Читання дняп’ятниця
На літургії
Апостол
Діян. 27:1–44 Діяння святих апостолів
зач. 501Коли́ ви́рішено було́ пливти́ нам до Іта́лії, то віддали́ Па́вла і де́яких і́нших в’я́знів со́тникові А́вгустового по́лку на ім’я́ Ю́лій.
2Ми підняли́ся на адрамі́тський корабе́ль і відпра́вились, намага́ючись пливти́ поблизу́ асі́йських місць. З на́ми перебува́в Аріста́рх, македо́нянин з Фессалоні́ки.
3Дру́гого дня приста́ли до Сидо́ну. Ю́лій пово́дився з Па́влом людинолю́бно, дозво́лив йому́ відві́дати дру́зів і скориста́тися ї́хньою щи́рістю.
4Ви́рушивши зві́дти, ми припливли́ до Кі́пру, бо був супроти́вний ві́тер,
5і, перепли́вши мо́ре про́ти Кілікі́ї та Памфілі́ї, прибули́ до Мір Лікі́йських.
6Там со́тник знайшо́в олександрі́йський корабе́ль, що плив до Іта́лії, і посади́в нас на ньо́го.
7Пові́льно пла́ваючи бага́то днів і ле́две порівня́вшись з Кні́дом, че́рез несприя́тливий нам ві́тер, ми підпливли́ до Кри́ту при Салмо́ні.
8Ле́две пробра́вшись ми́мо ньо́го, прибули́ до одного́ мі́сця, що зве́ться До́брі При́стані, поблизу́ мі́ста Ласе́я.
9А як мину́ло бага́то ча́су, і пла́вання було́ вже небезпе́чне, тому́ що і піст уже́ мину́в, то Па́вел ра́див,
10ка́жучи їм: мужі́! я ба́чу, що пла́вання бу́де з тру́днощами і з вели́кою шко́дою не ті́льки для вантажу́ і корабля́, але́ й для на́шого життя́.
11Одна́к со́тник бі́льше довіря́в керма́ничеві і нача́льникові корабля́, ніж слова́м Па́вла.
12А як при́стань була́ неприда́тна до зимі́влі, то чима́ло люде́й ра́дили пода́тися зві́дти, щоб, якщо́ можли́во, дійти́ до Фі́ніка, при́стані Кри́тської, що лежи́ть про́ти півде́нно-за́хідного і півні́чно-за́хідного ві́тру, і там перезимува́ти.
13Коли́ ж поду́в півде́нний ві́тер, і вони́, ду́маючи, що вже отри́мали ба́жане, ви́рушили і попливли́ поблизу́ Кри́ту.
14Але́ невдо́взі зня́вся супроти́вний йому́ бурхли́вий ві́тер, що зве́ться евроклі́дон.
15Корабе́ль схопи́ло так, що він не міг чини́ти о́пір ві́трові, і ми носи́лися, відда́вшись хви́лям.
16І, наско́чивши на яки́йсь остріво́к, що зве́ться Кла́вда, ми ле́две могли́ втри́мати чо́вен.
17Підня́вши його́, почали́ всіма́ за́собами обв’я́зувати корабе́ль; боячи́сь, щоб не сі́сти на мілину́, спусти́ли вітри́ло і таки́м чи́ном носи́лися.
18Вра́нці дру́гого дня, коли́ розпоча́вся буреві́й, почали́ викида́ти ванта́ж,
19а на тре́тій день ми свої́ми рука́ми викида́ли з корабля́ ре́чі.
20Але́ як бага́то днів не було́ ви́дно ні со́нця, ні зіро́к і трива́ла вели́ка бу́ря, то остато́чно втрача́лась будь-яка́ наді́я на на́ше врятува́ння.
21І як до́вго не ї́ли, то Па́вел, ста́вши посере́д них, сказа́в: о мужі́! тре́ба було́ послу́хати мене́ і не відхо́дити від Кри́ту і тим са́мим уни́кнули б цих тру́днощів і шко́ди.
22Тепе́р же переко́ную вас підбадьо́ритись, бо жо́дна душа́ з вас не заги́не, а ті́льки корабе́ль.
23Бо А́нгел Бо́га, Яко́му я нале́жу і Яко́му служу́, з’яви́вся мені́ ціє́ї но́чі
24і сказа́в: не бі́йся, Па́вле! тобі́ нале́жить ста́ти пе́ред ке́сарем і ось Бог да́рував тобі́ всіх, що пливу́ть з тобо́ю.
25Тому́ підбадьо́ртесь, мужі́, бо я ві́рю Бо́гові, що бу́де так, як мені́ ска́зано.
26Нам нале́жить бу́ти ви́кинутими на яки́й-не́будь о́стрів.
27Чотирна́дцятої но́чі, коли́ ми носи́лися в Адріати́чному мо́рі, бли́зько опі́вночі корабе́льники почали́ здога́дуватися, що наближа́ються до яко́їсь землі́,
28і, ви́мірявши глибину́, знайшли́ два́дцять са́жнів; по́тім на невели́кій ві́дстані, зно́ву ви́мірявши, знайшли́ п’ятнадця́ть са́жнів.
29Побо́юючись, щоб не натра́пити на кам’яни́сті місця́, ки́нули з корми́ чоти́ри якорі́ і чека́ли дня.
30Коли́ корабе́льники хоті́ли втекти́ з корабля́ і спуска́ли на мо́ре чо́вен, ро́блячи ви́гляд, ні́би хо́чуть ки́нути я́кір з но́са,
31Па́вел сказа́в со́тникові і во́їнам: якщо́ вони́ не зали́шаться на кораблі́, то ви не мо́жете спасти́ся.
32Тоді́ во́їни відтя́ли вірьо́вки у човна́, і він упа́в.
33Коли́ почало́ світа́ти, Па́вел умовля́в усі́х прийма́ти ї́жу, ка́жучи: сього́дні чотирна́дцятий день, як ви, чека́ючи, перебува́єте без ї́жі, нічо́го не ї́вши.
34Тому́ прошу́ вас прийня́ти ї́жу: це сприя́тиме збере́женню ва́шого життя́; бо ні в ко́го з вас не пропаде́ й волоси́на з голови́.
35Сказа́вши це і взя́вши хліб, він подя́кував Бо́гові пе́ред усіма́ і, розлама́вши, поча́в ї́сти.
36Тоді́ всі підбадьо́рилися і та́кож прийняли́ ї́жу.
37Було́ ж усі́х нас на кораблі́ дві́сті сімдеся́т шість душ.
38Наси́тившись ї́жею, почали́ поле́гшувати корабе́ль, викида́ючи пшени́цю в мо́ре.
39Коли́ ж наста́в день, землі́ не розпізнава́ли, а поба́чили лише́ яку́сь зато́ку з поло́гим бе́регом, до яко́го ви́рішили, якщо́ мо́жна, приста́ти з корабле́м.
40І, підня́вши якорі́, попливли́ по мо́рю, і розв’яза́вши рулі́ та підня́вши мале́ вітри́ло за ві́тром, держа́ли до бе́рега.
41Наско́чили на ко́су і корабе́ль сів на мілину́. Ніс вгруз і став нерухо́мим, а корма́ розбива́лася си́лою хвиль.
42Во́їни було́ пого́дилися умертви́ти в’я́знів, щоб хто-не́будь, ви́пливши, не втік.
43Але́ со́тник, бажа́ючи спасти́ Па́вла, утри́мав їх від цьо́го на́міру, і звелі́в тим, що вмі́ли пла́вати, пе́ршими ки́нутися і ви́йти на зе́млю,
44і́ншим же спаса́тися: кому́ на до́шках, а кому́ на будь-чому́ від корабля́; і таки́м чи́ном усі́ спасли́сь на зе́млю.
Євангеліє
Ін. 17:18–26 Євангеліє від Іоанна
зач. 5718Як Ти посла́в Мене́ у світ, так і Я посла́в їх у світ.
19І за них Я посвя́чую Себе́, щоб і вони́ були́ освя́чені і́стиною.
20Не за них же ті́льки молю́, але́ й за ві́руючих у Ме́не за сло́вом ї́хнім,
21щоб усі́ були́ єди́не, як Ти, О́тче, в Мені́, і Я в Тобі́, так і вони́ хай бу́дуть в Нас єди́не, – щоб уві́рував світ, що Ти посла́в Мене́.
22І сла́ву, яку́ Ти дав Мені́, Я дав їм: щоб були́ єди́не, як і Ми єди́не.
23Я в них, і Ти в Мені́; щоб вони́ були́ зве́ршені в єди́не, і щоб зрозумі́в світ, що Ти посла́в Мене́ і полюби́в їх, як полюби́в Мене́.
24О́тче! котри́х Ти дав Мені́, хо́чу, щоб там, де Я, і вони́ були́ зі Мно́ю, щоб ба́чили сла́ву Мою́, яку́ Ти дав Мені́, тому́ що полюби́в Мене́ рані́ше ство́рення сві́ту.
25О́тче пра́ведний! і світ Тебе́ не пізна́в; а Я пізна́в Тебе́, і ці пізна́ли, що Ти посла́в Мене́.
26І Я відкри́в їм ім’я́ Твоє́ і відкри́ю, щоб любо́в, яко́ю Ти полюби́в Мене́, в них була́, і Я в них.
На утрені замість «Честнейшую» співаємо приспіви свята