Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Книга Премудрості Соломона

Глава 17

1 Великі і незбагненні суди Твої, тому ненавчені душі впали в оману.

2 Бо беззаконні, які задумали гнітити святий народ, в’язні темряви і полонені довгої ночі, зачинившись у домах, ховалися від вічного Промислу.

3 Думаючи сховатися у таємних гріхах, вони, під темним покровом забуття, розсіялися, сильно лякані і бентежені примарами,

4 бо і найпотаємніше місце, яке ховало їх, не спасало їх від страху, але страшні звуки навколо їх приводили їх у занепокоєння, і з’являлися люті чудовиська зі страшними лицями.

5 І ніяка сила вогню не могла озорити, ні яскравий блиск зірок не міг осяяти цю похмуру ніч.

6 Являлися їм тільки багаття, які горіли самі собою, повні жаху, і вони, боячись невидимого — примари, уявляли собі видиме ще гіршим.

7 Упали зваби чарівного мистецтва, і вихваляння мудрістю було піддане осміянню,

8 бо ті, які обіцяли відігнати від страдницької душі жахи і страхи, самі страждали на ганебну боязнь.

9 І хоч ніякі страхіття не турбували їх, але, переслідувані бродіннями отруйних звірів і свистами плазунів, вони зникали від страху, боячись глянути навіть на повітря, від якого нікуди не можна втекти,

10 бо нечестя, засуджуване власним свідченням, — боязке і, преслідуване совістю, завжди придумує жахи.

11 Страх є не що інше, як позбавлення допомоги від розуму.

12 Чим менше надії всередині, тим більше уявляється невідомість причини, що породжує муки.

13 І вони у цю істинно нестерпну ніч, що прийшла з глибин нестерпного пекла, приготувавшись заснути звичайним сном,

14 то були тривожимі страшними примарами, то розслаблювані душевним смутком, бо находив на них раптовий і неочікуваний страх.

15 Отже, де хто тоді був захоплений, ставав полоненим, і його ув’язнювали у цю темницю без оков.

16 Чи був то хлібороб або пастух, або той, хто займався працею в пустелі, усякий, будучи захопленим, підлягав цій неминучій долі;

17 бо усі були зв’язані одними нерозв’язними путами темряви. Чи вітер, що свистить, чи милозвучний голос птахів серед густих гілок, чи сила швидкоплинної води, чи сильний тріск падаючого каміння;

18 чи невидиме бігання скакаючих тварин, чи голос ревучих диких звірів, чи луна, що віддається з гірських ущелин, усе це, жахаючи їх, повергало у розслаблення.

19 Бо весь світ був освітлюваний ясним світлом і займався безперешкодно ділами;

20 а над ними одними була розпростерта важка ніч, образ темряви, що уміла колись обійняти їх; але самі для себе вони були обтяжливішими за темряву.