Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Діяння святих апостолів: Діян. 5:1–11
Глава 5
зач. 131Оди́н же чолові́к, на ім’я́ Ана́нія, з жі́нкою своє́ю Сапфі́рою, прода́вши має́ток,
2затаї́в з ціни́, з ві́дома і жі́нки своє́ї, а де́яку части́ну прині́с і покла́в до ніг Апо́столів.
3А Петро́ сказа́в: Ана́ніє! Наві́що ти попусти́в сатані́ вкла́сти в се́рце твоє́ ду́мку сказа́ти непра́вду Ду́хові Свято́му і втаї́ти з ціни́ за зе́млю?
4Чи не твої́м було́ те, що ти мав, і чи не ти володі́в тим, що оде́ржав від про́дажу? Наві́що ти покла́в у се́рці своє́му так зроби́ти? Ти сказа́в непра́вду не лю́дям, а Бо́гові.
5Почу́вши ці слова́, Ана́нія впав ме́ртвим; і вели́кий стра́х охопи́в усі́х, хто чув це.
6Вста́вши, юнаки́ взя́ли його́, ви́несли і похова́ли.
7Годи́ни че́рез три пі́сля цьо́го прийшла́ й жі́нка його́, не зна́ючи, що ста́лося.
8Петро́ ж спита́в її́: скажи́ мені́, чи за сті́льки ви продали́ зе́млю? Вона́ відповіла́: так, за сті́льки.
9А Петро́ сказа́в їй: що це ви змо́вилися спокуси́ти Ду́ха Госпо́днього? ось, вхо́дять в две́рі ті, які́ похова́ли чолові́ка твого́; і тебе́ ви́несуть.
10Ра́птом вона́ впа́ла бі́ля ніг його́ і вме́рла. Юнаки́, ввійшо́вши, знайшли́ її́ ме́ртвою і, ви́нісши, похова́ли по́ряд з чолові́ком її́.
11І вели́кий страх охопи́в усю́ Це́ркву і всіх, хто чув про це.
зач. 1412Рука́ми ж Апо́столів твори́лося в наро́ді бага́то знаме́нь і чуде́с; і всі одноду́шно перебува́ли в притво́рі Соломо́новому.
13Із сторо́нніх же ніхто́ не нава́жувався приєдна́тися до них, а наро́д велича́в їх.
14А ві́руючих все бі́льше й бі́льше приє́днувалось до Го́спода, бага́то чоловікі́в та жіно́к,
15так що неду́жих вино́сили на ву́лиці й кла́ли на посте́лях та лі́жках, щоб хоч тінь Петра́, яки́й прохо́див, осіни́ла кого́ з них.
16До Ієрусали́ма тако́ж схо́дилось бага́то наро́ду з навко́лишніх міст, які прино́сили хво́рих та одержи́мих нечи́стими ду́хами, і всі зціля́лися.
17А первосвяще́нник і з ним усі́, які́ нале́жали до є́ресі саддуке́йської, спо́внились за́здрощів,
18накла́ли ру́ки свої́ на Апо́столів і ув’язни́ли їх у наро́дну темни́цю.
19А́нгел же Госпо́дній уночі́ відчини́в две́рі темни́ці і, ви́вівши їх, сказа́в:
20іді́ть і, ста́вши в хра́мі, говорі́ть до наро́ду всі ці слова́ життя́.
зач. 1521Вони́, ви́слухавши, ввійшли́ вра́нці до хра́му і навча́ли. А первосвяще́нник і ті, які́ з ним, прийшо́вши, скли́кали синедріо́н та всіх старі́йшин із сині́в Ізра́їлевих і посла́ли до темни́ці привести́ Апо́столів.
22Слу́ги ж, прийшо́вши, не знайшли́ їх у темни́ці і, поверну́вшись, доповіли́,
23ка́жучи: темни́цю ми знайшли́ за́мкненою з усіє́ю пи́льністю, і зі сторо́жею, яка́ стоя́ла пе́ред двери́ма; але́, відчини́вши, не знайшли́ в ній ніко́го.
24Почу́вши ці слова́, первосвяще́нник, нача́льник сторо́жі та і́нші первосвяще́нники, не могли́ зрозумі́ти, що б це означа́ло.
25Але́ оди́н хтось прийшо́в і доні́с їм, ка́жучи: ось, мужі́, яки́х ви ув’язни́ли, стоя́ть у хра́мі і навча́ють наро́д.
26Тоді́ нача́льник охоро́ни пішо́в із служи́телями і приві́в їх без наси́льства, бо боя́лись наро́ду, щоб не поби́ли їх камі́нням.
27Приві́вши їх, поста́вили пе́ред синедріо́ном; і спита́в їх первосвяще́нник, ка́жучи:
28чи не суво́ро ми заборони́ли вам учи́ти про це ім’я́? а ви ось напо́внили Ієрусали́м вче́нням ва́шим і хо́чете навести́ на нас кров Чолові́ка Того́.
29Петро́ ж і Апо́столи сказа́ли у ві́дповідь: Бо́гові тре́ба кори́тися бі́льше, ніж лю́дям.
30Бог отці́в на́ших воскреси́в Іісу́са, Котро́го ви вби́ли, пові́сивши на дре́ві.
31Бог Своє́ю десни́цею возні́с Його́ як Нача́льника і Спаси́теля, щоб да́ти Ізра́їлеві покая́ння і відпу́щення гріхі́в.
32Сві́дки Йому́ в цьо́му ми і Дух Святи́й, Котро́го дав Бог тим, хто покоря́ється Йому́.
33Вони́ ж, почу́вши це, розлюти́лися й ра́дились уби́ти їх.
34Підві́вшись у синедріо́ні, оди́н фарисе́й, на ім’я́ Гамалії́л, учи́тель зако́ну, яко́го весь наро́д поважа́в, наказа́в ви́вести Апо́столів на коро́ткий час,
35а їм сказа́в: мужі́ ізра́їльські! ува́жно поду́майте про люде́й цих, що ма́єте роби́ти з ни́ми.
36Бо незадо́вго пе́ред цим з’яви́вся Фе́вда, видаючи́ себе́ за яко́гось вели́кого, і до ньо́го приєдна́лось бли́зько чотирьохсо́т чолові́к; але́ його́ вби́то, і всі, хто слу́хав його́, розійшли́сь і зни́кли.
37Пі́сля ньо́го під час пере́пису з’яви́вся Іу́да галіле́янин і пові́в за собо́ю чима́ло наро́ду; але́ й він заги́нув, і всі, хто слу́хав його́, розси́пались.
38І ни́ні, кажу́ вам, відступі́ться від люде́й цих і обли́ште їх; бо якщо́ це почина́ння і це ді́ло – від люде́й, то воно́ зруйну́ється;
39а якщо́ від Бо́га, то ви не мо́жете зни́щити його́; стережі́ться, щоб не ста́ти вам і богобо́рцями.
40Вони́ послу́хались його́; і, покли́кавши Апо́столів, би́ли їх і, заборони́вши їм говори́ти про ім’я́ Іісу́са, відпусти́ли їх.
41Вони́ ж пішли́ з синедріо́ну, раді́ючи, що за ім’я́ Го́спода Іісу́са сподо́бились зазна́ти безче́стя.
42І повсякде́нь у хра́мі і по дома́х не перестава́ли вчи́ти й благовіствува́ти про Іісу́са Христа́.