Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Послання до Євреїв: Євр. 11:33–12:2
Глава 11
1Ві́ра ж є зді́йснення очі́куваного і впе́вненість у неви́димому.
2Че́рез не́ї були́ засві́дчені дре́вні.
3Ві́рою пізнаємо́, що віки́ ство́рені сло́вом Бо́жим, так що з неви́димого ста́лось ви́диме.
4Ві́рою А́вель прині́с Бо́гові же́ртву кра́щу, ніж Ка́їн, не́ю отри́мав сві́дчення, що він пра́ведний, як засві́дчив Бог про дари́ його́; не́ю він і по сме́рті ще гово́рить.
5Ві́рою Єно́х пересе́лений був так, що не ба́чив сме́рті; і не ста́ло його́, тому́ що Бог пересели́в його́. Бо ще до пересе́лення свого́ він оде́ржав сві́дчення, що угоди́в Бо́гу.
6А без ві́ри угоди́ти Бо́гові неможли́во, бо тре́ба, щоб той, хто прихо́дить до Бо́га, ві́рував, що Він є, і тим, хто шука́є Його́, дає́ нагоро́ду.
7Ві́рою Ной, отри́мавши одкрове́ння про те, що було́ ще неви́диме, благогові́ючи приготува́в ковче́г для врятува́ння свого́ до́му; не́ю осуди́в він весь світ і зроби́вся спадкоє́мцем пра́ведності че́рез ві́ру.
зач. 3278Ві́рою Авраа́м скори́вся по́клику йти в краї́ну, яку́ мав оде́ржати у спа́док, і пішо́в, не зна́ючи, куди́ йде.
зач. 3289Ві́рою жив він на землі́ обітова́нній, як на чужі́й, і жив у наме́тах з Ісаа́ком та Я́ковом, співспадкоє́мцями тіє́ї ж обі́тниці;
10бо він чека́в мі́ста, що ма́є осно́ву, худо́жник і будівни́чий яко́го є Бог.
11Ві́рою і сама́ Са́рра (бу́дучи неплі́дна) оде́ржала си́лу прийня́ти сі́м’я і, незважа́ючи на вік, народи́ла, бо зна́ла, що ві́рний Той, Хто обіця́в.
12І тому́ від одно́го, і до то́го ж омертві́лого, народи́лось так бага́то, як бага́то зіро́к на не́бі, і як незліче́нний пісо́к на морсько́му бе́резі.
13Усі́ ці поме́рли у ві́рі, не оде́ржавши обі́тниць, а ті́льки здаля́ ба́чили їх, і раді́ли, та говори́ли про се́бе, що вони́ стра́нники і прише́льці на землі́;
14бо ті, котрі́ гово́рять так, пока́зують, що вони́ шука́ють вітчи́зни.
15І коли́ б вони́ в думка́х ма́ли ту вітчи́зну, з яко́ї ви́йшли, то ма́ли б час поверну́тися;
16але́ вони́ пра́гнули кра́щого, то́бто небе́сного; тому́ і Бог не соро́миться їх, назива́ючи Себе́ ї́хнім Бо́гом; бо Він приготува́в їм мі́сто.
зач. 32917Ві́рою Авраа́м, бу́дучи випро́буваним, прині́с у же́ртву Ісаа́ка, і, ма́ючи обі́тницю, прині́с єдиноро́дного,
18про яко́го було́ ска́зано: в Ісаа́кові назве́ться тобі́ сі́м’я.
19Бо він ду́мав, що Бог ма́є си́лу і з ме́ртвих воскреси́ти, чому́ і оде́ржав його́ як передві́стя.
20Ві́рою в майбу́тнє Ісаа́к благослови́в Я́кова та Іса́ва.
21Ві́рою Я́ків, помира́ючи, благослови́в ко́жного си́на Йо́сифового і поклони́вся на верх жезла́ свого́.
22Ві́рою Йо́сиф, при кончи́ні, нага́дував про ви́хід сині́в Ізра́їлевих і заповіда́в про свої́ ко́сті.
23Ві́рою по наро́дженні Мойсе́я батьки́ хова́ли його́ три мі́сяці, бо вони́ ба́чили, що дити́на ду́же га́рна, і не зляка́лися ца́рського повелі́ння.
24Ві́рою Мойсе́й, досягну́вши ві́ку, відмо́вився назива́тися си́ном дочки́ фара́онової,
25і захоті́в кра́ще стражда́ти з наро́дом Бо́жим, ніж ма́ти тимчасо́ву гріхо́вну насоло́ду,
26і ганьбу́ Христо́ву вважа́в бі́льшим для се́бе бага́тством, ніж єги́петські скарби́; бо він диви́вся на нагоро́ду.
27Ві́рою залиши́в він Єги́пет, не побоя́вшись ца́рського гні́ву, бо він, мо́вби ба́чачи Неви́димого, був тверди́й.
28Ві́рою він зве́ршив Па́сху та пролиття́ кро́ві, щоб той, хто зни́щує пе́рвістків, не торкну́вся їх.
29Ві́рою перейшли́ вони́ Черво́не мо́ре, як по су́ші, на що спокуси́вшись, єгиптя́ни потопи́лись.
30Ві́рою впа́ли сті́ни Ієрихо́нські, пі́сля семиде́нного обхо́дження.
31Ві́рою Раа́в блудни́ця, з ми́ром прийня́вши підгля́дачів (та прові́вши їх і́ншою доро́гою), не заги́нула з неві́рними.
32І що ще скажу́? Не ви́стачить мені́ ча́су, щоб розповісти́ про Гедео́на, про Вара́ка, про Самсо́на та Ієффа́я, про Дави́да, Самуї́ла та (і́нших) проро́ків,
зач. 33033які́ ві́рою перемага́ли ца́рства, твори́ли пра́вду, оде́ржували обі́тниці, закрива́ли па́щі ле́вів,
34гаси́ли си́лу вогню́ і уника́ли ві́стря меча́, змі́цнювались від не́мочі, були́ си́льні на війні́, проганя́ли полки́ чужи́нців;
35жінки́ оде́ржували поме́рлих свої́х воскре́слими; і́нші ж заму́чені були́, не прийня́вши ви́зволення, щоб оде́ржати кра́ще воскресі́ння;
36і́нші зазна́ли нару́ги та побо́їв, а та́кож кайда́нів і темни́ці,
37були́ поби́ті камі́нням, перепи́лювані, зазнава́ли катува́ння, помира́ли від меча́, скита́лися в ове́чих і ко́зячих шку́рах, те́рплячи неста́тки, скорбо́ти, озло́блення;
38ті, котри́х весь світ не був досто́йний, скита́лися по пусте́лях і го́рах, по пече́рах та уще́линах землі́.
39І всі ці, засві́дчені у ві́рі, не оде́ржали обі́цяного,
40тому́ що Бог передба́чив про нас щось кра́ще, щоб вони́ не без нас досягли́ доскона́лості.
Глава 12
зач. 3311Тому́ і ми, ма́ючи довко́ла се́бе таку́ хма́ру сві́дків, ски́ньмо з се́бе вся́кий тяга́р і гріх, яки́й нас обплу́тує, і з терпі́нням бу́демо прохо́дити по́прище, яке́ лежи́ть пе́ред на́ми,
2ди́влячись на нача́льника і викона́вця ві́ри Іісу́са, Котри́й за́мість ра́дості, яка́ Йому́ нале́жала, ви́терпів хрест, знева́живши посоро́млення, і сів право́руч престо́лу Бо́жого.
3Поду́майте про То́го, Хто перетерпі́в таку́ над Собо́ю нару́гу від грі́шників, щоб вам не знемогти́ся і не осла́бнути ду́шами ва́шими.
4Ви ще не до кро́ві во́їнствували, подвиза́ючись про́ти гріха́,
5і забу́ли утіша́ння, яке́ пропону́ється вам, як сина́м: си́ну мій! не не́хтуй покара́нням Госпо́днім, і не суму́й, коли́ Він викрива́є тебе́,
6бо Госпо́дь, кого́ лю́бить, того́ кара́є; б’є ко́жного си́на, яко́го прийма́є.
7Якщо́ ви те́рпите ка́ру, то Бог пово́диться з ва́ми, як із сина́ми. Бо хіба́ є яки́й син, котро́го б не нака́зував ба́тько?
8Коли́ залиша́єтесь без покара́ння, для всіх зага́льного, то ви ді́ти незако́нні, а не сини́.
9Прито́му, коли́ ми, бу́дучи пока́рані плотськи́ми батька́ми на́шими, боя́лися їх, то чи не зна́чно бі́льше пови́нні покори́тись Отце́ві ду́хів, щоб жи́ти?
10Ті кара́ли нас, як зна́ли, на небага́то днів; а Цей – на ко́ристь, щоб нам ма́ти у́часть у свя́тості Його́.
11Вся́ка ка́ра в тепе́рішній час здає́ться не ра́дістю, а сму́тком, але́ по́тім на́вченим че́рез не́ї дає́ ми́рний плід пра́ведності.
12Ото́ж зміцні́ть опу́щені ру́ки та осла́блені колі́на
13і ході́ть пря́мо нога́ми ва́шими, щоб кульга́ве не зверну́лось, а кра́ще ви́правилось.
зач. 33214Стара́йтесь ма́ти мир з усіма́ і свя́тість, без яко́ї ніхто́ не поба́чить Го́спода.
15Пильну́йте, щоб хто не позбу́вся благода́ті Бо́жої, щоб яки́йсь гірки́й ко́рінь, з’яви́вшись, не завда́в шко́ди, і щоб ним бага́то хто не оскверни́вся;
16щоб не було́ між ва́ми яко́го блудника́, або́ нечести́вця, яки́й би, як Іса́в, за одну́ стра́ву відмо́вився від свого́ перворо́дства.
17Бо ви зна́єте, що пі́сля то́го він, бажа́ючи успадкува́ти благослові́ння, був відки́нутий; не міг переміни́ти думо́к ба́тька, хоча́ і проси́в про те із сльоза́ми.
18Ви приступи́ли не до гори́, відчу́тної на до́тик і пала́ючої вогне́м, не до те́мряви і мо́року та бу́рі,
19не до тру́бного зву́ку й го́лосу слів, що його́ проси́ли ті, які́ чу́ли, щоб бі́льше не мо́вилось сло́во до них,
20бо вони́ не могли́ стерпі́ти того́, що було́ запові́дано: якщо́ і звір доторкне́ться до гори́, бу́де поби́тий камі́нням або́ ура́жений стріло́ю;
21і таке́ жахли́ве було́ це виді́ння, що і Мойсе́й сказа́в: я в стра́сі і тре́петі.
22Але́ ви приступи́ли до гори́ Сіо́ну і до мі́ста Бо́га живо́го, до Ієрусали́ма небе́сного і до бе́злічі А́нгелів,
23до торжеству́ючого собо́ру й Це́ркви пе́рвістків, напи́саних на небеса́х, і до Судді́ всіх – Бо́га, і до ду́хів пра́ведників, які́ досягли́ доскона́лості;
24і до Хода́тая ново́го заві́ту Іісу́са, та до Кро́ві кро́плення, яка́ гово́рить кра́ще, ніж А́велева.
зач. 33325Диві́ться, не відверні́ться і ви від промовля́ючого. Коли́ ті, не послу́хавши того́, хто говори́в на землі́, не уни́кли ка́ри, то тим бі́льше не уни́кнемо ми, якщо́ відвернемо́сь від То́го, Хто гово́рить з небе́с,
26Котро́го го́лос тоді́ похитну́в зе́млю, і Котри́й ни́ні дав таке́ обіця́ння: ще раз похитну́ не ті́льки зе́млю, але́ і не́бо.
27Слова́ «ще раз» означа́ють змі́ну того́, що трясло́ся, як ство́реного, щоб зостава́лося непохи́тне.
28Ото́ж ми, прийма́ючи ца́рство непохи́тне, бу́демо берегти́ благода́ть, яко́ю бу́демо служи́ти благоуго́дно Бо́гові з побо́жністю і стра́хом,
29тому́ що Бог наш є вого́нь поїда́ючий.