Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Діяння святих апостолів
Глава 27
зач. 50 1 Коли́ ви́рішено було́ пливти́ нам до Іта́лії, то віддали́ Па́вла і де́яких і́нших в’я́знів со́тникові А́вгустового по́лку на ім’я́ Ю́лій.
2 Ми підняли́ся на адрамі́тський корабе́ль і відпра́вились, намага́ючись пливти́ поблизу́ асі́йських місць. З на́ми перебува́в Аріста́рх, македо́нянин з Фессалоні́ки.
3 Дру́гого дня приста́ли до Сидо́ну. Ю́лій пово́дився з Па́влом людинолю́бно, дозво́лив йому́ відві́дати дру́зів і скориста́тися ї́хньою щи́рістю.
4 Ви́рушивши зві́дти, ми припливли́ до Кі́пру, бо був супроти́вний ві́тер,
5 і, перепли́вши мо́ре про́ти Кілікі́ї та Памфілі́ї, прибули́ до Мір Лікі́йських.
6 Там со́тник знайшо́в олександрі́йський корабе́ль, що плив до Іта́лії, і посади́в нас на ньо́го.
7 Пові́льно пла́ваючи бага́то днів і ле́две порівня́вшись з Кні́дом, че́рез несприя́тливий нам ві́тер, ми підпливли́ до Кри́ту при Салмо́ні.
8 Ле́две пробра́вшись ми́мо ньо́го, прибули́ до одного́ мі́сця, що зве́ться До́брі При́стані, поблизу́ мі́ста Ласе́я.
9 А як мину́ло бага́то ча́су, і пла́вання було́ вже небезпе́чне, тому́ що і піст уже́ мину́в, то Па́вел ра́див,
10 ка́жучи їм: мужі́! я ба́чу, що пла́вання бу́де з тру́днощами і з вели́кою шко́дою не ті́льки для вантажу́ і корабля́, але́ й для на́шого життя́.
11 Одна́к со́тник бі́льше довіря́в керма́ничеві і нача́льникові корабля́, ніж слова́м Па́вла.
12 А як при́стань була́ неприда́тна до зимі́влі, то чима́ло люде́й ра́дили пода́тися зві́дти, щоб, якщо́ можли́во, дійти́ до Фі́ніка, при́стані Кри́тської, що лежи́ть про́ти півде́нно-за́хідного і півні́чно-за́хідного ві́тру, і там перезимува́ти.
13 Коли́ ж поду́в півде́нний ві́тер, і вони́, ду́маючи, що вже отри́мали ба́жане, ви́рушили і попливли́ поблизу́ Кри́ту.
14 Але́ невдо́взі зня́вся супроти́вний йому́ бурхли́вий ві́тер, що зве́ться евроклі́дон.
15 Корабе́ль схопи́ло так, що він не міг чини́ти о́пір ві́трові, і ми носи́лися, відда́вшись хви́лям.
16 І, наско́чивши на яки́йсь остріво́к, що зве́ться Кла́вда, ми ле́две могли́ втри́мати чо́вен.
17 Підня́вши його́, почали́ всіма́ за́собами обв’я́зувати корабе́ль; боячи́сь, щоб не сі́сти на мілину́, спусти́ли вітри́ло і таки́м чи́ном носи́лися.
18 Вра́нці дру́гого дня, коли́ розпоча́вся буреві́й, почали́ викида́ти ванта́ж,
19 а на тре́тій день ми свої́ми рука́ми викида́ли з корабля́ ре́чі.
20 Але́ як бага́то днів не було́ ви́дно ні со́нця, ні зіро́к і трива́ла вели́ка бу́ря, то остато́чно втрача́лась будь-яка́ наді́я на на́ше врятува́ння.
21 І як до́вго не ї́ли, то Па́вел, ста́вши посере́д них, сказа́в: о мужі́! тре́ба було́ послу́хати мене́ і не відхо́дити від Кри́ту і тим са́мим уни́кнули б цих тру́днощів і шко́ди.
22 Тепе́р же переко́ную вас підбадьо́ритись, бо жо́дна душа́ з вас не заги́не, а ті́льки корабе́ль.
23 Бо А́нгел Бо́га, Яко́му я нале́жу і Яко́му служу́, з’яви́вся мені́ ціє́ї но́чі
24 і сказа́в: не бі́йся, Па́вле! тобі́ нале́жить ста́ти пе́ред ке́сарем і ось Бог да́рував тобі́ всіх, що пливу́ть з тобо́ю.
25 Тому́ підбадьо́ртесь, мужі́, бо я ві́рю Бо́гові, що бу́де так, як мені́ ска́зано.
26 Нам нале́жить бу́ти ви́кинутими на яки́й-не́будь о́стрів.
27 Чотирна́дцятої но́чі, коли́ ми носи́лися в Адріати́чному мо́рі, бли́зько опі́вночі корабе́льники почали́ здога́дуватися, що наближа́ються до яко́їсь землі́,
28 і, ви́мірявши глибину́, знайшли́ два́дцять са́жнів; по́тім на невели́кій ві́дстані, зно́ву ви́мірявши, знайшли́ п’ятнадця́ть са́жнів.
29 Побо́юючись, щоб не натра́пити на кам’яни́сті місця́, ки́нули з корми́ чоти́ри якорі́ і чека́ли дня.
30 Коли́ корабе́льники хоті́ли втекти́ з корабля́ і спуска́ли на мо́ре чо́вен, ро́блячи ви́гляд, ні́би хо́чуть ки́нути я́кір з но́са,
31 Па́вел сказа́в со́тникові і во́їнам: якщо́ вони́ не зали́шаться на кораблі́, то ви не мо́жете спасти́ся.
32 Тоді́ во́їни відтя́ли вірьо́вки у човна́, і він упа́в.
33 Коли́ почало́ світа́ти, Па́вел умовля́в усі́х прийма́ти ї́жу, ка́жучи: сього́дні чотирна́дцятий день, як ви, чека́ючи, перебува́єте без ї́жі, нічо́го не ї́вши.
34 Тому́ прошу́ вас прийня́ти ї́жу: це сприя́тиме збере́женню ва́шого життя́; бо ні в ко́го з вас не пропаде́ й волоси́на з голови́.
35 Сказа́вши це і взя́вши хліб, він подя́кував Бо́гові пе́ред усіма́ і, розлама́вши, поча́в ї́сти.
36 Тоді́ всі підбадьо́рилися і та́кож прийняли́ ї́жу.
37 Було́ ж усі́х нас на кораблі́ дві́сті сімдеся́т шість душ.
38 Наси́тившись ї́жею, почали́ поле́гшувати корабе́ль, викида́ючи пшени́цю в мо́ре.
39 Коли́ ж наста́в день, землі́ не розпізнава́ли, а поба́чили лише́ яку́сь зато́ку з поло́гим бе́регом, до яко́го ви́рішили, якщо́ мо́жна, приста́ти з корабле́м.
40 І, підня́вши якорі́, попливли́ по мо́рю, і розв’яза́вши рулі́ та підня́вши мале́ вітри́ло за ві́тром, держа́ли до бе́рега.
41 Наско́чили на ко́су і корабе́ль сів на мілину́. Ніс вгруз і став нерухо́мим, а корма́ розбива́лася си́лою хвиль.
42 Во́їни було́ пого́дилися умертви́ти в’я́знів, щоб хто-не́будь, ви́пливши, не втік.
43 Але́ со́тник, бажа́ючи спасти́ Па́вла, утри́мав їх від цьо́го на́міру, і звелі́в тим, що вмі́ли пла́вати, пе́ршими ки́нутися і ви́йти на зе́млю,
44 і́ншим же спаса́тися: кому́ на до́шках, а кому́ на будь-чому́ від корабля́; і таки́м чи́ном усі́ спасли́сь на зе́млю.