Євангеліє від Луки: Лк. 10:38–42; 11:27–28

Лк. 10:38–42; 11:27–28 зач. 54

Глава 10

зач. 501Пі́сля то́го ви́брав Госпо́дь і і́нших сімдеся́т у́чнів і посла́в їх по дво́є пе́ред лице́м Свої́м у ко́жне мі́сто і мі́сце, куди́ Сам хоті́в іти́,

2і сказа́в їм: жни́во вели́ке, а женці́в ма́ло; тож блага́йте Госпо́даря жнив, щоб ви́слав женці́в на жнива́ Свої́.

3Іді́ть! Я посила́ю вас, як ягня́т між вовкі́в.

4Не бері́ть ні мішка́, ні то́рби, ні взуття́, і ніко́го в доро́зі не віта́йте.

5В яки́й дім увійде́те, споча́тку кажі́ть: мир до́му цьому́;

6і якщо́ бу́де там син ми́ру, то спочи́не на ньо́му мир ваш, а коли́ ні, то до вас поверне́ться.

7В тому́ до́мі залиша́йтесь, ї́жте і пи́йте те, що в них є, бо працю́ючий ва́ртий нагоро́ди за труди́ свої́; не перехо́дьте з до́му в дім.

8І коли́ в яке́ мі́сто при́йдете і при́ймуть вас, ї́жте, що вам подаду́ть,

9і зціля́йте неду́жих, що знахо́дяться в ньо́му, і кажі́ть їм: набли́зилось до вас Ца́рство Бо́же.

10Якщо́ ж при́йдете в яке́сь мі́сто і не при́ймуть вас, то, ви́йшовши на ву́лицю, скажі́ть:

11і по́рох, що прили́п до нас з ва́шого мі́ста, обтру́шуємо вам; а проте́ зна́йте, що набли́зилось до вас Ца́рство Бо́же.

12Кажу́ ж вам, що Содо́му в день той відра́дніше бу́де, ніж мі́сту тому́.

13Го́ре тобі́, Хорази́не! го́ре тобі́, Віфсаї́до! бо якби́ у Ти́рі та Сидо́ні ста́лися ті чудеса́, які були́ у вас, то давно́ б вони́, си́дячи у вере́тищі й по́пелі, пока́ялися;

14але́ і Ти́ру і Сидо́ну відра́дніше бу́де на суді́, ніж вам.

15І ти, Капернау́ме, що підні́сся до не́ба, до пе́кла зі́йдеш.

зач. 5116Хто слу́хає вас, той Мене́ слу́хає, і хто відверта́ється вас, той Мене́ відверта́ється, а хто відверта́ється Мене́, той відверта́ється Того́, Хто посла́в Мене́.

17Сімдеся́т у́чнів поверну́лися з ра́дістю і говори́ли: Го́споди! і бі́си коря́ться нам в ім’я́ Твоє́.

18Він же сказа́в їм: Я ба́чив сатану́, що, як бли́скавка, впав з не́ба;

19Ось, даю́ вам вла́ду наступа́ти на змій та скорпіо́нів і на вся́ку си́лу вра́жу; і ніщо́ не пошко́дить вам;

20одна́к том́у не раді́йте, що ду́хи вам коря́ться, а раді́йте тому́, що імена́ ва́ші напи́сані на небеса́х.

21У той час зраді́в ду́хом Іісу́с і сказа́в: сла́влю Тебе́, О́тче, Го́споди не́ба і землі́, що Ти утаї́в це від му́дрих та розу́мних, і відкри́в те ді́тям. Так, О́тче! Бо таке́ бу́ло Твоє́ благоволі́ння.

зач. 5222І, зверну́вшись до у́чнів, сказа́в: усе́ переда́в Мені́ Оте́ць Мій; і ніхто́ не зна́є, хто є Син, ті́льки Оте́ць, і хто є Оте́ць, не зна́є ніхто́, крім Си́на і того́, кому́ Син хо́че відкри́ти.

23І, зверну́вшись до у́чнів, сказа́в їм окре́мо: блаже́нні о́чі, які ба́чать те, що ви ба́чите!

24бо кажу́ вам, бага́то проро́ків і царі́в бажа́ли ба́чити те, що ви ба́чите, і не ба́чили, і чу́ти, що ви чу́єте, і не чу́ли.

зач. 5325І ось, оди́н зако́нник встав і, спокуша́ючи Його́, сказа́в: Учи́телю! що зроби́ти мені́, щоб успадкува́ти життя́ ві́чне?

26Він же сказа́в йому́: в зако́ні що напи́сано? як чита́єш?

27Він сказа́в у ві́дповідь: возлюби́ Го́спода Бо́га твого́ усім серце́м твої́м, і усіє́ю душе́ю твоє́ю, та усіє́ю си́лою твоє́ю, і всім ро́зумом твої́м, і бли́жнього твого́, як само́го себе́.

28Іісу́с сказа́в йому́: пра́вильно ти відповіда́в; так роби́ і бу́деш жи́ти.

29Він же, бажа́ючи ви́правдати себе́, сказа́в Іісу́сові: а хто мій бли́жній?

30На це Іісу́с сказа́в: оди́н чолові́к ішо́в з Ієрусали́ма до Ієрихо́на і потра́пив до рук розбі́йників, котрі́ зняли́ з ньо́го оде́жу, пора́нили його́ і пішли́, залиши́вши його́ ле́две живо́го.

31Тра́пилось одному́ свяще́нникові йти тіє́ю доро́гою і, поба́чивши його́, пройшо́в ми́мо.

32Так са́мо і леві́т, що був на то́му мі́сці, підійшо́в, подиви́вся і пройшо́в ми́мо.

33Яки́йсь же самаряни́н, проїжджа́ючи, натра́пив на ньо́го і, поба́чивши його́, змилосе́рдився

34і, підійшо́вши, перев’яза́в йому́ ра́ни, полива́ючи оли́вою і вино́м; і, посади́вши його́ на свого́ осла́, приві́з його́ до гости́ниці і потурбува́вся про ньо́го;

35а на дру́гий день, від’їжджа́ючи, ви́йняв два динарі́я, дав вла́сникові гости́ниці і сказа́в йому́: потурбу́йся про ньо́го; і якщо́ ви́тратиш на ньо́го бі́льше, я, поверта́ючись, відда́м тобі́.

36О́тже, хто з тих трьо́х, здає́ться тобі́, був бли́жній для то́го, що потра́пив до рук розбі́йників?

37Він сказа́в: той, що змилосе́рдився над ним. Тоді́ Іісу́с сказа́в йому́: іди́, і ти роби́ так са́мо.

зач. 5438Коли́ вони́ йшли, прийшо́в Він до одного́ села́; тут жі́нка, на ім’я́ Ма́рфа, прийняла́ Його́ в свій дім;

39у не́ї була́ сестра́, що звала́сь Марі́я, котра́ сі́ла бі́ля ніг Іісу́са і слу́хала сло́во Його́.

40Ма́рфа ж клопота́лась про вели́ку гости́ну і, підійшо́вши, сказа́ла: Го́споди! чи Тобі́ байду́же, що сестра́ моя́ поки́нула мене́ одну́ служи́ти? скажи́ їй, щоб допомогла́ мені́.

41Іісу́с же сказа́в їй у ві́дповідь: Ма́рфо! Ма́рфо! ти турбу́єшся і клопо́чешся бага́то чим,

42а одного́ ті́льки тре́ба; Марі́я ж ви́брала найкра́щу ча́стку, яка́ не відбере́ться від не́ї.

Глава 11

зач. 551Коли́ в одному́ мі́сці Він моли́вся і переста́в, оди́н з у́чнів Його́ сказа́в Йому́: Го́споди! навчи́ нас моли́тися, як і Іоа́нн навчи́в у́чнів свої́х.

2Він сказа́в їм: коли́ мо́литесь, кажі́ть: О́тче наш, Ти, що є на небеса́х! хай святи́ться ім’я́ Твоє́; хай при́йде Ца́рство Твоє́; хай бу́де во́ля Твоя́ і на землі́, як на не́бі;

3хліб наш насу́щний подава́й нам щоде́нно;

4і прости́ нам гріхи́ на́ші, як і ми проща́ємо вся́кому боржнику́ на́шому; і не введи́ нас у споку́су, але́ ви́зволи нас від лука́вого.

5І сказа́в їм: припу́стимо, що хто-не́будь з вас, ма́ючи дру́га, при́йде до ньо́го опі́вночі і ска́же йому́: дру́же! пози́ч мені́ три хліби́ни,

6бо друг мій зайшо́в до ме́не з доро́ги, і мені́ ні́чого да́ти йому́;

7а той зсере́дини ска́же йому́ у ві́дповідь: не турбу́й мене́, две́рі вже зачи́нені, і ді́ти мої зі мно́ю на посте́лі; не мо́жу вста́ти і да́ти тобі́.

8Якщо́, кажу́ вам, він не вста́не і не дасть йому́ по дру́жбі з ним, то че́рез невідсту́пність його́, вста́вши, дасть йому́, скі́льки про́сить.

зач. 569І Я скажу́ вам: просі́ть, і дано́ бу́де вам; шука́йте, і зна́йдете; сту́кайте, і відчи́нять вам,

10бо ко́жний, хто про́сить, оде́ржує, і хто шука́є, знахо́дить, і хто сту́кає, тому́ відчи́нять.

11Яки́й з вас ба́тько, коли́ син попро́сить у нього́ хлі́ба, пода́сть йому́ ка́мінь? або коли́ попро́сить ри́би, пода́сть йому́ змію́ за́мість ри́би?

12або, якщо́ попро́сить яйця́, пода́сть йому́ скорпіо́на?

13О́тже, якщо́ ви, бу́дучи лихи́ми, вмі́єте до́брі дари́ дава́ти ді́тям ва́шим, то тим бі́льше Оте́ць Небе́сний дасть Ду́ха Свято́го тим, хто проси́ть у Ньо́го. Святого та відповідь Господа

зач. 5714Одного́ ра́зу ви́гнав Він бі́са, яки́й був німи́й; і коли́ біс ви́йшов, німи́й став говори́ти; і наро́д здивува́вся.

15Де́які ж з них говори́ли: Він виганя́є бі́сів си́лою веєльзеву́ла, кня́зя бісі́вського.

16А і́нші, спокуша́ючи, вимага́ли від Ньо́го знаме́ння з не́ба.

17Але́ Він, зна́ючи ї́хні думки́, сказа́в їм: вся́ке ца́рство, що само́ в собі́ розді́литься, запусті́є, і дім, яки́й розді́литься сам в собі́, упаде́;

18якщо́ ж сатана́ сам в собі́ розділи́вся, то як всто́їть його́ ца́рство? А ви гово́рите, що Я си́лою веєльзеву́ла виганя́ю бі́сів;

19і якщо́ Я си́лою веєльзеву́ла виганя́ю бі́сів, то сини́ ва́ші чиє́ю си́лою виганя́ють їх? Тому́ вони́ бу́дуть вам су́ддями.

20Якщо́ ж Я персто́м Бо́жим виганя́ю бі́сів, то зна́чить прийшло́ до вас Ца́рство Бо́же.

21Коли́ си́льний, озбро́ївшись, стереже́ свій дім, тоді́ майно́ його́ в безпе́ці;

22коли́ ж си́льніший за ньо́го нападе́ на ньо́го і перемо́же його́, тоді́ ві́зьме всю збро́ю його́, на яку́ він поклада́вся, і здо́бич свою́ розді́лить.

зач. 5823Хто не зі Мно́ю, той про́ти Ме́не; і хто не збира́є зі Мно́ю, той марну́є.

24Коли́ нечи́стий дух ви́йде з люди́ни, то хо́дить місця́ми безво́дними, шука́ючи спо́кою і, не знахо́дячи, ка́же: поверну́сь до до́му свого́, зві́дки ви́йшов;

25і, прийшо́вши, знахо́дить його́ ви́метеним і при́браним;

26тоді́ йде і бере́ з собо́ю і́нших сім ду́хів, ще люті́ших, ніж сам, і, увійшо́вши, живу́ть там, – і бува́є для люди́ни тіє́ї оста́ннє гі́рше пе́ршого.

27Коли́ ж Він це говори́в, одна́ жі́нка, підня́вши го́лос з наро́ду, сказа́ла Йому́: блаже́нна утро́ба, що носи́ла Тебе́, і гру́ди, що годува́ли Тебе́!

28А Він сказа́в: блаже́нні ті, що слу́хають сло́во Бо́же і вико́нують його́.

зач. 5929Коли́ ж бага́то наро́ду ста́ло збира́тися, Він поча́в говори́ти: рід цей лука́вий, він знаме́ння шука́є, і знаме́ння не бу́де дано́ йому́, крім знаме́ння Іо́ни проро́ка;

30бо як Іо́на був знаме́нням ніневі́тянам, так бу́де і Син Людськи́й ро́дові цьому́.

31Цари́ця півде́нна вста́не на суд з людьми́ ро́ду цього́ і осу́дить їх, бо вона́ від кра́ю землі́ прихо́дила послу́хати му́дрість Соломо́нову; а ось, тут бі́льше від Соломо́на.

32Ніневі́тяни вста́нуть на суд з ро́дом цим і осу́дять його́, бо вони́ пока́ялись від про́повіді Іо́ниної, і ось, тут бі́льше від Іо́ни.

33Ніхто́, засвіти́вши сві́чку, не ста́вить її́ в закри́тому мі́сці чи під посу́диною, а на підсві́чнику, щоб усі, що вхо́дять, ба́чили сві́тло.

зач. 6034Світи́льник для ті́ла є о́ко; о́тже, якщо́ о́ко твоє́ бу́де чи́сте, то і все ті́ло твоє́ бу́де сві́тле; а якщо́ воно́ бу́де лука́ве, то і ті́ло твоє́ бу́де те́мне.

35Ото́ж диви́сь: сві́тло, що в тобі́, чи не є те́мрява?

36Якщо́ ж ті́ло твоє́ все сві́тле і не ма́є жо́дної те́мної части́ни, то бу́де сві́тле все так, ні́би світи́льник ся́йвом освітлю́вав тебе́.

37Коли́ Він говори́в це, оди́н фарисе́й запроси́в Його́ до се́бе на обі́д. Він прийшо́в і возлі́г.

38Фарисе́й же здивува́вся, поба́чивши, що Він не поми́в рук пе́ред обі́дом.

39Але́ Госпо́дь сказа́в йому́: ни́ні ви, фарисе́ї, очища́єте зо́вні ча́ші і блю́да, а нутро́ ва́ше спо́внене грабува́ння та лука́вства.

40Нерозу́мні! чи не Той, Хто створи́в зо́внішнє, створи́в і вну́трішнє?

41Кра́ще подава́йте ми́лостиню з то́го, що ма́єте, тоді́ все бу́де у вас чи́сте.

зач. 6142Але́ го́ре вам, фарисе́ям, що дає́те деся́ту части́ну з м’я́ти, ру́ти і вся́ких о́вочів, а не дба́єте про суд і любо́в Бо́жу: це тре́ба роби́ти, і того́ не залиша́ти.

43Го́ре вам, фарисе́ям, що лю́бите пе́рші місця́ в синаго́гах і привіта́ння на наро́дних зібрання́х.

44Го́ре вам, кни́жники і фарисе́ї, лицемі́ри, що ви – як ті невідо́мі гроби́, над яки́ми лю́ди хо́дять і не зна́ють того́.

45На це хтось із зако́нників сказа́в Йому́: Учи́телю! гово́рячи це, Ти і нас обража́єш.

46Але́ Він сказа́в: і вам, зако́нникам, го́ре, що обтя́жуєте люде́й тягаря́ми непоси́льними, а самі́ жо́дним па́льцем свої́м не доторкне́тесь до них.

зач. 6247Го́ре вам, що буду́єте гробни́ці проро́кам, яки́х повбива́ли батьки́ ва́ші:

48цим ви сві́дчите про діла́ батькі́в ва́ших і пого́джуєтеся з ни́ми, бо вони́ повбива́ли проро́ків, а ви буду́єте їм гробни́ці.

49Тому́ і прему́дрість Бо́жа сказа́ла: пошлю́ до них проро́ків і Апо́столів, і одни́х уб’ю́ть, а і́нших ви́женуть;

50хай запита́ється з ро́ду цього́ за кров усі́х проро́ків, проли́ту від ство́рення сві́ту,

51від кро́ві А́веля до кро́ві Заха́рії, вби́того між жерто́вником і хра́мом. Так, кажу́ вам, запита́ється з ро́ду цього́.

52Го́ре вам, зако́нникам, що ви взяли́ клю́ч розумі́ння: самі́ не ввійшли́, і тим, хто хоті́в увійти́, перешко́дили.

53Коли́ Він говори́в їм це, кни́жники і фарисе́ї почали́ ду́же се́рдитись і приступа́ти до Ньо́го, вимага́ючи від Ньо́го ві́дповіді на бага́то що,

54підко́пуючись під Ньо́го, і намага́ючись улови́ти з уст Його́ що-не́будь таке́, щоб звинува́тити Його́.