Євангеліє від Іоанна: Ін. 19:25–27; 21:24–25

Ін. 19:25–27; 21:24–25 зач. 61

Глава 19

1Тоді́ Піла́т взяв Іісу́са і звелі́в би́ти Його́.

2І во́їни, сплі́вши віне́ць з те́рну, покла́ли Йому́ на го́лову і одягли́ Його́ в багряни́цю,

3і говори́ли: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йський! і би́ли Його́ по щока́х.

4Піла́т зно́ву ви́йшов і сказа́в їм: ось, я виво́джу Його́ до вас, щоб ви зна́ли, що я не знахо́джу в Ньо́му нія́кої вини́.

5Тоді́ ви́йшов Іісу́с в терно́вому вінці́ і в багряни́ці. І сказа́в їм Піла́т: ось, Люди́на!

6Коли́ ж поба́чили Його́ первосвяще́нники і слу́ги, то закрича́ли: розіпни́, розіпни́ Його́! Піла́т говори́ть їм: візьмі́ть Його́ ви, і розіпні́ть; бо я не знахо́джу в Ньо́му вини́.

зач. 607Іуде́ї відповіли́ йому́: ми ма́ємо зако́н, і за зако́ном на́шим Він пови́нен поме́рти, тому́ що зроби́в Себе́ Си́ном Бо́жим.

8Піла́т, почу́вши це сло́во, ще бі́льше зляка́вся.

9І знов увійшо́в у прето́рію і сказа́в Іісу́сові: зві́дки Ти? Але́ Іісу́с ві́дповіді не дав йому́.

10Піла́т же ка́же Йому́: чи мені́ не відповіда́єш? чи не зна́єш, що я ма́ю вла́ду розіп’я́ти Тебе́, і вла́ду ма́ю відпусти́ти Тебе́?

11Іісу́с відпові́в: ти не мав би наді Мно́ю нія́кої вла́ди, якби́ не було́ дано́ тобі́ зви́ще; тим-то бі́льший гріх на то́му, хто ви́дав Мене́ тобі́.

12З то́го ча́су Піла́т намага́вся відпусти́ти Його́. Іуде́ї ж крича́ли: якщо́ відпу́стиш Його́, ти не друг ке́сареві; вся́кий, хто ро́бить себе́ царе́м, проти́вник ке́сареві.

13Піла́т, почу́вши це сло́во, ви́вів Іісу́са і сів на суди́лищі, на мі́сці, що зве́ться Ліфострото́н, а по-євре́йськи Гавва́фа.

14Тоді́ була́ п’я́тниця пе́ред Па́схою, і годи́на шо́ста. І сказа́в Піла́т іуде́ям: ось, Цар ваш!

15Вони́ ж закрича́ли: візьми́, візьми́ розіпни́ Його́! Піла́т гово́рить їм: чи Царя́ ва́шого розіпну́? Первосвяще́нники відповіли́: нема́ в нас царя́, крім ке́саря.

16І тоді́ він ви́дав Його́ їм на розп’я́ття. І взяли́ Іісу́са і повели́.

17І, несучи́ хрест Свій, Він ви́йшов на мі́сце, що зве́ться Ло́бне, євре́йською Голго́фа;

18там розп’я́ли Його́ і з Ним двох і́нших, з одного́ і дру́гого бо́ку, а посере́дині Іісу́са.

19Піла́т же написа́в і на́дпис, і поста́вив на хресті́. Напи́сано було́: Іісу́с Назоре́й, Цар Іуде́йський.

20Цей на́пис чита́ли бага́то з іуде́їв, тому́ що мі́сце, де був розп’я́тий Іісу́с, було́ недале́ко від мі́ста, і напи́сано було́ євре́йською, гре́цькою, ри́мською.

21Первосвяще́нники ж іуде́йські сказа́ли Піла́тові: не пиши́: Цар Іуде́йський, але́ що Він говори́в: Я Цар Іуде́йський.

22Піла́т відпові́в: що я написа́в, те написа́в.

23Во́їни ж, коли́ розп’я́ли Іісу́са, взяли́ оде́жу Його́ і розділи́ли на чоти́ри части́ни, ко́жному во́їнові по части́ні, і хіто́н; хіто́н же був не зши́тий, а весь зі́тканий зве́рху,

24і сказа́ли оди́н о́дному: не бу́демо роздира́ти його́, а ки́немо же́реб про ньо́го, чий бу́де, – щоб збуло́ся ска́зане в Писа́нні: розділи́ли ри́зи Мої́ між собо́ю і про оде́жу Мою́ ки́дали же́реб. Так во́їни і зроби́ли.

зач. 6125Бі́ля хреста́ Іісу́са стоя́ли Ма́ти Його́ і сестра́ Ма́тері Його́, Марі́я Клео́пова, і Марі́я Магдали́на.

26Іісу́с, поба́чивши Ма́тір і у́чня, що тут стоя́в, котро́го люби́в, гово́рить до Ма́тері Своє́ї: Жо́но! ось, син Твій.

27По́тім ка́же у́чневі: ось, Ма́ти твоя́! І з цього́ ча́су у́чень цей взяв Її́ до се́бе.

28Пі́сля то́го Іісу́с, зна́ючи, що вже усе́ зверши́лося, щоб збуло́ся Писа́ння, гово́рить: жа́жду!

29Стоя́ла тут посу́дина, по́вна о́цту. Во́їни, намочи́вши о́цтом гу́бку і настроми́вши її́ на трости́ну, піднесли́ до уст Його́.

30Коли́ ж Іісу́с спро́бував о́цту, сказа́в: зверши́лось! І, схили́вши го́лову, відда́в дух.

31А як тоді́ була́ п’я́тниця, то іуде́ї, щоб не залиши́ти тіл на хресті́ в субо́ту (бо та субо́та була́ день вели́кий), проси́ли Піла́та, щоб переби́ти їм гомі́лки і зня́ти їх.

32І прийшли́ во́їни і в пе́ршого переби́ли гомі́лки, і в дру́гого, розп’я́того з Ним.

33А коли́, підійшо́вши до Іісу́са, поба́чили, що Він уже́ поме́р, не переби́ли Йому́ гомі́лок.

34Але́ оди́н з во́їнів спи́сом проколо́в Йому́ ре́бра, і відра́зу ви́текла кров і вода́.

35І той, що ба́чив, засві́дчив, і сві́дчення його́ правди́ве; він зна́є, що гово́рить і́стину, щоб ви пові́рили.

36Бо це ста́лося, щоб збуло́ся Писа́ння: кі́стка Його́ хай не злама́ється.

37Тако́ж і в дру́гому мі́сці Писа́ння гово́рить: бу́дуть диви́тися на То́го, Котро́го пронзи́ли.

зач. 6238Пі́сля цьо́го Йо́сиф з Арима́феї (у́чень Іісу́са, але́ тає́мний, з о́страху пе́ред іуде́ями) проси́в Піла́та, щоб зня́ти ті́ло Іісу́са; і Піла́т дозво́лив. Він пішо́в і зняв ті́ло Іісу́са.

39Прийшо́в тако́ж і Никоди́м (яки́й прихо́див рані́ше до Іісу́са вночі́) і прині́с су́міш сми́рни і ало́я, лі́трів бли́зько со́тні.

40І вони́ взяли́ ті́ло Іісуса́ і обгорну́ли Його́ пе́ленами з па́хощами, як за зви́чаєм хова́ють іуде́ї.

41На то́му мі́сці, де Його́ розп’я́ли, був сад, і в саду́ нови́й гроб, в яко́му ще ніхто́ не був покла́дений.

42Там покла́ли Іісу́са зара́ди п’я́тниці іуде́йської, тому́ що гроб був бли́зько.

Глава 21

зач. 661Пі́сля то́го зно́ву яви́вся Іісу́с у́чням Свої́м бі́ля мо́ря Тиверіа́дського. Яви́вся ж так:

2були́ ра́зом Си́мон Петро́, і Фома́, на́званий Близню́к, і Нафана́їл з Ка́ни Галіле́йської, і сини́ Зеведе́єві, і дво́є і́нших з у́чнів Його́.

3Си́мон Петро́ гово́рить їм: йду лови́ти ри́бу. Ка́жуть йому́: йдемо́ і ми з тобо́ю. Пішли́ і відра́зу ввійшли́ в чо́вен, і не впійма́ли в ту ніч нічо́го.

4А коли́ вже наста́в ра́нок, Іісу́с стоя́в на бе́резі; але́ у́чні не впізна́ли, що це Іісу́с.

5Іісу́с гово́рить їм: ді́ти! чи є у вас яка́ ї́жа? Вони́ відповіли́ Йому́: нема́.

6Він же сказа́в їм: заки́ньте сі́ті з пра́вого бо́ку човна́ і впійма́єте. Вони́ заки́нули, і вже не могли́ ви́тягти сі́ті че́рез вели́ку кі́лькість ри́би.

7Тоді́ у́чень, котро́го люби́в Іісу́с, гово́рить Петро́ві: це Госпо́дь. Си́мон же Петро́, почу́вши, що це Госпо́дь, підпереза́вся оде́жею (бо він був наги́й) і ки́нувся в мо́ре.

8А і́нші у́чні припливли́ човно́м (бо недале́ко були́ від землі́, лі́ктів бли́зько двохсо́т) і тягли́ сіть з ри́бою.

9А коли́ вийшли́ на зе́млю, ба́чать розкла́дене во́гнище, і на ньо́му ри́бу і хліб.

10Іісу́с гово́рить їм: принесі́ть ри́би, яку́ ви тепе́р впійма́ли.

11Си́мон Петро́ пішо́в і ви́тяг на зе́млю сіть, напо́внену вели́кими ри́бами, яки́х було́ сто п’ятдеся́т три; і від тако́ї кі́лькості ри́би не прорва́лася сіть.

12Іісу́с гово́рить їм: підхо́дьте, обі́дайте. Ніхто́ ж з у́чнів не смів спита́ти Його́: хто Ти? зна́ючи, що це Госпо́дь.

13Іісу́с підхо́дить, бере́ хліб і дає їм, тако́ж і ри́бу.

14Це вже втре́тє яви́вся Іісу́с у́чням Свої́м по воскресі́нні Своє́му з ме́ртвих.

зач. 6715Коли́ ж вони́ обі́дали, Іісу́с ка́же Си́мону Петро́ві: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́ бі́льше, ніж вони́? Петро́ ка́же Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ягня́т Мої́х.

16Ще гово́рить йому́ вдру́ге: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ гово́рить Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

17Гово́рить йому́ втре́тє: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ засмути́вся, що втре́тє спита́в його́: чи лю́биш ти Мене́? і сказа́в Йому́: Го́споди! Ти все зна́єш; Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

18І́стинно, і́стинно кажу́ тобі́: коли́ ти був молоди́й, то підпері́зувався сам і ходи́в, куди́ хоті́в; а коли́ постарі́єш, то простя́гнеш ру́ки твої́ і і́нший підпере́же тебе́ і поведе́, куди́ не хо́чеш.

19Це Він сказа́в, даючи́ розумі́ти, яко́ю сме́ртю Петро́ просла́вить Бо́га. І, сказа́вши це, гово́рить йому́: йди за Мно́ю.

20Петро́ ж, оберну́вшись, ба́чить, що йде за ним у́чень, котро́го люби́в Іісу́с, і котри́й на вече́рі, припа́вши до груде́й Його́, сказа́в: Го́споди! хто ви́дасть Тебе́?

21Поба́чивши його́, Петро́ гово́рить Іісу́сові: Го́споди! а він що?

22Іісу́с гово́рить йому́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, по́ки при́йду, що тобі́ до то́го? ти йди за Мно́ю.

23І пронесло́ся це сло́во по́між бра́ттями, що у́чень той не помре́. Але́ Іісу́с не сказа́в йому́, що не помре́, але́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, до́ки прийду́, що тобі́ до то́го?

24Цей у́чень і сві́дчить про це, і написа́в це; і зна́ємо, що і́стинне сві́дчення його́.

25Бага́то й і́ншого сотвори́в Іісу́с; але́, коли́ б написа́ти про те докла́дно, то, ду́маю, і сам світ не вмісти́в би напи́саних книг. Амі́нь.