напере́д, ви́ліз на смоко́вницю, щоб поба́чити Його́, бо Він мав прохо́дити ми́мо не́ї.
5Коли́ Іісу́с прийшо́в на те мі́сце, гля́нувши, поба́чив його́ і сказа́в йому́: Закхе́ю! злізь скорі́ше, бо сього́дні Мені́ тре́ба бу́ти в те́бе в до́мі.
6І він шви́дко зліз і прийня́в Його́ з ра́дістю.
7І всі, бачи́вши те, почали́ наріка́ти, що Він зайшо́в гости́ти до грі́шного чолові́ка;
8Закхе́й же, вста́вши, сказа́в Го́споду: Го́споди! полови́ну майна́ мого́ я відда́м убо́гим, і, якщо́ кого́ скри́вдив чим, поверну́ вче́тверо.
9Іісу́с сказа́в йому́: ни́ні прийшло́ спасі́ння до́му цьому́, бо і він син Авраа́мів,
10бо Син Людськи́й прийшо́в знайти́ і спасти́ заги́бле.
11Коли́ ж вони́ слу́хали це, сказа́в ще одну́ при́тчу; бо Він був недале́ко від Ієрусали́ма, і вони́ ду́мали, що Ца́рство Бо́же ско́ро пови́нно відкри́тися.
12Ото́ж сказа́в: оди́н чолові́к висо́кого ро́ду вируша́в у дале́ку краї́ну, щоб отри́мати собі́ ца́рство і поверну́тись;
зач. 9513покли́кавши де́сять рабі́в свої́х, дав їм деся́ть мин і сказа́в їм: пусті́ть їх в ді́ло, по́ки я поверну́сь.
14Але́ громадя́ни нена́виділи його́ і відпра́вили слі́дом за ним посланці́в, сказа́вши: не хо́чемо, щоб він царюва́в над на́ми.
15І коли́ поверну́вся, оде́ржавши ца́рство, то звелі́в покли́кати до се́бе тих рабі́в, яки́м дав срі́бло, щоб дові́датись, хто що придба́в.
16Прийшо́в пе́рший і сказа́в: госпо́дарю! ми́на твоя́ прине́сла де́сять мин.
17І сказа́в йому́: гара́зд, до́брий ра́бе! за те, що ти у мало́му був ві́рний, візьми́ управлі́ння над десятьма́ міста́ми.
18Прийшо́в дру́гий і сказа́в: госпо́дарю! ми́на твоя́ прине́сла п’ять мин.
19Сказа́в і цьому́: і ти будь над п’ятьма́ міста́ми.
20Прийшо́в тре́тій і сказа́в: госпо́дарю! ось твоя́ ми́на, яку́ я зберіга́в, загорну́вши в хусти́ну,
21бо я боя́вся тебе́, тому́ що ти чолові́к жорсто́кий: бере́ш, чого́ не клав, і жнеш, чого́ не сі́яв.
22Госпо́дар сказа́в йому́: твої́ми уста́ми суди́тиму тебе́, лука́вий ра́бе! ти знав, що я чолові́к жорсто́кий, беру́, чого́ не клав, і жну, чого́ не сі́яв;
23чому́ ж ти не відда́в срі́бла мого́ купця́м, щоб я, поверну́вшись, взяв його́ з прибу́тком?
24І сказа́в тим, що там стоя́ли: візьмі́ть у ньо́го ми́ну і да́йте тому́, що ма́є де́сять мин.
25І сказа́ли йому́: госпо́дарю! у ньо́го є де́сять мин.
26Кажу́ ж бо вам, що вся́кому, хто ма́є, тому́ да́сться; а хто не ма́є, відбере́ться і те, що ма́є;
27а ворогі́в мої́х, які не хоті́ли, щоб я царюва́в над ни́ми, приведі́ть сюди́ і поби́йте переді мно́ю.
28Сказа́вши це, Іісу́с пішо́в да́лі, підійма́ючись до Ієрусали́ма.
зач. 9629І коли́ набли́зився до Віффагі́ї та Віфа́нії, до гори́, що зве́ться Єлео́нською, посла́в двох у́чнів Свої́х,
30сказа́вши: піді́ть до села́, що пе́ред ва́ми; увійшо́вши в ньо́го, зна́йдете молодо́го осла́, прив’я́заного, на яко́го ніхто́ з люде́й ніко́ли не сіда́в; відв’яза́вши його́, приведі́ть.
31А коли́ хто вас спита́є: наві́що відв’я́зуєте? скажі́ть йому́ так: він потрі́бний Го́споду.
32Посланці́ пішли́ і знайшли́, як Він сказа́в їм.
33Коли́ ж вони́ відв’я́зували молодо́го осла́, то госпо́дарі його́ сказа́ли їм: наві́що відв’я́зуєте осля́?
34Вони́ відповіда́ли: він потрі́бний Го́споду.
35І привели́ його́ до Іісу́са, і, наки́нувши о́дяг свій на осля́, посади́ли на ньо́го Іісу́са.
36І коли́ Він ї́хав, стели́ли о́дяг свій на доро́зі.
зач. 9737А коли́ Він наближа́вся вже до спу́ску з гори́ Єлео́нської, бе́зліч у́чнів, раді́ючи, почали́ ду́же го́лосно хвали́ти Бо́га за всі чудеса́, які́ вони́ ба́чили,
38ка́жучи: благослове́н Цар, гряду́щий в ім’я́ Госпо́днє! мир на небеса́х і сла́ва у ви́шніх!
39І де́які фарисе́ї з наро́ду сказа́ли Йому́: Учи́телю! заборо́ни у́чням Твої́м.
40Але́ Він сказа́в їм у ві́дповідь: Я вам кажу́, що коли́ вони́ замо́вкнуть, то камі́ння заголо́сить.
41І коли́ набли́зився до мі́ста, то, ди́влячись на ньо́го, запла́кав над ним
42і сказа́в: о, коли́ б зрозумі́в ти хоч у цей твій день, що потрі́бне для твого́ ми́ру! Але́ це схо́вано ни́ні від оче́й твої́х,
43бо при́йдуть на те́бе дні, коли́ вороги́ твої́ обло́жать тебе́ око́пами і ото́чать тебе́, і сти́снуть тебе́ звідусі́ль,
44і зруйну́ють тебе́, і поб’ю́ть діте́й твої́х у тобі́, і не зали́шать у тобі́ ка́меня на ка́мені за те, що ти не зрозумі́в ча́су відві́дання твого́.
зач. 9845І, ввійшо́вши у храм, поча́в виганя́ти тих, що в ньо́му продава́ли і купува́ли,
46ка́жучи їм: напи́сано: дім Мій є дім моли́тви, а ви зроби́ли його́ верте́пом розбі́йників.
47І вчив щодня́ в хра́мі. А первосвяще́нники і кни́жники та старі́йшини наро́ду шука́ли погуби́ти Його́,
48і не знахо́дили що зроби́ти б з Ним, бо уве́сь наро́д невідсту́пно слу́хав Його́.