Євангеліє від Іоанна: Ін. 7:37–52; 8:12

Ін. 7:37–52; 8:12 зач. 27

Глава 7

зач. 251Пі́сля цьо́го Іісу́с ходи́в по Галіле́ї, бо не хоті́в ходи́ти по Іуде́ї, тому́ що іуде́ї шука́ли вби́ти Його́.

2Наближа́лося свя́то іуде́йське – ста́влення ку́щів.

3Тоді́ брати́ Його́ сказа́ли Йому́: ви́йди зві́дси та іди́ в Іуде́ю, щоб і у́чні Твої́ ба́чили діла́, які́ Ти тво́риш.

4Бо ніхто́ не ро́бить чого-не́будь тає́мно, а сам домага́ється бу́ти відо́мим. Якщо́ Ти тво́риш такі́ діла́, яви́ Себе́ сві́тові.

5Бо і брати́ Його́ не ві́рували в Ньо́го.

6На це Іісу́с сказа́в їм: Мій час ще не наста́в, а для вас завжди́ час.

7Не мо́же світ нена́видіти вас, а Мене́ нена́видить, бо Я сві́дчу про ньо́го, що діла́ його́ злі.

8Ви йдіть на свя́то це, а Я ще не піду́ на це свя́то, бо час Мій ще не наста́в.

9Сказа́вши це їм, залиши́вся в Галіле́ї.

10Але́ коли́ брати́ Його́ прийшли́ на свя́то, тоді́ і Він прийшо́в, та не я́вно, а ні́би тає́мно.

11Іуде́ї ж шука́ли Його́ на свя́ті і говори́ли: де Він?

12І бага́то було́ розмо́в про Ньо́го в наро́ді: одні́ говори́ли, що Він до́брий, і́нші каза́ли: ні, Він зва́блює наро́д.

13Проте́ ніхто́ не говори́в про Ньо́го відкри́то, боячи́сь іуде́їв.

зач. 2614Але́ посере́д свя́та Іісу́с увійшо́в у храм і вчив.

15І дивува́лися іуде́ї, ка́жучи: як Він зна́є Писа́ння, не вчи́вшись?

16Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: Моє́ вчення́ – не Моє́, а Того́, Хто посла́в Мене́;

17хто хо́че твори́ти во́лю Його́, той дові́дається про це вче́ння, чи воно́ від Бо́га, чи Я Сам від Се́бе кажу́.

18Хто гово́рить сам від се́бе, той шука́є сла́ви собі́, а Хто шука́є сла́ви Тому́, Хто посла́в Його́, Той є і́стинний, і непра́вди нема́ в Ньо́му.

19Чи не дав вам Мойсе́й зако́ну? і ніхто́ з вас не вико́нує зако́ну. За що шука́єте вби́ти Мене́?

20Наро́д сказа́в у ві́дповідь: чи не біс у Тобі́? хто шука́є Тебе́ вби́ти?

21Іісу́с да́лі сказа́в їм: одне́ ді́ло зроби́в Я, і ви всі диву́єтесь.

22Мойсе́й дав вам обрі́зання (хоч воно́ не від Мойсе́я, а від отці́в), і в субо́ту ви обрі́зуєте чолові́ка.

23Якщо́ в субо́ту прийма́є чолові́к обрі́зання, щоб не пору́шити зако́ну Мойсе́євого, – то чому́ на Ме́не гні́ваєтеся за те, що Я всьо́го чолові́ка зціли́в у субо́ту?

24Не суді́ть по зо́внішності, а суді́ть судо́м справедли́вим.

25Тут де́які з ієрусали́млян говори́ли: чи не Той це, Котро́го шука́ють уби́ти?

26Ось, Він гово́рить відкри́то, і нічо́го не ка́жуть Йому́: чи не перекона́лись нача́льники, що Він спра́вді Христо́с?

27Але́ ми зна́ємо, зві́дки Він; Христо́с же коли́ при́йде, ніхто́ не зна́тиме, зві́дки Він.

28Тоді́ Іісу́с, навча́ючи, го́лосно заговори́в у хра́мі: і зна́єте Мене́, і зна́єте, зві́дки Я; і Я прийшо́в не Сам від Се́бе, але́ є і́стинний Той, Хто посла́в Мене́, Яко́го ви не зна́єте.

29Я ж зна́ю Його́, бо Я від Ньо́го, і Він посла́в Мене́.

30І шука́ли схопи́ти Його́, але́ ніхто́ не накла́в на Ньо́го ру́ки, бо ще не прийшо́в час Його́.

31Бага́то ж з наро́ду уві́рували в Ньо́го і говори́ли: коли́ Христо́с при́йде, невже́ сотво́рить бі́льше чуде́с, ніж Цей сотвори́в?

32Фарисе́ї почу́ли, що таке́ гово́рить про Ньо́го наро́д, і посла́ли фарисе́ї і первосвяще́нники слуг схопи́ти Його́.

33Іісу́с же сказа́в їм: ще недо́вго бу́ти Мені́ з ва́ми, і Я піду́ до То́го, Хто Мене́ посла́в;

34бу́дете шука́ти Мене́, і не зна́йдете; і де бу́ду Я, туди́ ви не змо́жете прийти́.

35При цьо́му іуде́ї говори́ли між собо́ю: куди́ Він хо́че йти, що ми не зна́йдемо Його́? Чи не хо́че Він йти в е́ллінське розсі́яння і вчи́ти е́ллінів?

36Що означа́ють слова́ ці, які Він сказа́в: бу́дете шука́ти Мене́ і не зна́йдете; і де Я бу́ду, туди́ ви не мо́жете прийти́?

зач. 2737В оста́нній же вели́кий день свя́та стоя́в Іісу́с і го́лосно говори́в: хто хо́че пи́ти, хай іде́ до Ме́не і п’є.

38Хто ві́рує в Ме́не, у то́го, як ска́зано в Писа́нні, з чре́ва його́ потечу́ть рі́ки води́ живо́ї.

39Це сказа́в Він про Ду́ха, Яко́го ма́ли прийня́ти ві́руючі в Ньо́го; бо ще не було́ на них Ду́ха Свято́го, бо Іісу́с ще не був просла́влений.

40Бага́то ж з наро́ду, почу́вши ці слова́, говори́ли: Він воі́стину проро́к.

41І́нші говори́ли: це Христо́с. А ще і́нші каза́ли: хіба́ з Галіле́ї Христо́с при́йде?

42Чи не ска́зано в Писа́нні, що Христо́с при́йде з ро́ду Дави́дового і з Віфлеє́му, з то́го мі́сця, зві́дки був Дави́д?

43Ото́ж ста́лася в наро́ді про Ньо́го супере́чка.

44Де́які з них хоті́ли схопи́ти Його́; але́ ніхто́ не накла́в на Ньо́го рук.

45І слу́ги поверну́лися до первосвяще́нників і фарисе́їв, які́ сказа́ли їм: чому́ ви не привели́ Його́?

46Слу́ги відповіли́: ніко́ли не говори́в чолові́к так, як Цей Чолові́к.

47Фарисе́ї ж сказа́ли їм: невже́ і ви спокуси́лися?

48Чи уві́рував в Ньо́го хтось з нача́льників або́ з фарисе́їв?

49Але́ цей наро́д не́ук в зако́ні, про́клятий він.

50Никоди́м, оди́н з них, яки́й прихо́див до Ньо́го вночі́, гово́рить їм:

51хіба́ зако́н наш су́дить люди́ну, якщо́ споча́тку не ви́слухають її́ і не дізна́ються, що вона́ ро́бить?

52На це сказа́ли йому́: чи і ти не з Галіле́ї? роздиви́сь і поба́чиш, що проро́к з Галіле́ї не прихо́дить.

53І ко́жний пішо́в до сво́го до́му.

Глава 8

1Іісу́с же пішо́в на го́ру Єлео́нську.

2А вра́нці знов прийшо́в у храм, і весь наро́д ішо́в до Ньо́го. Він сів і навча́в їх.

зач. 283Ось кни́жники і фарисе́ї привели́ до Ньо́го жі́нку, схо́плену в перелю́бстві, і, поста́вивши її́ посере́дині, сказа́ли Йому́:

4Учи́телю! цю жі́нку взяли́ ни́ні в перелю́бстві;

5а Мойсе́й у зако́ні запові́в нам побива́ти таки́х камі́нням, а Ти що ска́жеш?

6Говори́ли ж це, спокуша́ючи Його́, щоб знайти́ що-не́будь для звинува́чення Його́. Але́ Іісу́с, нахили́вшись додо́лу, па́льцем писа́в по землі́, не зверта́ючи на них ува́ги.

7Коли́ ж продо́вжували пита́ти Його́, Він, підві́вшись, сказа́в їм: хто з вас без гріха́, пе́рший кинь у не́ї ка́мінь.

8І знов, нахили́вшись додо́лу, писа́в на землі́.

9Вони́ ж, почу́вши це, і бу́дучи доко́рені со́вістю, почали́ вихо́дити оди́н за о́дним, почина́ючи від ста́рших до оста́нніх; і залиши́вся оди́н Іісу́с і жі́нка, яка́ стоя́ла посере́дині.

10Іісу́с, підві́вшись і ніко́го не поба́чивши, крім жі́нки, сказа́в їй: жі́нко! де ті, що звинува́чували тебе́? ніхто́ не осуди́в тебе́?

11Вона́ відповіла́: ніхто́, Го́споди. Іісу́с сказа́в їй: і Я не осу́джую тебе́; іди́ і бі́льше не гріши́.

зач. 2912Іісу́с зно́ву говори́в до наро́ду і сказа́в їм: Я сві́тло сві́тові; хто піде́ вслід за Мно́ю, той не ходи́тиме в те́мряві, а ма́тиме сві́тло життя́.

13Тоді́ фарисе́ї сказа́ли Йому́: Ти Сам про Се́бе сві́дчиш, і сві́дчення Твоє́ неправди́ве.

14Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: якщо́ Я і Сам про Се́бе сві́дчу, сві́дчення Моє́ правди́ве; бо Я зна́ю, зві́дки прийшо́в і куди́ йду; а ви не зна́єте, зві́дки Я і куди́ йду.

15Ви су́дите по пло́ті; Я не суджу́ ніко́го.

16А якщо́ і суджу́ Я, то суд Мій пра́ведний, бо Я не оди́н, а Я і Оте́ць, Яки́й посла́в Мене́.

17А і в зако́ні ва́шому напи́сано, що сві́дчення двох чолові́к є правди́ве.

18Я Сам сві́дчу про Се́бе, і сві́дчить про Ме́не Оте́ць, Котри́й посла́в Мене́.

19Тоді́ сказа́ли Йому́: де Твій Оте́ць? Іісу́с відпові́в: ви не зна́єте ні Мене́, ні Отця́ Мого́; якби́ ви зна́ли Мене́, то зна́ли б і Отця́ Мого́.

20Ці слова́ говори́в Іісу́с бі́ля скарбни́ці, коли́ навча́в у хра́мі; і ніхто́ не взя́в Його́, бо ще не прийшо́в час Його́.

зач. 3021Зно́ву сказа́в їм Іісу́с: Я відхо́джу, і бу́дете шука́ти Мене́, і помре́те в гріху́ ва́шому. Куди́ Я йду, туди́ ви не мо́жете прийти́.

22Говори́ли ж іуде́ї: невже́ Він уб’є́ Сам Себе́, що ка́же: куди́ Я іду́, ви не мо́жете прийти́?

23Він сказа́в їм: ви від ни́жніх, Я від ви́шніх; ви від сві́ту цього́, Я не від цього́ сві́ту.

24Тому́ Я і сказа́в вам, що ви помре́те в гріха́х ва́ших, бо якщо́ не уві́руєте, що це Я, то помре́те в гріха́х ва́ших.

25Тоді́ сказа́ли Йому́: Хто ж Ти? Іісу́с відпові́в їм: від поча́тку Су́щий, як і кажу́ вам.

26Бага́то ма́ю говори́ти і суди́ти про вас; але Той, Хто посла́в Мене́, і́стинний є, і що почу́в Я від Ньо́го, те й кажу́ сві́тові.

27Не зрозумі́ли, що Він говори́в їм про Отця́.

28Сказа́в же їм Іісу́с: коли́ вознесе́те Си́на Людсько́го, тоді́ зрозумі́єте, що це Я і що нічо́го не роблю́ від Се́бе, а як навчи́в Мене́ Оте́ць Мій, так і говорю́.

29Той, Хто посла́в Мене́, є зі Мно́ю; Оте́ць не залиши́в Мене́ одно́го, бо Я завжди́ роблю́ уго́дне Йому́.

30Коли́ Він це говори́в, бага́то уві́рували в Ньо́го.

зач. 3131Тоді́ Іісу́с сказа́в іуде́ям, які́ уві́рували в Ньо́го: якщо́ бу́дете перебува́ти в сло́ві Моє́му, то ви і́стинно Мої́ у́чні,

32і пізна́єте і́стину, і і́стина ви́зволить вас.

33Йому́ відповіда́ли: ми рід Авраа́ма і ні́коли не були́ раба́ми ніко́му, як же Ти ка́жеш: ста́нете ві́льними?

34Іісу́с відпові́в їм: і́стинно, кажу́ вам, що ко́жен, хто чи́нить гріх, є раб гріха́.

35Але́ раб не перебува́є в до́мі ві́чно, син перебува́є ві́чно.

36О́тже, якщо́ Син ви́зволить вас, то спра́вді бу́дете ві́льними.

37Зна́ю, що ви рід Авраа́ма, одна́к шука́єте вби́ти Мене́, бо сло́во Моє́ не вміща́ється у вас.

38Я говорю́ те, що ба́чив у Отця́ Мого́; а ви ро́бите те, що ба́чили в отця́ ва́шого.

39Сказа́ли Йому́ у ві́дповідь: оте́ць наш є Авраа́м. Іісу́с сказа́в їм: якби́ ви були́ ді́тьми Авраа́ма, то діла́ Авраа́мові роби́ли б.

40А тепе́р шука́єте вби́ти Мене́, Чолові́ка, Яки́й сповісти́в вам і́стину, яку́ чув від Бо́га: Авраа́м цього́ не роби́в.

41Ви ро́бите діла́ отця́ ва́шого. На це сказа́ли Йому́: ми не від любоді́йства наро́джені; одного́ Отця́ ма́ємо, Бо́га.

зач. 3242Іісу́с сказа́в їм: якби́ Бог був Оте́ць ваш, то ви люби́ли б Мене́, тому́ що Я ви́йшов і прийшо́в від Бо́га. йшо́в, а Він посла́в Мене́.

43Чому́ ви не розумі́єте Мої́х слів? Тому́ що не мо́жете чу́ти сло́ва Мого́.

44Ваш оте́ць дия́вол; і ви хо́чете вико́нувати по́хоті отця́ ва́шого. Він був людиновби́вця споконві́ку і не всто́яв в і́стині, бо нема́ в ньо́му і́стини. Коли́ гово́рить він непра́вду, гово́рить своє́, бо він лже́ць і ба́тько непра́вди.

45А як Я і́стину говорю́, то не ві́рите Мені́.

46Хто з вас звинува́тить Мене́ у непра́вді? Якщо́ ж Я говорю́ і́стину, то чому́ ви не ві́рите Мені́?

47Хто від Бо́га, той слова́ Бо́жі слу́хає; ви не слу́хаєте тому́, що ви не від Бо́га.

48На це іуде́ї сказа́ли Йому́ у ві́дповідь: чи не пра́вду ми гово́римо, що Ти самаря́нин і що біс у Тобі́?

49Іісу́с відпові́в: у Мені́ бі́са нема́; але́ Я шану́ю Отця́ Мого́, а ви зневажа́єте Мене́.

50А втім, Я не шука́ю сла́ви Моє́ї: є Той, Хто шука́є і су́дить.

зач. 3351Істинно, і́стинно кажу́ вам: хто бу́де дотри́муватися сло́ва Мого́, той не поба́чить сме́рті пові́к.

52Іуде́ї сказа́ли Йому́: тепе́р ми зрозумі́ли, що біс у Тобі́. Авраа́м і проро́ки поме́рли, а Ти ка́жеш, що хто сло́ва Мого́ бу́де дотри́муватися, той не зазна́є сме́рті пові́к.

53Невже́ Ти бі́льший від отця́ на́шого Авраа́ма, яки́й поме́р? і від проро́ків, які́ поме́рли: чим Ти Себе́ ро́биш?

54Іісу́с відпові́в: якщо́ Я Сам Себе́ сла́влю, то сла́ва Моя́ ніщо́. Мене́ прославля́є Оте́ць Мій, про Котро́го ви гово́рите, що Він Бог ваш.

55І ви не пізна́ли Його́, а Я зна́ю Його́; і якщо́ скажу́, що не зна́ю Його́, то бу́ду поді́бний до вас лжець. Але́ Я зна́ю Його́ і дотри́мую сло́во Його́.

56Авраа́м, оте́ць ваш, був би ра́дий поба́чити день Мій; і поба́чив і зраді́в.

57На це сказа́ли Йому́ іуде́ї: Тобі́ нема́ ще й п’яти́десяти ро́ків, – і Ти ба́чив Авраа́ма?

58Іісу́с сказа́в їм: і́стинно, і́стинно кажу́ вам: рані́ше, ніж був Авраа́м, Я є.

59Тоді́ взяли́ камі́ння, щоб ки́нути на Ньо́го; але́ Іісу́с схова́вся і ви́йшов з хра́му, пройшо́вши се́ред них, і пішо́в да́лі.