Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Діяння святих апостолів: Діян. 26:1–5, 12–20
Глава 26
зач. 491Агри́ппа сказа́в Па́влові: дозволя́ється тобі́ говори́ти за се́бе. Тоді́ Па́вел, просте́рши ру́ку, поча́в говори́ти на свій за́хист:
2ца́рю Агри́ппо! Я почува́ю себе́ щасли́вим, що сього́дні мо́жу захища́тися пе́ред тобо́ю в усьо́му, в чо́му звинува́чують мене́ іуде́ї,
3тим бі́льше, що ти зна́єш усі́ іуде́йські зви́чаї і супере́чності. Тому́ прошу́ тебе́ ви́слухати мене́ великоду́шно.
4Життя́ моє́ від ю́ності моє́ї, яке́ споча́тку прово́див я се́ред наро́ду мого́ в Ієрусали́мі, зна́ють всі іуде́ї;
5вони́ зда́вна зна́ють про ме́не, якщо́ захо́чуть сві́дчити, що я жив, як фарисе́й, за найсуво́рішим в на́шому віросповіда́нні вче́нням.
6І ни́ні я стою́ пе́ред судо́м за наді́ю на обі́тницю, да́ну Бо́гом на́шим отця́м,
7зді́йснення яко́ї сподіва́ються поба́чити на́ші двана́дцять колі́н, що стара́нно слу́жать Бо́гові день і ніч. За цю-то наді́ю, ца́рю Агри́ппо, звинува́чують мене́ іуде́ї.
8Що ж? Невже́ ви вважа́єте неймові́рним, що Бог воскреша́є ме́ртвих?
9Пра́вда, і я ду́мав, що мені́ нале́жить бага́то ді́яти про́ти і́мені Іісу́са Назоре́я.
10Це я і роби́в у Ієрусали́мі: оде́ржавши вла́ду від первосвяще́нників, я багатьо́х святи́х ув’я́знював, і коли́ вбива́ли їх, я подава́в на те го́лос;
11і по всіх синаго́гах я багаторазо́во му́чив їх, і приму́шував хули́ти Іісу́са, і, з надмі́рною лю́тістю до них, переслі́дував на́віть і в чужи́х міста́х.
12Для цьо́го, йдучи́ до Дама́ска з вла́дою і дору́ченням від первосвяще́нників,
13се́ред дня на доро́зі я, госуда́рю, поба́чив з не́ба сві́тло, ясні́ше від со́нячного ся́йва, що ося́яло мене́ та тих, котрі́ йшли зі мно́ю.
14Усі́ ми попа́дали на зе́млю, і я почу́в го́лос, що говори́в до ме́не євре́йською мо́вою: Са́вле, Са́вле, що ти го́ниш Мене́? Ва́жко тобі́ йти про́ти рожна́.
15Я сказа́в: хто Ти, Го́споди? Він сказа́в: Я Іісу́с, Котро́го ти го́ниш.
16Але́ встань і стань на но́ги твої́; бо для то́го Я і з’яви́вся тобі́, щоб поста́вити тебе́ служи́телем і сві́дком того́, що ти ба́чив і що Я відкри́ю тобі́,
17визволя́ючи тебе́ від наро́ду іуде́йського і від язи́чників, до яки́х Я тепе́р посила́ю тебе́
18розкри́ти о́чі їм, щоб вони́ наверну́лися від те́мряви до сві́тла і з-під вла́ди сатани́ до Бо́га, щоб ві́рою в Ме́не оде́ржали про́щення гріхі́в і достоя́ння зі святи́ми.
19Тому́, ца́рю Агри́ппо, я не став проти́витися небе́сному виді́нню,
20а спе́ршу жи́телям Дама́ска і Ієрусали́ма, по́тім всій землі́ Іуде́йській і язи́чникам пропові́дував, щоб вони́ пока́ялися і наверну́лися до Бо́га, ро́блячи досто́йні покая́ння діла́.
21За це іуде́ї схопи́ли мене́ в хра́мі і хоті́ли розтерза́ти.
22Але́, оде́ржавши допомо́гу від Бо́га, я до цього́ дня стою́ і сві́дчу мало́му і вели́кому, нічо́го не ка́жучи, крім то́го, про що проро́ки і Мойсе́й говори́ли, що це бу́де,
23а са́ме, що Христо́с мав постражда́ти і, воскре́снувши пе́ршим з ме́ртвих, сповісти́ти сві́тло наро́дові іуде́йському і язи́чникам.
24Коли́ він так захища́вся, Фест го́лосно сказа́в: безу́мствуєш ти, Па́вле! вели́ка вче́ність дово́дить тебе́ до божеві́лля.
25Ні, високопова́жний Фе́сте, – сказа́в він, – я не безу́мствую, але́ кажу́ слова́ і́стини і здоро́вого сми́слу.
26Бо зна́є про це цар, пе́ред яки́м і кажу́ сміли́во. Я не ві́рю, щоб від ньо́го було́ щось з цьо́го прихо́вано; бо це не в кутку́ відбува́лося.
27Чи ві́риш, ца́рю Агри́ппо, проро́кам? Зна́ю, що ві́риш.
28Агри́ппа сказа́в Па́влові: ти ма́ло не переко́нуєш мене́ ста́ти християни́ном.
29Па́вел сказа́в: блага́в би я Бо́га, щоб чи ма́ло, чи бага́то, не ті́льки ти, але́ й усі́, що слу́хають мене́ сього́дні, зроби́лись таки́ми, як я, окрі́м цих кайда́нів.
30І коли́ він це сказа́в, цар і прави́тель, Верені́ка і всі, що сиді́ли з ни́ми, вста́ли.
31І, відійшо́вши вбік, говори́ли між собо́ю, що цей чолові́к нічо́го, ва́ртого сме́рті чи кайда́нів, не ро́бить.
32І сказа́в Агри́ппа Фе́стові: мо́жна було́ б звільни́ти цього́ чолові́ка, якби́ він не вимага́в ке́саревого су́ду. Тому́ і ви́рішив прави́тель відісла́ти його́ до ке́саря.