Послання до Галатів: Гал. 3:8–12

Гал. 3:8–12 зач. 205

Глава 3

1О, нерозу́мні гала́ти! хто зва́бив вас не підкоря́тися і́стині, вас, пе́ред очи́ма яки́х зобра́жений був Христо́с, ні́би розп’я́тий у вас?

2Одне́ ті́льки хо́чу зна́ти від вас: чи діла́ми зако́ну ви прийняли́ Ду́ха, чи че́рез навча́ння у ві́рі?

3Невже́ ви такі́ нерозу́мні, що, поча́вши ду́хом, закі́нчуєте тепе́р пло́ттю?

4Так бага́то перетерпі́ли ви і невже́ ма́рно? О, коли́ б ті́льки ма́рно!

5Той, Хто подає́ вам Ду́ха і ро́бить між ва́ми чудеса́, тво́рить це діла́ми зако́ну чи че́рез навча́ння у ві́рі?

6Так Авраа́м пові́рив Бо́гові, і це поста́вилося йому́ в пра́ведність.

7О́тже, зна́йте, що ті, хто ві́рує, є сини́ Авраа́мові.

зач. 2058І Писа́ння, передбача́ючи, що ві́рою Бог ви́правдає язи́чників, передвісти́ло Авраа́мові: в тобі́ благословля́ться всі наро́ди.

9Ото́ж ві́руючі благословля́ються з ві́рним Авраа́мом,

10а всі ті, що утве́рджуються на діла́х зако́ну, перебува́ють під кля́твою. Бо напи́сано: про́клятий вся́кий, хто не вико́нує пості́йно всього́, що напи́сано в кни́зі зако́ну.

11А що зако́ном ніхто́ не ви́правдається пе́ред Бо́гом, це зрозумі́ло, бо пра́ведний ві́рою живи́й бу́де.

12А зако́н не по ві́рі; але́ хто вико́нує його́, той живи́й бу́де ним.

зач. 20613Христо́с ви́купив нас від кля́тви зако́ну, ста́вши за нас кля́твою (бо напи́сано: про́клятий вся́кий, хто виси́ть на дре́ві),

14щоб благослові́ння Авраа́мове че́рез Христа́ Іісу́са поши́рилося на язи́чників, щоб нам ві́рою прийня́ти обі́цяного Ду́ха.

зач. 20715Бра́ття! кажу́ за ро́зсудом людськи́м: на́віть затве́рдженого люди́ною запові́ту ніхто́ не скасо́вує і не додає́ до ньо́го нічо́го.

16Але́ Авраа́мові були́ да́ні обі́тниці і пото́мству його́. Не ска́зано: і наща́дкам, ні́би про багатьо́х, а як про одно́го: і сі́м’ї твоє́му, яке́ є Христо́с.

17Я говорю́ те, що заві́ту про Христа́, рані́ше Бо́гом утве́рдженого, зако́н, да́ний че́рез чоти́риста три́дцять ро́ків, не скасо́вує так, щоб обі́тниця втра́тила си́лу.

18Бо якщо́ за зако́ном спа́дщина, то вже не за обі́тницею; але́ Авраа́мові Бог да́рував її́ за обі́тницею.

19Для чо́го ж зако́н? Він да́ний пізні́ше зара́ди зло́чинів, аж до́ки при́йде наща́док, яко́му нале́жить обі́тниця, і да́ний че́рез А́нгелів, руко́ю посере́дника.

20Але́ посере́дника при одно́му не бува́є, а Бог оди́н.

21Ото́ж хіба́ зако́н запере́чує обі́тниці Бо́жі? Аж нія́к! Бо коли́ б да́ний зако́н міг животвори́ти, тоді́ воі́стину пра́ведність була́ б від зако́ну;

22але́ Писа́ння всіх заключи́ло під гріхо́м, щоб обі́тниця ві́руючим да́на була́ по ві́рі в Іісу́са Христа́.

зач. 20823А до прише́стя ві́ри ми були́ за́мкнені під охоро́ною зако́ну, до то́го ча́су, як нале́жало відкри́тися ві́рі.

24Тому́ зако́н був вихова́телем, яки́й вів нас до Христа́, щоб нам ви́правдатися ві́рою;

25коли́ ж прийшла́ ві́ра, ми вже не під вихова́телем.

26Бо всі ви – сини́ Бо́жі по ві́рі в Христа́ Іісу́са;

27всі ви, що в Христа́ хрести́лися, в Христа́ одягли́ся.

28Нема́ вже іуде́я, ні язи́чника; нема́ раба́, ні ві́льного; нема́ чолові́чої ста́ті, ні жіно́чої, бо всі ви – одне́ в Христі́ Іісу́сі.

29А якщо́ ж ви Христо́ві, то ви наща́дки Авраа́мові і за обі́тницею спадкоє́мці.