Читання днявівторок
На літургії
Апостол
1 Кор. 12:12–26 Перше послання до Коринфян
зач. 15212Бо, як ті́ло одне́, але́ ма́є бага́то чле́нів, і всі чле́ни одного́ ті́ла, хоч їх і бага́то, утво́рюють одне́ ті́ло, – так і Христо́с.
13Бо всі ми одни́м Ду́хом хрести́лися в одне́ ті́ло, іуде́ї чи е́лліни, раби́ чи ві́льні, і всі одни́м Ду́хом напо́єні.
14Ті́ло ж не з одно́го чле́на, а з багатьо́х.
15Якщо́ нога́ ска́же: я не нале́жу до ті́ла, бо я не рука́, то невже́ че́рез це вона́ не нале́жить до ті́ла?
16І якщо́ ву́хо ска́же: я не нале́жу до ті́ла, бо я не о́ко, то невже́ че́рез це воно́ не нале́жить до ті́ла?
17Якщо́ все ті́ло о́ко, то де слух? Якщо́ все слух, то де нюх?
18Але́ Бог розмісти́в чле́ни, ко́жний з них у ті́лі, як було́ Йому́ уго́дно.
19А коли́ б усі́ були́ оди́н член, то де було́ б ті́ло?
20Тепе́р же чле́нів бага́то, а ті́ло одне́.
21Не мо́же о́ко сказа́ти руці́: ти мені́ непотрі́бна; або́ так са́мо голова́ нога́м: ви мені́ непотрі́бні.
22Навпаки́, чле́ни ті́ла, що здаю́ться сла́бшими, зна́чно потрі́бніші,
23і які́ нам здаю́ться в ті́лі неблагови́дними, про тих бі́льше піклу́ємось;
24і неблагови́дні на́ші (чле́ни) благови́дніше покрива́ються, а благови́дні на́ші не ма́ють в то́му потре́би. Але́ Бог так створи́в ті́ло, щоб ми про неблагови́дне бі́льше піклува́лися,
25щоб не було́ розді́лення в ті́лі, а усі́ чле́ни одна́ково дба́ли оди́н про о́дного.
26Тому́, чи стражда́є оди́н член, з ним стражда́ють усі́ чле́ни; чи сла́виться оди́н член, з ним раді́ють усі́ чле́ни.
Євангеліє
Мф. 18:18–22;19:1–2,13–15 Євангеліє від Матфея
зач. 7618:18Істинно кажу́ вам: що ви зв’я́жете на землі́, те буде зв’я́зане на не́бі, і що розв’я́жете на землі́, те бу́де розв’я́зане на не́бі.
19І́стинно та́кож кажу́ вам: якщо́ дво́є з вас пого́дяться на землі́ проси́ти про вся́ке ді́ло, то, чого́ б вони́ не попроси́ли, бу́де їм від Отця́ Мого́ Небе́сного;
20бо, де дво́є чи тро́є зі́брані в ім’я́ Моє́, там Я посере́д них.
21Тоді́ Петро́ підійшо́в до Ньо́го і сказа́в: Го́споди! скі́льки разі́в проща́ти бра́ту моє́му, яки́й согріша́є про́ти ме́не? чи до семи́ разі́в?
22Іісу́с гово́рить йому́: не кажу́ тобі́: до семи́, але́ до семи́десяти разі́в по сім.
19:1Коли́ Іісу́с скінчи́в слова́ ці, то ви́йшов з Галіле́ї і прийшо́в у зе́млі Іуде́йські, Заіорда́нською стороно́ю.
2За Ним пішло́ ба́гато люде́й, і Він зціли́в їх там.
13Тоді́ привели́ до Ньо́го діте́й, щоб Він покла́в на них ру́ки і помоли́вся; у́чні ж не дозволя́ли їм.
14Але́ Іісу́с сказа́в: пусті́ть діте́й і не забороня́йте їм прихо́дити до Ме́не, бо таки́х є Ца́рство Небе́сне.
15І, покла́вши на них ру́ки, пішо́в зві́дти.
День інтронізації Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Предстоятеля Української Православної Церкви