Друге послання до Коринфян: 2 Кор. 8:7–15

2 Кор. 8:7–15 зач. 186

Глава 8

зач. 1851Сповіща́ємо вам, бра́ття, про благода́ть Бо́жу, да́ну церква́м Македо́нським,

2бо вони́ се́ред вели́кого випро́бування скорбо́тами ду́же бага́ті на ра́дість; і глибо́ка вбо́гість ї́хня ду́же бага́та на ще́дрість ї́хню.

3Бо вони́ добрози́чливі по си́лах і над си́ли – я сві́док;

4вони́ ду́же переко́нливо проси́ли нас прийня́ти дар і у́часть ї́хню у служі́нні святи́м;

5і не ті́льки те, чого́ ми сподіва́лися, але́ вони́ віддали́ сами́х себе́, по-пе́рше, Го́споду, по́тім і нам з во́лі Бо́жої;

6тому́ ми проси́ли Ти́та, щоб він, як поча́в, так і закі́нчив у вас і це до́бре ді́ло.

зач. 1867А як ви бага́ті всім: ві́рою і сло́вом, і пізна́нням, і всіля́ким стара́нням, і любо́в’ю ва́шою до нас, – так багаті́йте і ціє́ю чесно́тою.

8Кажу́ це не як повелі́ння, але́ стара́нністю і́нших випробо́вую щи́рість і ва́шої любо́ві.

9Адже́ ви зна́єте благода́ть Го́спода на́шого Іісу́са Христа́, що Він, бу́дучи бага́тим, став убо́гим ра́ди вас, щоб ви збагати́лись Його́ убо́гістю.

10Я даю́ на це пора́ду: бо це кори́сно вам, котрі́ не ті́льки почали́ роби́ти це, але́ й бажа́ли того́ ще з мину́лого ро́ку.

11Зробі́ть же тепе́р саме́ ді́ло, щоб чого́ ре́вно бажа́ли, те й ви́конано було́ по доста́тку.

12Бо коли́ є стара́нність, то вона́ прийма́ється ди́влячись на те, хто що ма́є, а не на те, чого́ не ма́є.

13Не тре́ба, щоб і́ншим було́ поле́гшення, а вам тяга́р, але́ щоб була́ рівномі́рність.

14Ни́ні ваш на́длишок на допо́внення ї́хнього недоста́тку; а по́тім ї́хній на́длишок на допо́внення ва́шого недоста́тку, щоб була́ рівномі́рність,

15як напи́сано: хто зібра́в бага́то, не мав за́йвого; і хто ма́ло, не мав недоста́тку.

зач. 18716Дя́ка Бо́гові, Котри́й покла́в на се́рце Ти́тове таку́ стара́нність до вас.

17Бо, хоча́ я й проси́в його́, а втім, він, бу́дучи ду́же стара́нним, пішо́в до вас доброві́льно.

18З ним посла́ли ми та́кож бра́та, яко́го по всіх Церква́х хва́лять за благові́стя,

19і до то́го ви́браного Церква́ми супрово́джувати нас для цьо́го добродія́ння, яко́му ми слу́жимо на сла́ву Само́го Го́спода і відпові́дно до ва́шого стара́ння,

20оберіга́ючись, щоб нам не зазна́ти від ко́го наріка́ння при такі́й вели́кій кі́лькості поже́ртв, дору́чених на́шому служі́нню;

21бо ми дба́ємо про до́бре не ті́льки пе́ред Го́сподом, але́ й пе́ред людьми́.

22Ми посла́ли з ни́ми і бра́та на́шого, стара́нність котро́го не раз ви́пробували бага́то в чо́му, і він тепе́р ще стара́нніший у вели́кій впе́вненості у вас.

23Що ж стосу́ється Ти́та, – це мій това́риш і співробі́тник у вас, а що́до браті́в на́ших, – це посланці́ Церко́в, сла́ва Христо́ва.

24Ото́ж пе́ред лице́м Церко́в да́йте їм до́каз любо́ві ва́шої і того́, що ми справедли́во хва́лимося ва́ми.