Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Послання до Євреїв: Євр. 9:1–7
Глава 9
зач. 3201І пе́рший заві́т мав постано́ву про Богослужі́ння і святи́лище земне́:
2бо побудо́вана була́ скі́нія пе́рша, в які́й був світи́льник, і тра́пеза та жерто́вні хліби́, і яка́ назива́ється «святе́».
3За дру́гою ж заві́сою була́ скі́нія, на́звана «Святе́ святи́х»,
4яка́ ма́ла золоту́ кади́льницю і обкла́дений з усі́х сторі́н зо́лотом ковче́г заві́ту, де були́ золоти́й сосу́д з ма́нною, жезл Ааро́нів розкві́тлий та скрижа́лі заві́ту,
5а над ним херуви́ми сла́ви, осіня́ючі очисти́лище; про що не слід тепе́р говори́ти докла́дно.
6При тако́му влаштува́нні, до пе́ршої скі́нії завжди́ вхо́дять свяще́нники відправля́ти Богослужі́ння;
7а до дру́гої – раз на рік оди́н ті́льки первосвяще́нник, не без кро́ві, яку́ прино́сить за се́бе і за гріхи́ неві́дання наро́ду.
зач. 3218Цим Дух Святи́й пока́зує, що ще не відкри́та путь у святи́лище, до́ки стої́ть попере́дня скі́нія.
9Вона́ є о́браз тепе́рішнього ча́су, коли́ прино́сяться дари́ і же́ртви, які́ не мо́жуть зроби́ти в со́вісті доскона́лим того́, хто прино́сить.
10І вони́ зі стра́вами і напо́ями, та різномані́тними омива́ннями й обря́дами, що стосу́ються пло́ті, були́ встано́влені ті́льки до ча́су їх ви́правлення.
11Але́ Христо́с, Первосвяще́нник майбу́тніх благ, прийшо́вши з бі́льшою та доскона́лішою скі́нією, нерукотво́рною, то́бто не тако́го спору́дження,
12і не з кро́в’ю козлі́в і теля́т, але́ зі Своє́ю Кро́в’ю, оди́н раз увійшо́в у святи́лище і здобу́в ві́чне ви́куплення.
13Бо якщо́ кров теля́т і козлі́в та по́піл тели́ці че́рез окро́плення освя́чує оскве́рнених, щоб чи́сте було́ ті́ло,
14то тим бі́льше Кров Христа́, Котри́й Ду́хом Святи́м прині́с Себе́ непоро́чного Бо́гові, очи́стить со́вість на́шу від ме́ртвих діл для служі́ння Бо́гу живо́му і і́стинному!
15І тому́ Він є хода́тай ново́го заві́ту, щоб вна́слідок сме́рті Його́, яка́ ста́лася для ви́куплення від зло́чинів, заподі́яних в пе́ршому заві́ті, ті, що покли́кані до ві́чного спа́дку, одержа́ли обі́цяне.
16Бо де запові́т, там необхі́дно, щоб наста́ла смерть заповідача́,
17бо запові́т ді́йсний пі́сля поме́рлих: він не ма́є си́ли, коли́ заповіда́ч живи́й.
18Чому́ і пе́рший заві́т був утве́рджений не без кро́ві.
19Бо Мойсе́й, проголоси́вши всі за́повіді за зако́ном пе́ред усі́м наро́дом, взяв кров теля́т і козлі́в з водо́ю і ше́рстю червле́ною та іссо́пом, і окропи́в як саму́ кни́гу, так і весь наро́д,
20ка́жучи: це кров заві́ту, яки́й заповіда́в вам Бог.
21Та́кож окропи́в кро́в’ю і скі́нію та всі богослужбо́ві сосу́ди.
22Та ма́йже все за зако́ном очища́ється кро́в’ю, і без пролива́ння кро́ві не бува́є про́щення.
23Ото́ж о́брази небе́сного пови́нні були́ очища́тися ци́ми, а саме́ ж небе́сне – же́ртвами, кра́щими від цих.
зач. 32224Бо Христо́с увійшо́в не в рукотво́рне святи́лище, влашто́ване за зразко́м і́стинного, але́ в саме́ не́бо, щоб предста́ти ни́ні за нас пе́ред лице́ Бо́же,
25і не для то́го, щоб багаторазо́во прино́сити Себе́, як первосвяще́нник вхо́дить у святи́лище щоро́ку з чужо́ю кро́в’ю;
26іна́кше тре́ба було́ б Йому́ багаторазо́во стражда́ти від поча́тку сві́ту; Він же оди́н раз, на кінці́ вікі́в, яви́вся, щоб зни́щити гріх же́ртвою Своє́ю.
27І як лю́дям ви́значено оди́н раз уме́рти, а по́тім суд,
28так і Христо́с, оди́н раз при́нісши Себе́ в же́ртву, щоб взя́ти гріхи́ багатьо́х, вдру́ге яви́ться не для очи́щення гріха́, а для тих, що чека́ють Його́ на спасі́ння.