Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Книга Премудрості Соломона

Глава 18

1 А для святих Твоїх було найбільше світло. І ті, чуючи голос їх, а образу не бачачи, називали їх блаженними, тому що вони не страждали.

2 А за те, що, бувши раніше скривдженими ними, не мстилися їм, дякували і просили прощення в тому, що змушували переносити їх.

3 Замість того, Ти дав їм дороговказ на незнайомому шляху — вогнесвітлий стовп, а для благополучного подорожування — нешкідливе сонце.

4 Бо ті достойні були позбавлення світла й ув’язнення у темряві, тому що тримали в ув’язненні синів Твоїх, через яких мало бути дане світу нетлінне світло закону.

5 Коли визначили вони побити дітей святих, хоч одного сина, покинутого, і спасли, у покарання за те Ти забрав безліч їхніх дітей і самих усіх погубив у великій воді.

6 Та ніч була провіщена батькам нашим, щоб вони, твердо знаючи обітування, яким вірили, були благосердими.

7 І народ Твій очікував як спасіння праведних, так і загибелі ворогів,

8 бо, чим Ти карав ворогів, тим самим звеличував нас, яких Ти прикликав.

9 Святі діти праведних таємно звершували жертвоприношення й однодумно постановили божественним законом, щоб святі однаково брали участь у тих самих благах і небезпеках, коли батьки уже співали хвали.

10 З супротивної ж сторони лунав безладний крик ворогів, і розносилося жалібне волання над дітьми, яких оплакували.

11 Однаковим судом був покараний раб із господарем, і простолюдин терпів одне і те саме з царем:

12 усі взагалі мали безліч мерців, померлих одинаковою смертю; і живих не вистачало для поховання, тому що в одну мить знищено було усе найдорожче їхнє покоління.

13 І хто не вірив нічому заради чаклунства, під час знищення первістків, визнали, що цей народ є син Божий,

14 бо, коли усе оточувала тиха безмовність, і ніч у своєму плині досягла середини,

15 зійшло з небес від царствених престолів на середину погибельної землі всемогутнє слово Твоє, як грізний воїн.

16 Воно несло гострий меч — незмінне Твоє повеління і, ставши, наповнило усе смертю: воно торкалося неба і ходило по землі.

17 Тоді раптово сильно стривожили їх мрії сновидінь, і приступили несподівані жахи;

18 і будучи уражуваним — один там, інший тут, напівмертвий повідомляв причину, з якої він помирав:

19 бо сновидіння, які стривожили їх, попередньо показали їм це, щоб вони не загинули, не знаючи того, за що терплять зло.

20 Хоч спокушення смерти торкнулося і праведних, і багато їх загинуло у пустелі, але недовго тривав цей гнів,

21 бо непорочний муж поспішив захистити їх; принісши зброю свого служіння, молитву й умилостивлення кадильне, він протистав гніву і поклав кінець біді, показавши тим, що він служитель Твій.

22 Він переміг знищувача не силою тілесною і не дією зброї, але словом підкорив того, хто карав, згадавши клятви і завіти батьків.

23 Бо коли вже купами лежали мертві одні на одних, він, ставши всередині, зупинив гнів і перепинив йому путь до живих.

24 На подирі його був цілий світ, і славні імена батьків були вирізані на каменях у чотири ряди, і велич Твоя — на діадимі голови його.

25 Цьому поступився винищувач, і цього убоявся, тому що достатньо було одного цього випробування гнівного.