Читання днясереда

На літургії

Апостол

1 Кор. 13:4–14:5 Перше послання до Коринфян

зач. 15413:4Любо́в довготе́рпить, милосе́рдствує, любо́в не за́здрить, любо́в не вихваля́ється, не горди́ться,

5не безчи́нствує, не шука́є свого́, не роздрато́вується, не ми́слить зла,

6не раді́є непра́вді, а раді́є і́стині;

7усе́ покрива́є, всьо́му ві́рить, всьо́го наді́ється, все перено́сить.

8Любо́в ніко́ли не перестає́, ся, і мо́ви замо́вкнуть, і знання́ зни́кне.

9Бо ми частко́во зна́ємо і частко́во пророку́ємо;

10коли́ ж наста́не доскона́ле, тоді́ частко́ве припи́ниться.

11Коли́ я був дити́ною, то як дити́на говори́в, як дити́на міркува́в, як дити́на розду́мував; а коли́ став му́жем, тоді́ відки́нув дитя́че.

12Тепе́р ми ба́чимо ні́би крізь потьма́рене скло, здога́дно, тоді́ ж лице́м до лиця́; тепе́р я зна́ю частко́во, а тоді́ пізна́ю, поді́бно як і я пі́знаний.

13А тепе́р перебува́ють ці три: ві́ра, наді́я, любо́в; але́ бі́льша з них любо́в.

14:1Досяга́йте любо́ві; дба́йте про дари́ духо́вні, а особли́во про те, щоб пророкува́ти.

2Бо хто гово́рить незнайо́мою мо́вою, той гово́рить не лю́дям, а Бо́гові; тому́ що ніхто́ не розумі́є його́, він тає́мне гово́рить ду́хом;

3а хто пророку́є, той гово́рить лю́дям на повча́ння, умовля́ння і уті́ху.

4Хто гово́рить незнайо́мою мо́вою, той повча́є себе́; а хто пророку́є, той повча́є це́ркву.

5Бажа́ю, щоб усі́ ви говори́ли мо́вами; та кра́ще, щоб ви пророкува́ли; бо бі́льший той, хто пророку́є, ніж той, хто гово́рить мо́вами, хіба́ що він бу́де і тлума́чити, щоб це́рква повча́лася.

і за четвер 1 Кор. 14:6–19 Перше послання до Коринфян

зач. 1556Тепе́р же, бра́ття, якщо́ я прийду́ до вас і ста́ну говори́ти незнайо́мими мо́вами, то яку́ вам принесу́ ко́ристь, якщо́ не роз’ясню́ вам чи одкрове́нням, чи пізна́нням, чи проро́цтвом, чи повча́нням?

7І безду́шні ре́чі, що даю́ть звук, як сопі́лка чи гу́слі, коли́ не видаю́ть розді́льних тоні́в, то як зрозумі́ти те, що гра́ють на сопі́лці чи на гу́слях?

8І коли́ труба́ дава́тиме неви́значений звук, то хто ста́не готува́тися до бо́ю?

9Так і ви, якщо́ промовля́єте язико́м незрозумі́лі слова́, то як зрозумі́ють, що ви гово́рите? Ви бу́дете говори́ти на ві́тер.

10Скі́льки, напри́клад, рі́зних слів у сві́ті, і ні одно́го з них нема́ без зна́чення.

11Але́ якщо́ я не розумі́ю зна́чення слів, то я для то́го, хто гово́рить, бу́ду інозе́мцем; і той, хто гово́рить, інозе́мець для ме́не.

12Так і ви, коли́ дба́єте про дари́ духо́вні, стара́йтеся збагати́тися ни́ми для повча́ння це́ркви.

13А тому́, хто гово́рить незнайо́мою мо́вою, моли́сь про дар тлума́чення.

14Бо коли́ я молю́ся незнайо́мою мо́вою, то хоч дух мій і мо́литься, але́ ро́зум мій залиша́ється без пло́ду.

15Що ж роби́ти? Бу́ду моли́тися ду́хом, бу́ду моли́тися і ро́зумом; бу́ду співа́ти ду́хом, бу́ду співа́ти і ро́зумом.

16Бо коли́ ти благословля́тимеш ду́хом, то як проста́ люди́на ска́же: «амі́нь» на твою́ подя́ку? бо вона́ не розумі́є, що ти гово́риш.

17Ти до́бре дя́куєш, та і́нший не повча́ється.

18Дя́кую Бо́гові моє́му: я бі́льше за всіх вас говорю́ мо́вами;

19але́ в це́ркві хо́чу кра́ще п’ять слів сказа́ти ро́зумом мої́м, щоб й і́нших наста́вити, ніж ти́сячі слів незнайо́мою мо́вою.

Євангеліє

Мф. 20:1–16 Євангеліє від Матфея

зач. 801Бо Ца́рство Небе́сне поді́бне до госпо́даря до́му, яки́й ви́йшов ра́но-вра́нці найня́ти робітникі́в у свій виногра́дник.

2І, домо́вившись з робітника́ми по дина́рію за день, посла́в їх до свого́ виногра́дника;

3а коли́ ви́йшов він ко́ло тре́тьої годи́ни, то поба́чив і́нших, що стоя́ли на торгу́ без ді́ла,

4і сказа́в їм: іді́ть і ви до мого́ виногра́дника, і що нале́жатиме, дам вам. Вони́ пішли́.

5А як ви́йшов він зно́ву ко́ло шо́стої і дев’я́тої годи́ни, зроби́в те са́ме.

6Наре́шті, ви́йшовши об одина́дцятій годи́ні, він знайшо́в і́нших, що стоя́ли без ді́ла, і гово́рить їм: чого́ тут стоїте́ ці́лий день без ді́ла?

7Вони́ ка́жуть йому́: ніхто́ нас не найня́в. Він гово́рить їм: іді́ть і ви до виногра́дника мого́, і що нале́жатиме, отри́маєте.

8Коли́ ж наста́в ве́чір, госпо́дар виногра́дника гово́рить управи́телеві своє́му: покли́ч робітникі́в і відда́й їм пла́ту, поча́вши з оста́нніх до пе́рших.

9І ті, що прийшли́ об одина́дцятій годи́ні, оде́ржали по дина́рію.

10Ті ж, які́ прийшли́ пе́ршими, ду́мали, що вони́ отри́мають бі́льше, але́ й вони́ оде́ржали по дина́рію;

11і, отри́мавши, ста́ли доріка́ти госпо́дареві до́му

12і говори́ли: ці оста́нні роби́ли одну́ годи́ну, і ти зрівня́в їх з на́ми, що перетерпі́ли де́нний тяга́р і спе́ку.

13Він же сказа́в у ві́дповідь одному́ з них: дру́же, я не скри́вдив тебе́; чи не за дина́рій ти домо́вився зі мно́ю?

14Візьми́ своє́ і йди; я ж хо́чу і цьо́му оста́нньому да́ти те ж, що і тобі́;

15хіба́ я не ві́льний у своє́му роби́ти те, що хо́чу? Чи о́ко твоє́ за́здрісне від то́го, що я до́брий?

16Так бу́дуть оста́нні пе́ршими, і пе́рші оста́нніми; бо бага́то покли́каних, та ма́ло ви́браних.

і за четвер Мф. 20:17–28 Євангеліє від Матфея

зач. 8117Йдучи́ до Ієрусали́ма, Іісу́с відкли́кав по доро́зі двана́дцять у́чнів одни́х і ска́зав їм:

18ось, ми йде́мо до Ієрусали́ма, і Син Людськи́й бу́де ви́даний первосвяще́нникам і кни́жникам, і вони́ засу́дять Його́ на смерть;

19і віддаду́ть Його́ язи́чникам на ганьбу́ і побиття́ і розп’я́ття; і на тре́тій день воскре́сне.

20Тоді́ підійшла́ до Ньо́го ма́ти сині́в Зеведе́євих з сина́ми свої́ми, і, вклоня́ючись, проси́ла чого́сь у Ньо́го.

21Він сказа́в їй: чого́ ти хо́чеш? Вона́ гово́рить Йому́: скажи́, щоб ці два сини́ мої́ сі́ли в Те́бе оди́н по пра́ву сто́рону, а дру́гий по лі́ву в Ца́рстві Твої́м.

22Іісу́с сказа́в у ві́дповідь: не зна́єте, чого́ про́сите. Чи мо́жете пи́ти ча́шу, яку́ Я пи́тиму, чи хрести́тись хре́щенням, яки́м Я хрещу́ся? Вони́ ка́жуть Йому́: мо́жемо.

23І говори́ть їм: ча́шу Мою́ бу́дете пи́ти, і хре́щенням, яки́м Я хрещу́сь, бу́дете хрести́тися; а да́ти сі́сти у Ме́не право́руч і ліво́руч – не від Ме́не зале́жить, а кому́ угото́вано Отце́м Мої́м.

24Почу́вши це, і́нші де́сять у́чнів обу́рились на двох браті́в.

25Іісу́с же, покли́кавши їх, сказа́в: ви зна́єте, що князі́ наро́дів пану́ють над ни́ми, і вельмо́жі володі́ють ни́ми;

26але́ між ва́ми хай не бу́де так; а хто хо́че між ва́ми бу́ти бі́льшим, хай бу́де вам слуго́ю;

27і хто хо́че між ва́ми бу́ти пе́ршим, хай бу́де вам рабо́м;

28бо Син Людськи́й не для то́го прийшо́в, щоб Йому́ служи́ли, а щоб послужи́ти і відда́ти ду́шу Свою́ для ви́куплення багатьо́х.