Читання дняпонеділок

На літургії

Апостол

2 Кор. 12:10–19 Друге послання до Коринфян

зач. 19510Тому́ я себе́ почува́ю до́бре в не́мочах, в кри́вдах, у неста́тках, в гоні́ннях, в у́тисках за Христа́, бо, коли́ я не́мічний, тоді́ си́льний.

11Я дійшо́в до безу́мства, хва́лячись; ви мене́ до цьо́го приму́сили. Вам би слід було́ хвали́ти мене́, бо в ме́не ні в чо́му нема́ недоста́тку супро́ти ви́щих Апо́столів, хоч я і ніщо́.

12Озна́ки Апо́стола ви́явилися пе́ред ва́ми вся́ким терпі́нням, знаме́ннями, чудеса́ми і си́лами.

13Бо чого́ не вистача́є у вас пе́ред і́ншими Церква́ми, хіба́ ті́льки того́, що сам я не був вам тягаре́м? Прості́ть мені́ таку́ прови́ну.

14Ось тре́тій раз я гото́вий йти до вас, і не бу́ду обтя́жувати вас, бо шука́ю не ва́шого, а вас. Не ді́ти пови́нні збира́ти майно́ для батькі́в, а батьки́ для діте́й.

15Я охо́че бу́ду витрача́ти своє́ і висна́жувати себе́ за ду́ші ва́ші, не зважа́ючи на те, що, надзвича́йно лю́блячи вас, я ме́нше люби́мий ва́ми.

16Припу́стимо, що сам я не обтя́жував вас, але́, бу́дучи хи́трим, лука́вством брав з вас.

17Але́ чи користува́вся я чим від вас че́рез кого́-не́будь з тих, кого́ посила́в до вас?

18Я упроси́в Ти́та і посла́в з ним одного́ з браті́в: чи скористува́вся Тит чим від вас? Чи не в одно́му ду́сі ми ді́яли? Чи не одно́ю доро́гою ходи́ли?

19Чи не ду́маєте ще, що ми ті́льки виправдо́вуємося пе́ред ва́ми? Ми гово́римо пе́ред Бо́гом, у Христі́, і все це, улю́блені, для ва́шого повча́ння.

і за вівторок (під зачало) 2 Кор. 12:20–13:2 Друге послання до Коринфян

зач. 19612:20Бо я бою́сь, щоб мені́, прийшо́вши до вас, не знайти́ вас таки́ми, яки́ми не бажа́ю, тако́ж щоб і вам не знайти́ мене́ таки́м, яки́м не бажа́єте: щоб не знайти́ у вас ро́збрату, за́здрості, гні́ву, сва́рок, на́клепів, я́бед, го́рдості, безла́ддя,

21щоб знов, коли́ прийду́, не прини́зив мене́ у вас Бог мій, і що́би не опла́кувати мені́ багатьо́х, що согріши́ли рані́ше і не пока́ялись у нечистоті́, блуді́ та непотрі́бстві, яке́ чини́ли.

13:1Тре́тій раз уже́ іду́ до вас. При уста́х двох або́ трьох сві́дків бу́де тверде́ вся́ке сло́во.

2Я попереджа́в і попереджа́ю, мо́вби перебува́ючи у вас вдру́ге, і тепе́р, бу́дучи відсу́тнім, пишу́ тим, які́ рані́ше согріши́ли, та всім і́ншим, що коли́ знов прийду́, не пощаджу́.

Мч. Еф. 6:10–17 Послання до Ефесян

зач. 23310Наре́шті, бра́ття мої́, змі́цнюйтесь Го́сподом і могу́тністю си́ли Його́.

11Одягні́ться в по́вну збро́ю Бо́жу, щоб вам мо́жна було́ ста́ти про́ти хи́трощів дия́вольських,

12бо на́ша боротьба́ не про́ти кро́ві і пло́ті, а про́ти нача́льств, про́ти власте́й, про́ти світоправи́телів те́мряви ві́ку цього́, про́ти ду́хів зло́би піднебе́сних.

13Для цьо́го приймі́ть по́вну збро́ю Бо́жу, щоб ви змогли́ протистоя́ти в день злий і, все подола́вши, ви́стояти.

14Ото́ж ста́ньте, підпереза́вши чре́сла ва́ші і́стиною і одягну́вшись у броню́ пра́ведності,

15і взу́вши но́ги в гото́вність благовіствува́ти мир;

16а по́над усе́ візьмі́ть щит ві́ри, яки́м змо́жете погаси́ти всі розпе́чені стрі́ли лука́вого;

17і шоло́м спасі́ння візьмі́ть, і меч духо́вний, що є сло́во Бо́же.

Євангеліє

Мк. 4:10–23 Євангеліє від Марка

зач. 1610Коли́ ж залиши́вся Він без наро́ду, то ото́чуючі ра́зом з дванадцятьма́ запита́ли Його́ про при́тчу.

11І сказа́в їм: вам дано́ зна́ти таємни́ці Ца́рства Бо́жого, а тим, зо́внішнім, усе́ бува́є в при́тчах;

12так що вони́ свої́ми очи́ма ди́вляться, і не ба́чать; свої́ми ву́хами чу́ють, і не розумі́ють, і не наверну́ться, щоб відпусти́лись їм гріхи́.

13І гово́рить їм: не розумі́єте ціє́ї при́тчі? Як же вам зрозумі́ти всі при́тчі?

14Сія́ч сло́во сі́є.

15Посі́яне при доро́зі означа́є тих, у котри́х сі́ється сло́во, але́ до яки́х, коли́ почу́ють, за́раз же прихо́дить сатана́ і забира́є сло́во, посі́яне в серця́х ї́хніх.

16Так са́мо і посі́яне на кам’яни́стому мі́сці означа́є тих, які́, коли́ почу́ють сло́во, зра́зу з ра́дістю прийма́ють його́,

17але́ не ма́ють в собі́ ко́реня і непості́йні; а по́тім, коли́ наста́не скорбо́та або́ гоні́ння за сло́во, відра́зу спокуша́ються.

18Посі́яне в терна́х означа́є тих, що слу́хають сло́во,

19але́ в яки́х турбо́ти ві́ку цього́, споку́си бага́тством та і́нші побажа́ння, увійшо́вши в них, заглуша́ють сло́во, і воно́ бува́є без пло́ду.

20А посі́яне на до́брій землі́ означа́є тих, що слу́хають сло́во і прийма́ють, і прино́сять плід оди́н у три́дцять, дру́гий в шістдеся́т, і́нший в стокра́т.

21І сказа́в їм: чи для то́го прино́сять сві́чку, щоб поста́вити її́ під посу́дину або́ під лі́жко? чи не для то́го, щоб поста́вити її́ на підсві́чнику?

22Нема́ нічо́го тає́много, що не ста́ло б я́вним, і нічо́го не бува́є захо́ваного, що не ви́явилося б.

23Коли́ хто ма́є ву́ха слу́хати, хай слу́хає!

і за вівторок (під зачало) Мк. 4:24–34 Євангеліє від Марка

зач. 1724І сказа́в їм: заува́жуйте, що чу́єте: яко́ю мі́рою мі́ряєте, тако́ю відмі́рено бу́де вам і до́дано бу́де вам, тим, що слу́хають.

25Бо хто ма́є, тому́ да́сться; а хто не ма́є, у то́го відні́меться і те, що ма́є.

26І сказа́в: Ца́рство Бо́же поді́бне до то́го, як коли́ чолові́к ки́не насі́ння в зе́млю;

27і спить, і встає́ вночі́ і вдень; а як насі́ння схо́дить і росте́, він не зна́є,

28бо земля́ сама́ з се́бе ро́дить споча́тку зе́лень, по́тім ко́лос, да́лі по́вне зерно́ в ко́лосі.

29Коли́ ж дозрі́є плід, нега́йно посила́є серп, бо наста́ли жнива́.

30І сказа́в: до чо́го уподі́бнимо Ца́рство Бо́же? або́ яко́ю при́тчею зобразимо́ його́?

31Воно́ – мов зерно́ гірчи́чне, яке́, коли́ сі́ється в зе́млю, найдрібні́ше за вся́ке насі́ння на землі́;

32а коли́ посі́яне, схо́дить і стає́ бі́льше за всі зла́ки, та пуска́є вели́кі гілки́, так що під ті́нню його́ мо́жуть укрива́тися птахи́ небе́сні.

33І таки́ми багатьма́ при́тчами пропові́дував їм сло́во, скі́льки вони́ могли́ слу́хати.

34Без при́тчі ж не говори́в їм; а у́чням на самоті́ поя́снював усе́.

Мч. Ін. 15:17–16:2 Євангеліє від Іоанна

зач. 5215:17Це заповіда́ю вам: щоб ви люби́ли оди́н о́дного.

18Якщо́ світ вас нена́видить, зна́йте, що Мене́ рані́ше вас знена́видів.

19Якби́ ви були́ від сві́ту, то світ люби́в би своє́; а як ви не від сві́ту, а Я ви́брав вас від сві́ту, тому́ нена́видить вас світ.

20Пам’ята́йте сло́во, яке́ Я сказа́в вам: раб не бі́льший за госпо́даря свого́. Якщо́ Мене́ гони́ли, то гони́тимуть і вас; якщо́ Моє́ сло́во підстеріга́ли, бу́дуть підстеріга́ти і ва́ше.

21Та все те чини́тимуть вам за ім’я́ Моє́, тому́ що не зна́ють Того́, Хто посла́в Мене́.

22Якби́ Я не прийшо́в і не говори́в їм, то не ма́ли б гріха́; а тепе́р не ма́ють ви́правдання за гріх свій.

23Хто нена́видить Мене́, той нена́видить і Отця́ Мого́.

24Коли́ б Я не твори́в се́ред них діл, яки́х ніхто́ і́нший не сотвори́в, то не ма́ли б гріха́; а тепе́р і ба́чили, і знена́виділи і Мене́ і Отця́ Мого́.

25Але́ хай спра́вдиться сло́во, напи́сане в зако́ні ї́хньому: знена́виділи Мене́ даре́мно.

26Коли́ ж при́йде Уті́шитель, Яко́го Я пошлю́ вам від Отця́, Дух і́стини, Яки́й від Отця́ вихо́дить, Він бу́де сві́дчити про Ме́не;

27та́кож і ви бу́дете сві́дчити, бо ви споча́тку зі Мно́ю.

16:1Це сказа́в Я вам, щоб ви не спокуси́лися.

2Ви́женуть вас із синаго́г; при́йде на́віть час, коли́ вся́кий, хто вбива́тиме вас, бу́де ду́мати, що тим він слу́жить Бо́гові.