Євангеліє від Іоанна: Ін. 17:1–13

Ін. 17:1–13 зач. 56

Глава 17

зач. 561Пі́сля цих слів Іісу́с звів о́чі Свої́ до не́ба і сказа́в: О́тче! прийшо́в час, просла́в Си́на Твого́, щоб і Син Твій просла́вив Тебе́,

2так як Ти дав Йому́ вла́ду над уся́кою пло́ттю, щоб усьо́му, що Ти дав Йому́, дасть Він життя́ ві́чне.

3Це ж є життя́ ві́чне, щоб зна́ли Тебе́, єди́ного і́стинного Бо́га і по́сланого Тобо́ю Іісу́са Христа́.

4Я просла́вив Тебе́ на землі́, зверши́в ді́ло, яке́ Ти доручи́в Мені́ ви́конати.

5І ни́ні просла́в Мене́ Ти, О́тче, в Те́бе Само́го сла́вою, яку́ Я мав у Те́бе рані́ше буття́ сві́ту.

6Я відкри́в ім’я́ Твоє́ лю́дям, котри́х Ти дав Мені́ від сві́ту; вони́ були́ Твої́, і Ти дав їх Мені́, і вони́ зберегли́ сло́во Твоє́.

7Ни́ні зрозумі́ли вони́, що все, що Ти дав Мені́, від Те́бе є,

8бо слова́, які́ Ти дав Мені́, Я переда́в їм, і вони́ прийняли́ і зрозумі́ли і́стинно, що Я зійшо́в від Те́бе, і уві́рували, що Ти посла́в Мене́.

9Я за них молю́: не за весь світ молю́, а за тих, котри́х Ти дав Мені́, тому́ що вони́ Твої́.

10І все Моє́ – Твоє́, і Твоє́ – Моє́; і Я просла́вився в них.

11Я вже не в сві́ті, та вони́ в сві́ті, а Я до Те́бе йду. О́тче Святи́й! збережи́ їх в ім’я́ Твоє́, котри́х Ти дав Мені́, щоб вони́ були́ єди́не, як і Ми.

12Коли́ Я був з ни́ми у сві́ті, Я зберіга́в їх в ім’я́ Твоє́; тих, яки́х Ти дав Мені́, Я збері́г, і ніхто́ з них не заги́нув, крім си́на поги́белі, щоб збуло́ся Писа́ння.

13Ни́ні ж до Те́бе йду, і це говорю́ у сві́ті, щоб вони́ ма́ли в собі́ ра́дість Мою́ по́вну.

14Я переда́в їм сло́во Твоє́, і світ знена́видів їх, тому́ що вони́ не від сві́ту, як і Я не від сві́ту.

15Не молю́, щоб Ти взяв їх від сві́ту, але́ щоб збері́г їх від зла.

16Вони́ не від сві́ту, як і Я не від сві́ту.

17Освяти́ їх і́стиною Твоє́ю; сло́во Твоє́ є і́стина.

зач. 5718Як Ти посла́в Мене́ у світ, так і Я посла́в їх у світ.

19І за них Я посвя́чую Себе́, щоб і вони́ були́ освя́чені і́стиною.

20Не за них же ті́льки молю́, але́ й за ві́руючих у Ме́не за сло́вом ї́хнім,

21щоб усі́ були́ єди́не, як Ти, О́тче, в Мені́, і Я в Тобі́, так і вони́ хай бу́дуть в Нас єди́не, – щоб уві́рував світ, що Ти посла́в Мене́.

22І сла́ву, яку́ Ти дав Мені́, Я дав їм: щоб були́ єди́не, як і Ми єди́не.

23Я в них, і Ти в Мені́; щоб вони́ були́ зве́ршені в єди́не, і щоб зрозумі́в світ, що Ти посла́в Мене́ і полюби́в їх, як полюби́в Мене́.

24О́тче! котри́х Ти дав Мені́, хо́чу, щоб там, де Я, і вони́ були́ зі Мно́ю, щоб ба́чили сла́ву Мою́, яку́ Ти дав Мені́, тому́ що полюби́в Мене́ рані́ше ство́рення сві́ту.

25О́тче пра́ведний! і світ Тебе́ не пізна́в; а Я пізна́в Тебе́, і ці пізна́ли, що Ти посла́в Мене́.

26І Я відкри́в їм ім’я́ Твоє́ і відкри́ю, щоб любо́в, яко́ю Ти полюби́в Мене́, в них була́, і Я в них.