Читання днянеділя

На утрені

Ін. 20:11–18 Євангеліє від Іоанна

зач. 6411А Марі́я стоя́ла бі́ля гро́бу і пла́кала, і коли́ пла́кала, нахили́лася до гро́бу,

12і ба́чить двох А́нгелів у бі́лому о́дязі, що сиді́ли оди́н бі́ля голови́ і дру́гий бі́ля ніг, де лежа́ло ті́ло Іісу́сове.

13І вони́ ка́жуть їй: жо́но! що ти пла́чеш? Гово́рить їм: взяли́ Го́спода мого́, і не зна́ю, де покла́ли Його́.

14Сказа́вши це, оберну́лася наза́д і поба́чила Іісу́са, Котри́й стоя́в, але́ не впізна́ла, що це Іісу́с.

15Гово́рить їй Іісу́с: жо́но! що ти пла́чеш? кого́ шука́єш? Вона́, ду́маючи, що це садівни́к, ка́же Йому́: госпо́дарю! якщо́ ти ви́ніс Його́, скажи́ мені́, де ти покла́в Його́, і я візьму́ Його́.

16Іісу́с гово́рить їй: Марі́є! Вона́, оберну́вшись, ка́же Йому́: Раввуні́! – що означа́є: Учи́телю!

17Іісу́с гово́рить їй: не доторка́йся до Ме́не, бо Я ще не зійшо́в до Отця́ Мого́; а йди до браті́в Мої́х і скажи́ їм: іду́ до Отця́ Мого́ і Отця́ ва́шого, і до Бо́га Мого́ і Бо́га ва́шого.

18Марі́я Магдали́на прийшла́ і сповісти́ла у́чням, що ба́чила Го́спода і що Він це сказа́в їй.

На літургії

Апостол

Діян. 16:16–34 Діяння святих апостолів

зач. 3816Ста́лося ж, як ішли́ ми на моли́тву, зустрі́лась нам одна́ служни́ця, одержи́ма ду́хом віщува́ння, яка́ віщува́нням дава́ла вели́кий прибу́ток госпо́дарям свої́м.

17Йдучи́ за Па́влом і за на́ми, вона́ крича́ла, ка́жучи: ці чоловіки́ – раби́ Бо́га Всеви́шнього, які́ звіща́ють нам путь спасі́ння.

18Це вона́ роби́ла бага́то днів. Па́вел, розгні́вавшись, оберну́вся і сказа́в ду́хові: повеліва́ю тобі́ ім’я́м Іісу́са Христа́ ви́йти з не́ї. І дух ви́йшов відра́зу.

19Госпо́дарі ж її́, поба́чивши, що втра́тили наді́ю прибу́тку ї́хнього, схопи́ли Па́вла й Си́лу і потягли́ на пло́щу до нача́льників.

20І, приві́вши їх до воєво́д, сказа́ли: ці лю́ди, бу́дучи іуде́ями, підбу́рюють на́ше мі́сто

21і пропові́дують зви́чаї, яки́х нам, ри́млянам, не ли́чить ні прийма́ти, ні вико́нувати.

22Наро́д та́кож повста́в про́ти них, а воєво́ди, зірва́вши з них оде́жу, звелі́ли би́ти їх па́лицями

23і, нані́сши їм бага́то уда́рів, вки́нули в темни́цю, наказа́вши темни́чному вартово́му пи́льно стерегти́ їх.

24Оде́ржавши таки́й нака́з, він вки́нув їх у вну́трішню темни́цю і но́ги ї́хні заби́в у коло́ду.

25Бли́зько опі́вночі Па́вел і Си́ла, мо́лячись, прославля́ли Бо́га; в’я́зні ж слу́хали їх.

26Ра́птом ста́вся вели́кий землетру́с, так що захита́лась осно́ва темни́ці; і враз відчини́лись усі́ две́рі, і кайда́ни на всіх посла́бли.

27Темни́чний сто́рож, проки́нувшись і поба́чивши, що две́рі темни́ці відчи́нені, ви́хопив меч і хоті́в умертви́ти себе́, ду́маючи, що в’я́зні втекли́.

28Але́ Па́вел ви́гукнув го́лосно: не роби́ собі́ нія́кого зла, бо всі ми тут.

29Він же, попроси́вши сві́тла, вбіг до темни́ці; і припа́в у тремті́нні до Па́вла і Си́ли,

30і, ви́вівши їх геть, сказа́в: госпо́дарі мої́! що мені́ роби́ти, щоб спасти́ся?

31Вони́ ж сказа́ли: ві́руй в Го́спода Іісу́са Христа́, і спасе́шся ти і весь дім твій.

32І пропові́дали сло́во Госпо́днє йому́ і всім, хто був у до́мі його́.

33І, взя́вши їх тіє́ї ж годи́ни но́чі, він обми́в ра́ни ї́хні і нега́йно охрести́вся сам і всі дома́шні його́.

34І, приві́вши їх у свій дім, запропонува́в трапе́зу і раді́в з усі́м до́мом свої́м, що уві́рував у Бо́га.

Євангеліє

Ін. 9:1–38 Євангеліє від Іоанна

зач. 341І, прохо́дячи, поба́чив чолові́ка, сліпо́го від наро́дження.

2У́чні Його́ запита́ли в Ньо́го: Равві́! хто согріши́в, він чи батьки́ його́, що сліпи́м народи́вся?

3Іісу́с відпові́в: ні він не согріши́в, ні батьки́ його́, а це для то́го, щоб яви́лись на ньо́му діла́ Бо́жі.

4Мені́ нале́жить роби́ти діла́ Того́, Хто посла́в Мене́, до́ки день є; прихо́дить ніч, коли́ ніхто́ роби́ти не мо́же.

5До́ки Я в сві́ті, Я сві́тло сві́тові.

6Сказа́вши це, Він плю́нув на зе́млю, зроби́в сли́ною су́міш і пома́зав су́мішшю о́чі сліпо́му,

7і сказа́в йому́: іди́, уми́йся в купа́льні Сілоа́м, що означа́є: по́сланий. Він пішо́в і вми́вся, і прийшо́в зря́чим.

8Сусі́ди і ті, хто ба́чив його́ рані́ше сліпи́м, говори́ли: чи не той це, що сиді́в і проси́в ми́лостині?

9Одні́ говори́ли, що це той; і́нші ж: схо́жий на ньо́го. Він же каза́в: це я.

10Тоді́ пита́ли в ньо́го: як відкри́лись у те́бе о́чі?

11Він сказа́в у ві́дповідь: Чолові́к, Яко́го звуть Іісу́с, зроби́в су́міш, пома́зав о́чі мої́ і сказа́в мені́: піди́ в купа́льню Сілоа́м і вми́йся. Я пішо́в, уми́вся і прозрі́в.

12Тоді́ сказа́ли йому́: де ж Він? Він відповіда́в: не зна́ю.

13Повели́ цього́ коли́шнього сліпця́ до фарисе́їв.

14А була́ субо́та, коли́ Іісу́с зроби́в су́міш і відкри́в йому́ о́чі.

15Спита́ли його́ та́кож фарисе́ї, як він прозрі́в. Він же сказа́в їм: су́міш покла́в Він на мої́ о́чі і я вми́вся, і ба́чу.

16Тоді́ де́які з фарисе́їв говори́ли: не від Бо́га Цей Чолові́к, бо не шану́є субо́ти. І́нші говори́ли: як мо́же грі́шний чолові́к такі́ чудеса́ твори́ти? І ста́лася між ни́ми супере́чка.

17Знов гово́рять сліпо́му: що ти ска́жеш про То́го, Хто відкри́в тобі́ о́чі? Він сказа́в: це проро́к.

18Тоді́ іуде́ї не пові́рили, що він був сліпи́й і прозрі́в, до́ки не покли́кали батькі́в того́, хто прозрі́в,

19і спита́ли їх: чи це син ваш, про яко́го ви ка́жете, що народи́вся сліпи́м? як же він тепе́р ба́чить?

20Батьки́ його́ сказа́ли їм у ві́дповідь: ми зна́ємо, що це син наш і що він сліпи́м народи́вся,

21а як тепе́р ба́чить, не зна́ємо, і хто відкри́в йому́ о́чі, ми не зна́ємо. Він сам уже доро́слий; само́го спита́йте, хай сам про се́бе ска́же.

22Так відповіли́ батьки́ його́, тому́ що боя́лись іуде́їв; бо іуде́ї вже змови́лись, щоб того́, хто ви́знає Його́ за Христа́, відлуча́ти від синаго́ги.

23Тому́-то батьки́ його́ і сказа́ли: він уже доро́слий, само́го спита́йте.

24О́тже, вдру́ге покли́кали чолові́ка, яки́й був сліпи́м, і сказа́ли йому́: возда́й сла́ву Бо́гові; ми зна́ємо, що Чолові́к Той грі́шник.

25Він сказа́в їм у ві́дповідь: чи Він грі́шник, не зна́ю; одне́ зна́ю, що я був сліпи́й, а тепе́р ба́чу.

26Зно́ву спита́ли його́: що Він зроби́в з тобо́ю? як відкри́в твої́ о́чі?

27Відпові́в їм: я вже сказа́в вам, і ви не слу́хали; що ще хо́чете почу́ти? чи хо́чете і ви ста́ти Його́ у́чнями?

28Вони́ ж докори́ли йому́ і сказа́ли: ти Його́ у́чень, ми ж Мойсе́єві у́чні.

29Ми зна́ємо, що з Мойсе́єм говори́в Бог; Цього́ ж не зна́ємо, зві́дки Він.

30Чолові́к, яки́й прозрі́в, сказа́в їм у ві́дповідь: це й ди́вно, що ви не зна́єте, зві́дки Він, а Він відкри́в мені́ о́чі.

31Але́ ми зна́ємо, що грі́шників Бог не слу́хає; але́ якщо́ хто шану́є Бо́га і во́лю Його́ тво́рить, того́ слу́хає.

32З ві́ку не чу́вано, щоб хтось відкри́в о́чі сліпо́му від наро́дження.

33Якби́ Він не був від Бо́га, не міг би нічо́го твори́ти.

34Сказа́ли йому́ у ві́дповідь: у гріха́х ти весь народи́вся, і чи ти нас у́чиш? І ви́гнали його́ геть.

35Іісу́с, почу́вши, що ви́гнали його́ геть, знайшо́в його́ і сказа́в йому́: чи ві́руєш ти в Си́на Бо́жого?

36Він відпові́в і сказа́в: а хто Він, Го́споди, щоб мені́ ві́рувати в Ньо́го?

37Іісу́с сказа́в йому́: і ба́чив ти Його́, і Він гово́рить з тобо́ю.

38Він же промо́вив: ві́рую, Го́споди! І поклони́вся Йому́.