Євангеліє від Іоанна: Ін. 10:9–16

Ін. 10:9–16 зач. 36

Глава 10

1Істинно, і́стинно кажу́ вам: хто вхо́дить в коша́ру ове́чу не двери́ма, а десь перела́зить, той зло́дій і розбі́йник.

2А хто вхо́дить у две́рі, той па́стир ове́ць.

3Йому́ ворота́р відчиня́є, і ві́вці го́лос його́ чу́ють, і він кли́че свої́х ове́ць по і́мені і виво́дить їх.

4І коли́ ви́веде свої́х ове́ць, йде попере́д них, а ві́вці йдуть за ним, бо зна́ють його́ го́лос.

5За чужи́м же не йдуть, а тіка́ють від ньо́го, бо не зна́ють чужо́го го́лосу.

6Цю при́тчу сказа́в їм Іісу́с; але́ вони́ не зрозумі́ли, про що Він говори́в їм.

7О́тже, зно́ву сказа́в їм Іісу́с: і́стинно, і́стинно кажу́ вам, що Я две́рі ві́вцям.

8Всі, скі́льки їх прихо́дило пе́реді Мно́ю, є зло́дії й розбі́йники; але́ ві́вці не послу́хали їх.

зач. 369Я є две́рі: хто че́рез Ме́не увійде́, той спасе́ться, і увійде́, і ви́йде, і пасови́ще зна́йде.

10Зло́дій прихо́дить ті́льки для то́го, щоб укра́сти, вби́ти й погуби́ти. Я прийшо́в для то́го, щоб ма́ли життя́, і ма́ли з доста́тком.

11Я є па́стир до́брий: па́стир до́брий життя́ своє́ покла́дає за ове́ць.

12А на́ймит, не па́стир, яко́му ві́вці не свої́, поба́чивши, що йде вовк, залиша́є ві́вці і втіка́є, а вовк хапа́є і розганя́є їх.

13А на́ймит втіка́є, бо він на́ймит, і не турбу́ється про ове́ць.

14Я є па́стир до́брий; і зна́ю Мої́х, і Мої́ зна́ють Мене́.

15Як зна́є Мене́ Оте́ць, так і Я зна́ю Отця́; і ду́шу Мою́ поклада́ю за ві́вці.

16Є у Ме́не й і́нші ві́вці, які́ не з цього́ дво́ру, і тих Мені́ тре́ба привести́: і вони́ почу́ють го́лос Мій, і бу́де одне́ ста́до і оди́н Па́стир.

зач. 3717Тому́ лю́бить Мене́ Оте́ць, що Я життя́ Моє́ віддаю́, щоб знов прийня́ти його́.

18Ніхто́ не відбира́є його́ від Ме́не, але́ Я Сам віддаю́ його́. Ма́ю вла́ду відда́ти його́ і вла́ду ма́ю знов прийня́ти його́. Цю за́повідь Я оде́ржав від Отця́ Мого́.

19Від цих слів знов ви́никла супере́чка між іуде́ями.

20Бага́то з них говори́ли: Він бі́са ма́є і безу́мствує; чому́ ж слу́хаєте Його́?

21І́нші говори́ли: це слова́ не біснува́того; хіба́ мо́же біс відкрива́ти о́чі сліпи́м?

22Було́ тоді́ в Ієрусали́мі свя́то оно́влення, і була́ зима́.

23Іісу́с ходи́в у хра́мі, в притво́рі Соломо́новому.

24Тут іуде́ї обступи́ли Його́ і говори́ли Йому́: чи до́вго трима́тимеш нас у неві́данні? якщо́ Ти Христо́с, скажи́ нам пря́мо.

25Іісу́с відпові́в їм: Я сказа́в вам, і не ві́рите; діла́, які́ Я творю́ в ім’я́ Отця́ Мого́, сві́дчать про Ме́не.

26Але́ ви не ві́рите, бо ви не з Мої́х ове́ць, як Я сказа́в вам.

зач. 3827Ві́вці Мої́ го́лосу Мого́ слу́хають, і Я зна́ю їх; і вони́ йдуть за Мно́ю.

28І Я даю́ їм життя́ ві́чне, і не заги́нуть пові́к; і ніхто́ не ви́краде їх з руки́ Моє́ї.

29Оте́ць Мій, Котри́й дав Мені́ їх, бі́льший за всіх, і ніхто́ не мо́же ви́красти їх з руки́ Отця́ Мого́.

30Я і Оте́ць – єди́не.

31Тут знов іуде́ї схопи́ли камі́ння, щоб поби́ти Його́.

32Іісу́с відпові́в їм: бага́то до́брих діл показа́в Я вам від Отця́ Мого́; за яке́ з них хо́чете поби́ти Мене́ камі́нням?

33Іуде́ї сказа́ли Йому́ у ві́дповідь: не за до́брі діла́ хо́чемо поби́ти Тебе́ камі́нням, а за богоху́льство і за те, що Ти, бу́дучи люди́ною, ро́биш Себе́ Бо́гом.

34Іісу́с відпові́в їм: чи не напи́сано в зако́ні ва́шому: Я сказа́в: ви бо́ги?.

35Якщо́ Він назва́в бога́ми тих, до ко́го було́ сло́во Бо́же, і не мо́же пору́шитись Писа́ння, –

36чи Тому́, Котро́го Оте́ць освяти́в і посла́в у світ, ви гово́рите: богоху́льствуєш, бо Я сказа́в: Я Син Бо́жий?

37Якщо́ Я не творю́ діл Отця́ Мого́, не ві́рте Мені́;

38а якщо́ творю́, то, коли́ не ві́рите Мені́, ві́рте діла́м Мої́м, щоб пізна́ти і пові́рити, що Оте́ць в Мені́ і Я в Ньо́му.

39Тоді́ знов шука́ли Його́ схопи́ти; але́ Він ухили́вся від рук ї́хніх,

40і пішо́в знов на той бік Іорда́ну, на те мі́сце, де рані́ше хрести́в Іоа́нн, і залиши́вся там.

41І бага́то прийшло́ до Ньо́го і говори́ли, що Іоа́нн не сотвори́в жо́дного чу́да, але́ все, що Іоа́нн сказа́в про Ньо́го, було́ правди́ве.

42І бага́то там уві́рували в Ньо́го.