Читання днянеділя
На утрені
Лк. 24:1–12 Євангеліє від Луки
зач. 1121У пе́рший же день ти́жня, ду́же ра́но, несучи́ нагото́влені па́хощі, вони́ прийшли́ до гро́бу і ра́зом з ни́ми де́які і́нші;
2але́ знайшли́, що ка́мінь був відва́лений від гро́бу.
3І, увійшо́вши, не знайшли́ ті́ла Го́спода Іісу́са.
4Коли́ ж вони́ не могли́ зрозумі́ти цього́, ра́птом два мужі́ ста́ли пе́ред ни́ми в оде́жах блиску́чих.
5І коли́ вони́ наляка́лись і схили́лися обли́ччям до землі́, сказа́ли їм: що ви шука́єте живо́го між ме́ртвими?
6Нема́ Його́ тут: Він воскре́с; згада́йте, як Він говори́в вам, коли́ був ще в Галіле́ї,
7ка́жучи, що Си́нові Людсько́му нале́жить бу́ти ви́даному до рук люде́й грі́шників, і бу́ти розп’я́тим, і на тре́тій день воскре́снути.
8І згада́ли вони́ слова́ Його́;
9і, поверну́вшись від гро́бу, сповісти́ли про все те одинадцятьо́х і всіх і́нших.
10То були́ Магдали́на Марі́я, і Іоа́нна, і Марі́я, ма́ти Я́кова, та і́нші з ни́ми, які́ сказа́ли про це Апо́столам.
11І здали́ся їм слова́ ї́хні неправди́вими, і вони́ не пові́рили їм.
зач. 11312Петро́ ж, вста́вши, побі́г до гро́бу і, нахили́вшись, поба́чив самі́ лише́ пелени́, що лежа́ли, і пішо́в наза́д, диву́ючись тому́, що ста́лося.
На літургії
Апостол
Рим. 6:18–23 Послання до Римлян
зач. 9318та звільни́вшись від гріха́, ви ста́ли раба́ми пра́ведності.
19Кажу́ за людськи́м міркува́нням за́для не́мочі пло́ті ва́шої. Як віддава́ли ви чле́ни ва́ші в раби́ нечистоті́ і беззако́нню для діл беззако́нних, так ни́ні предста́вте чле́ни ва́ші в раби́ пра́ведності для діл святи́х.
20Бо, коли́ ви були́ раба́ми гріха́, тоді́ були́ ві́льні від пра́ведності.
21Яки́й же плід ви ма́ли тоді́? Такі́ діла́, яки́х тепе́р самі́ соро́митесь, бо кіне́ць ї́хній – смерть.
22А ни́ні, коли́ ви звільни́лися від гріха́ і ста́ли раба́ми Бо́гові, плід ваш є свя́тість, а кіне́ць – життя́ ві́чне.
23Бо відпла́та за гріх – смерть, а дар Бо́жий – життя́ ві́чне у Христі́ Іісу́сі, Го́споді на́шому.
Прпп. Гал. 5:22–6:2 Послання до Галатів
зач. 2135:22Плід же ду́ха є: любо́в, ра́дість, мир, довготерпі́ння, бла́гість, милосе́рдя, ві́ра,
23ла́гідність, стри́маність. На таки́х нема́ зако́ну.
24Але́ ті, котрі́ Христо́ві, плоть свою́ розп’я́ли з при́страстями й по́хотями.
25Якщо́ ми живемо́ ду́хом, то за ду́хом пови́нні й ді́яти. Останні настанови і заклики
26Не бу́демо марносла́вні, оди́н о́дного дратува́ти, оди́н о́дному за́здрити.
6:1Бра́ття! якщо́ і впаде́ люди́на в яки́йсь гріх, ви, духо́вні, виправля́йте тако́го в ду́сі ла́гідності, пильну́ючи ко́жний себе́, щоб і ти не був споку́шений.
зач. 2142Носі́ть тягарі́ оди́н о́дного і так здійсните́ зако́н Христо́вий.
Євангеліє
Мф. 8:5–13 Євангеліє від Матфея
зач. 255Коли́ ж увійшо́в Іісу́с у Капернау́м, підійшо́в до Ньо́го со́тник і блага́в Його́:
6Го́споди! слуга́ мій вдо́ма лежи́ть розсла́блений і тя́жко стражда́є.
7Іісу́с гово́рить йому́: Я прийду́ і зцілю́ його́.
8Со́тник же, відповіда́ючи, ска́зав: Го́споди! я недосто́йний, щоб Ти увійшо́в під покрі́влю мою́, але промо́в ті́льки сло́во, і ви́дужає слуга́ мій;
9бо я і підвла́дна люди́на, але́, ма́ючи під собо́ю во́їнів, кажу́ одному́: «іди́», і йде́; і дру́гому: «прийди́», і прихо́дить; і слузі́ моє́му: «зроби́ це», і зро́бить.
10Почу́вши це, Іісу́с здивува́вся і сказа́в тим, що йшли́ за Ним: і́стинно кажу́ вам, і в Ізра́їлі не знайшо́в Я тако́ї ві́ри.
11Кажу́ ж вам, що бага́то при́йдуть від схо́ду й за́ходу і возля́жуть з Авраа́мом, Ісаа́ком і Я́ковом у Ца́рстві Небе́сному;
12а сини́ ца́рства ви́гнані бу́дуть у тьму безпросві́тню: там бу́де плач і скре́гіт зубі́в.
13І сказа́в Іісу́с со́тникові: іди́, і як ві́рив ти, хай бу́де тобі́. І оду́жав слуга́ його́ в ту ж мить.
Прпп. Лк. 6:17–23 Євангеліє від Луки
зач. 2417І, зійшо́вши з ни́ми, став Він на рі́вному мі́сці, і бага́то у́чнів Його́ і бе́зліч наро́ду з усіє́ї Іуде́ї та Ієрусали́ма і примо́рських місць Ти́рських і Сидо́нських,
18що прийшли́ послу́хати Його́ і зціли́тися від неду́гів свої́х, тако́ж і ті, що стражда́ли від нечи́стих ду́хів; і зціля́лися.
19І весь наро́д шука́в, щоб доторкну́тися до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила си́ла і зціля́ла всіх.
20І Він, зві́вши о́чі Свої́ на у́чнів Свої́х, говори́в: Блаже́нні убо́гі ду́хом, бо ва́ше є Ца́рство Бо́же.
21Блаже́нні ті, що голо́дні ни́ні, бо наси́титесь. Блаже́нні ті, що пла́чуть ни́ні, бо вті́шитесь.
22Блаже́нні ви, коли́ знена́видять вас лю́ди, і коли́ відлу́чать вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять ім’я́ ва́ше зара́ди Си́на Людсько́го.
23Раді́йте в той день і веселі́ться, бо вели́ка вам нагоро́да на небеса́х. Так роби́ли з проро́ками батьки́ ї́хні.