Діяння святих апостолів: Діян. 8:40–9:19

Діян. 8:40–9:19 зач. 21

Глава 8

1Савл же схва́лював уби́вство його́. В ті дні ста́лося вели́ке гоні́ння на це́ркву в Ієрусали́мі; і всі, крім Апо́столів, розсі́ялися по рі́зних місця́х Іуде́ї та Самарі́ї.

2Стефа́на ж похова́ли лю́ди благогові́йні і вчини́ли вели́кий плач по ньо́му.

3А Савл терза́в це́ркву; ходи́в по дома́х, тягну́в чоловікі́в та жіно́к і віддава́в їх до темни́ці.

4Ті ж, які́ розсі́ялися, ходи́ли і благовіствува́ли сло́во.

зач. 185Так, Фили́п прийшо́в у мі́сто Самарі́йське і пропові́дував їм Христа́.

6Наро́д одноду́шно слу́хав те, про що говори́в Фили́п; чув і ба́чив чудеса́, які́ він твори́в.

7Бо нечи́сті ду́хи з багатьо́х, хто мав їх, вихо́дили з вели́ким кри́ком, а чима́ло розсла́блених і криви́х зціля́лося.

8І була́ вели́ка ра́дість у то́му мі́сті.

9Перебува́в же в мі́сті оди́н чолові́к, на ім’я́ Си́мон, яки́й рані́ше волхвува́в і дивува́в наро́д самарі́йський, видаючи́ себе́ за ко́гось вели́кого.

10Його́ слу́хали всі, від мало́го до вели́кого, ка́жучи: цей є вели́ка си́ла Бо́жа.

11А слу́хали його́ тому́, що він до́вгий час дивува́в їх волхвува́нням.

12Коли́ ж пові́рили Фили́пові, яки́й благовіствува́в про Ца́рство Бо́же та про ім’я́ Іісу́са Христа́, то хрести́лись і чоловіки́ і жінки́.

13Уві́рував і сам Си́мон і, охрести́вшись, не відхо́див від Фили́па; і, поба́чивши вели́кі чудеса́ й знаме́ння, що твори́лися, дивува́вся.

14Коли́ почу́ли Апо́столи, які́ були́ в Ієрусали́мі, що Самарі́я прийняла́ сло́во Бо́же, посла́ли до них Петра́ та Іоа́нна,

15котрі́, прийшо́вши, помоли́лись за них, щоб вони́ прийняли́ Ду́ха Свято́го.

16Бо Він не схо́див ще ні на о́дного з них, а ті́льки були́ вони́ охре́щені в ім’я́ Го́спода Іісу́са.

17Тоді́ покла́ли ру́ки на них, і вони́ прийняли́ Ду́ха Свято́го.

зач. 1918Си́мон же, поба́чивши, що че́рез поклада́ння рук апо́стольських подає́ться Дух Святи́й, прині́с їм гро́ші,

19ка́жучи: да́йте і мені́ вла́ду цю, щоб той, на ко́го я покладу́ ру́ки, оде́ржував Ду́ха Свято́го.

20Але́ Петро́ сказа́в йому́: хай срі́бло твоє́ бу́де з тобо́ю на поги́бель, бо ти поми́слив отри́мати дар Бо́жий за гро́ші.

21Нема́ для те́бе в цьо́му ні ча́стки, ні до́лі, бо се́рце твоє́ не пра́ве пе́ред Бо́гом.

22Ото́ж пока́йся в цьо́му гріху́ твоє́му і блага́й Бо́га, щоб відпусти́в тобі́ по́мисел се́рця твого́;

23бо ба́чу тебе́ по́вного жо́вчі гірко́ї і в пу́тах непра́вди.

24Си́мон же сказа́в у ві́дповідь: помолі́ться за ме́не до Го́спода, щоб мене́ ніщо́ не спітка́ло із ска́заного ва́ми.

25Вони́ ж, засві́дчивши та пропові́давши сло́во Госпо́днє, поверну́лися до Ієрусали́ма, і в багатьо́х се́лах Самарі́йських пропові́дували Єва́нгеліє.

зач. 2026А Фили́пові А́нгел Госпо́дній сказа́в: встань і йди на пі́вдень, на доро́гу, що йде з Ієрусали́ма в Га́зу; вона́ пуста́.

27Він встав і пішо́в. І ось, чолові́к ефіо́пський, є́внух, вельмо́жа Кандакі́ї, цари́ці Ефіо́пської, храни́тель усі́х скарбі́в її́, яки́й приїжджа́в до Ієрусали́ма на поклоні́ння,

28поверта́вся і, си́дячи на свої́й колісни́ці, чита́в проро́ка Іса́ію.

29Дух сказа́в Фили́пові: підійди́ і при́стань до ціє́ї колісни́ці.

30Фили́п підійшо́в і, почу́вши, що він чита́є проро́ка Іса́ію, сказа́в: чи розумі́єш, що чита́єш?

31Він сказа́в: як мо́жу розумі́ти, коли́ хто не навчи́ть мене́? і попроси́в Фили́па підня́тися і сі́сти з ним.

32А мі́сце з Писа́ння, яке́ він чита́в, було́ таке́: як вівцю́ на закла́ння, ве́дено Його́ і, як ягня́ пе́ред тим, хто стриже́ його́, мовчи́ть, так і Він не відкрива́є уст Свої́х.

33У прини́женні Його́ суд Його́ відбу́вся. Але́ про рід Його́ хто роз’ясни́ть? бо відбира́ється від землі́ життя́ Його́.

34І сказа́в є́внух Фили́пові: прошу́ тебе́ сказа́ти, про ко́го проро́к гово́рить це? про се́бе, чи про ко́гось і́ншого?

35Фили́п відкри́в уста́ свої́ і, поча́вши з цьо́го Писа́ння, благовіствува́в йому́ про Іісу́са.

36Тим ча́сом, продо́вжуючи путь, вони́ приї́хали до води́, і є́внух сказа́в: ось вода́; що перешкоджа́є мені́ хрести́тись?

37Фили́п же сказа́в йому́: якщо́ ві́руєш від усьо́го се́рця, то мо́жна. Він сказа́в у ві́дповідь: ві́рую, що Іісу́с Христо́с є Син Бо́жий.

38І наказа́в зупини́ти колісни́цю; і ввійшли́ оби́два у во́ду, Фили́п і є́внух; і охрести́в його́.

39Коли́ ж вони́ ви́йшли з води́, Дух Святи́й зійшо́в на є́внуха, а Фили́па возні́с А́нгел Госпо́дній, і є́внух уже́ не ба́чив його́, і пої́хав доро́гою, раді́ючи.

зач. 2140Фили́п же опини́вся в Азо́ті і, прохо́дячи, благовіствува́в усі́м міста́м, по́ки прийшо́в до Кеса́рії.

Глава 9

1А Савл, ще ди́хаючи погро́зами та вби́вством на у́чнів Го́спода, прийшо́в до первосвяще́нника

2і ви́просив у ньо́го листи́ в Дама́ск до синаго́г, щоб кого́ знайде́ з послідо́вників цього́ вче́ння, чоловікі́в та жіно́к, зв’яза́вши, приво́дити до Ієрусали́ма.

3Коли́ ж він ішо́в і наближа́вся до Дама́ска, враз ося́яло його́ сві́тло з не́ба.

4Він упа́в на зе́млю і почу́в го́лос, яки́й говори́в йому́: Са́вле, Са́вле! що ти го́ниш Мене́?

5Він сказа́в: хто Ти, Го́споди? Госпо́дь же ка́же: Я Іісу́с, Котро́го ти го́ниш. Тя́жко тобі́ йти про́ти рожна́.

6Він з тре́петом і жа́хом сказа́в: Го́споди! що повели́ш мені́ роби́ти? і Госпо́дь сказа́в йому́: встань і йди до мі́ста; і ска́зано бу́де тобі́, що тобі́ тре́ба роби́ти.

7Лю́ди ж, які́ йшли з ним, стоя́ли в заціпені́нні, бо чу́ли го́лос, а ніко́го не ба́чили.

8Савл підві́вся із землі́, і з відкри́тими очи́ма ніко́го не ба́чив. І повели́ його́, взя́вши за ру́ки, і привели́ в Дама́ск.

9І три дні він не ба́чив, і не їв, і не пив.

10У Дама́ску був оди́н у́чень, на ім’я́ Ана́нія; і Госпо́дь у виді́нні сказа́в йому́: Ана́ніє! Він сказа́в: я, Го́споди.

11Госпо́дь же сказа́в йому́: встань і піди́ на ву́лицю, так зва́ну Пряму́, і спита́й в Іу́диному до́мі тарся́нина, на ім’я́ Савл; він за́раз мо́литься,

12і ба́чив у виді́нні му́жа, на ім’я́ Ана́нія, яки́й прийшо́в до ньо́го і покла́в на ньо́го ру́ку, щоб він прозрі́в.

13Ана́нія відпові́в: Го́споди! я чув від багатьо́х про цьо́го чолові́ка, скі́льки зла заподі́яв він святи́м Твої́м у Ієрусали́мі;

14і тут ма́є від первосвяще́нників вла́ду в’яза́ти всіх, хто призива́є ім’я́ Твоє́.

15Госпо́дь же сказа́в йому́: іди́, бо він є Мій ви́браний сосу́д, щоб сповіща́ти ім’я́ Моє́ пе́ред наро́дами і царя́ми, і сина́ми Ізра́їлевими.

16І Я покажу́ йому́, скі́льки він має постражда́ти за ім’я́ Моє́.

17Ана́нія пішо́в і увійшо́в у дім і, покла́вши на ньо́го ру́ки, сказа́в: бра́те Са́вле! Госпо́дь Іісу́с, Котри́й яви́вся тобі́ на доро́зі, яко́ю ти йшов, посла́в мене́, щоб ти прозрі́в і спо́внився Свято́го Ду́ха.

18І вмить немо́в би луска́ спа́ла з оче́й його́, і враз він прозрі́в; і, вста́вши, охрести́вся,

зач. 2219і, прийня́вши ї́жу, укріпи́вся. І Савл кі́лька днів пробу́в з у́чнями в Дама́ску.

20І відра́зу став пропові́дувати в синаго́гах про Іісу́са, що Він є Син Бо́жий.

21І всі, хто чув, дивува́лися й говори́ли: хіба́ це не той са́мий, яки́й гнав у Ієрусали́мі тих, які́ призива́ли ім’я́ це? і сюди́ для то́го прийшо́в, щоб зв’я́зувати їх і приво́дити до первосвяще́нників.

22А Савл усе́ бі́льше і бі́льше змі́цнювався і бенте́жив іуде́їв, які́ жили́ в Дама́ску, дово́дячи, що Цей є Христо́с.

23Коли́ ж мину́ло чима́ло ча́су, іуде́ї змови́лись уби́ти його́.

24Але́ Савл дові́дався про ї́хній на́мір. Вони́ день і ніч вартува́ли бі́ля ворі́т, щоб уби́ти його́.

25У́чні ж, вночі́ взя́вши його́, спусти́ли в ко́шику по стіні́.

26Савл прибу́в до Ієрусали́ма і намага́вся приєдна́тися до у́чнів; але́ всі боя́лися його́, не ві́рячи, що він у́чень.

27Варна́ва ж, взя́вши його́, приві́в до Апо́столів і розпові́в їм, як він доро́гою поба́чив Го́спода, і що говори́в йому́ Госпо́дь, і як він в Дама́ску сміли́во пропові́дував в ім’я́ Іісу́сове.

28І перебува́в він з ни́ми в Ієрусали́мі, вхо́див і вихо́див, і сміли́во пропові́дував в ім’я́ Го́спода Іісу́са.

29Говори́в та́кож і спереча́вся з елліні́стами; а вони́ наміря́лися вби́ти його́.

30Бра́ття, дові́давшись про це, відпра́вили його́ до Кеса́рії і перепрова́дили до Та́рсу.

31Церкви́ ж по всій Іуде́ї, Галіле́ї та Сама́рії ма́ли спо́кій, навча́ючись і перебува́ючи в стра́сі Госпо́дньому; і, втіша́ючись від Свято́го Ду́ха, примно́жувались.

зач. 2332Тра́пилось, що Петро́, коли́ обхо́див усі́х, прийшо́в і до святи́х, які́ жили́ в Лі́дді.

33Там знайшо́в він одного́ чолові́ка, на ім’я́ Ене́й, яки́й уже ві́сім ро́ків лежа́в на посте́лі і був розсла́блений.

34Петро́ сказа́в йому́: Ене́ю! зціля́є тебе́ Іісу́с Христо́с; встань з посте́лі твоє́ї. І він за́раз же встав.

35І ба́чили його́ всі жи́телі в Лі́дді і Саро́ні, які́ і наверну́лися до Го́спода.

36В Іоппі́ї ж була́ одна́ учени́ця, на ім’я́ Таві́фа, що зна́чить «са́рна»; вона́ була́ спо́внена до́брих діл і твори́ла бага́то ми́лостині.

37Ста́лося ж у ті дні, що вона́ занеду́жала й поме́рла. Її́ оми́ли і покла́ли в го́рниці.

38Лі́дда ж була́ поблизу́ Іоппі́ї, то у́чні, почу́вши, що Петро́ перебува́є там, посла́ли до ньо́го двох чолові́к проси́ти, щоб він не забари́вся прийти́ до них.

39Петро́, вста́вши, пішо́в з ни́ми; і коли́ він прийшо́в, завели́ його́ в го́рницю, і всі вдови́ці із слізьми́ ста́ли пе́ред ним і пока́зували соро́чки та пла́ття, що їх роби́ла Са́рна, живучи́ з ни́ми.

40Петро́ ви́слав усі́х і, ста́вши на колі́на, помоли́вся, і, зверну́вшись до ті́ла, сказа́в: Таві́фо! встань. І вона́ відкри́ла о́чі свої́ і, поба́чивши Петра́, сі́ла.

41Він пода́в їй ру́ку, підві́в її́, і, покли́кавши святи́х і вдови́ць, поста́вив її́ пе́ред ни́ми живо́ю.

42Це ста́ло відо́мим по всій Іоппі́ї, і бага́то хто уві́рував у Го́спода.

43І чима́ло днів пробу́в він у Іоппі́ї, в одного́ Си́мона, шкіряника́.