Читання днячетвер

На літургії

Апостол

Рим. 11:13–24 Послання до Римлян

зач. 10613Вам кажу́, язи́чникам. Як Апо́стол язи́чників, я прославля́ю служі́ння моє́.

14Чи не збуджу́ ре́вності у рі́дних мої́х по пло́ті і чи не спасу́ де́кого з них?

15Бо якщо́ відто́ргнення їх є прими́рення сві́ту, то чим бу́де прийняття́ їх, як не життя́м з ме́ртвих?

16Якщо́ поча́ток святи́й, то й ці́ле; і якщо́ ко́рінь святи́й, то й гілки́.

17Коли́ ж де́які з гіло́к відломи́лися, а ти, бу́дучи ди́кою масли́ною, прищепи́вся на мі́сце ї́хнє і став спі́льником ко́реня та со́ку масли́ни,

18то не хвали́ся пе́ред гілка́ми. Якщо́ ж хва́лишся, то згада́й, що не ти ко́рінь трима́єш, а ко́рінь тебе́.

19Ска́жеш: гілки́ відломи́лися, щоб мені́ прищепи́тися.

20До́бре. Вони́ відломи́лися неві́р’ям, а ти трима́єшся ві́рою: не горди́сь, а бі́йся.

21Бо якщо́ Бог не пощади́в приро́дних гіло́к, то, гляди́, чи пощади́ть і тебе́.

22Ото́ж ба́чиш бла́гість і суво́рість Бо́жу: суво́рість до тих, що відпа́ли, а бла́гість до те́бе, якщо́ ти перебува́тимеш у бла́гості Бо́жій, іна́кше і ти бу́деш відсі́чений.

23Але́ і ті, якщо́ не перебува́тимуть у неві́р’ї, прище́пляться, бо Бог ма́є си́лу знов прищепи́ти їх.

24Бо коли́ ти, відсі́чений від ди́кої за приро́дою масли́ни, прищепи́вся до до́брої масли́ни, то тим бі́льше ці, приро́дні, прище́пляться до своє́ї масли́ни.

Богородиці Євр. 9:1–7 Послання до Євреїв

зач. 3201І пе́рший заві́т мав постано́ву про Богослужі́ння і святи́лище земне́:

2бо побудо́вана була́ скі́нія пе́рша, в які́й був світи́льник, і тра́пеза та жерто́вні хліби́, і яка́ назива́ється «святе́».

3За дру́гою ж заві́сою була́ скі́нія, на́звана «Святе́ святи́х»,

4яка́ ма́ла золоту́ кади́льницю і обкла́дений з усі́х сторі́н зо́лотом ковче́г заві́ту, де були́ золоти́й сосу́д з ма́нною, жезл Ааро́нів розкві́тлий та скрижа́лі заві́ту,

5а над ним херуви́ми сла́ви, осіня́ючі очисти́лище; про що не слід тепе́р говори́ти докла́дно.

6При тако́му влаштува́нні, до пе́ршої скі́нії завжди́ вхо́дять свяще́нники відправля́ти Богослужі́ння;

7а до дру́гої – раз на рік оди́н ті́льки первосвяще́нник, не без кро́ві, яку́ прино́сить за се́бе і за гріхи́ неві́дання наро́ду.

Євангеліє

Мф. 11:27–30 Євангеліє від Матфея

зач. 4327Усе́ Мені́ пере́дано Отце́м Мої́м, і ніхто́ не зна́є Си́на, крім Отця́; і Отця́ ніхто́ не зна́є, крім Си́на, і кому́ Син хо́че відкри́ти.

28Прийді́ть до Ме́не, всі стру́джені і обтя́жені, і Я заспо́кою вас;

29візьмі́ть і́го Моє́ на се́бе і навчі́ться від Ме́не, бо Я ла́гідний і смире́нний се́рцем, і зна́йдете спо́кій ду́шам ва́шим;

30бо і́го Моє до́бре, і тяга́р Мій легки́й.

Богородиці Лк. 10:38–42;11:27–28 Євангеліє від Луки

зач. 5410:38Коли́ вони́ йшли, прийшо́в Він до одного́ села́; тут жі́нка, на ім’я́ Ма́рфа, прийняла́ Його́ в свій дім;

39у не́ї була́ сестра́, що звала́сь Марі́я, котра́ сі́ла бі́ля ніг Іісу́са і слу́хала сло́во Його́.

40Ма́рфа ж клопота́лась про вели́ку гости́ну і, підійшо́вши, сказа́ла: Го́споди! чи Тобі́ байду́же, що сестра́ моя́ поки́нула мене́ одну́ служи́ти? скажи́ їй, щоб допомогла́ мені́.

41Іісу́с же сказа́в їй у ві́дповідь: Ма́рфо! Ма́рфо! ти турбу́єшся і клопо́чешся бага́то чим,

42а одного́ ті́льки тре́ба; Марі́я ж ви́брала найкра́щу ча́стку, яка́ не відбере́ться від не́ї.

11:27Коли́ ж Він це говори́в, одна́ жі́нка, підня́вши го́лос з наро́ду, сказа́ла Йому́: блаже́нна утро́ба, що носи́ла Тебе́, і гру́ди, що годува́ли Тебе́!

28А Він сказа́в: блаже́нні ті, що слу́хають сло́во Бо́же і вико́нують його́.