Читання дняп’ятниця
На літургії
Апостол
Діян. 10:44–11:10 Діяння святих апостолів
зач. 2710:44Коли́ Петро́ ще продо́вжував цю промо́ву, Дух Святи́й зійшо́в на всіх, хто слу́хав сло́во.
45І ві́руючі з обрі́заних, які́ прийшли́ з Петро́м, дивува́лися, що Дар Свято́го Ду́ха зійшо́в і на язи́чників,
46бо чу́ли, що вони́ гово́рять мо́вами і велича́ють Бо́га. Тоді́ Петро́ сказа́в:
47хто мо́же заборони́ти хрести́тись водо́ю тим, що, як і ми, оде́ржали Свято́го Ду́ха?
48І звелі́в їм хрести́тися в ім’я́ Іісу́са Христа́. По́тім вони́ проси́ли його́ пробу́ти в них кі́лька днів.
11:1Почу́ли Апо́столи та бра́ття, які́ були́ в Іуде́ї, що і язи́чники прийняли́ сло́во Бо́же.
2І коли́ Петро́ прийшо́в до Ієрусали́ма, обрі́зані доріка́ли йому́,
3ка́жучи: ти ходи́в до люде́й необрі́заних і їв з ни́ми.
4Петро́ ж поча́в перека́зувати їм по поря́дку, гово́рячи:
5у мі́сті Іоппі́ї я моли́вся, і в натхне́нні ба́чив виді́ння: схо́дила яка́сь посу́дина, ні́би вели́ке полотно́, яке́ чотирма́ кінця́ми спуска́лося з не́ба, і опусти́лось до ме́не.
6Я подиви́вся в ньо́го і, розгляда́ючи, поба́чив чотирино́гих земни́х, зві́рів, плазуні́в і птахі́в небе́сних.
7І почу́в я го́лос, яки́й промовля́в мені́: встань, Пе́тре, заколи́ та їж.
8Я ж сказа́в: ні, Го́споди, ніщо́ скве́рне або́ нечи́сте ніко́ли не вхо́дило в уста́ мої́.
9І відпові́в мені́ го́лос вдру́ге з не́ба: що Бог очи́стив, того́ ти не вважа́й нечи́стим.
10Це ста́лося три́чі, і зно́ву підняло́ся все на не́бо.
Прп. 2 Кор. 4:6–15 Друге послання до Коринфян
зач. 1766тому́ що Бог, Котри́й звелі́в, щоб з те́мряви зася́яло сві́тло, ося́яв на́ші серця́, щоб просвіти́ти нас пізна́нням сла́ви Бо́жої в осо́бі Іісу́са Христа́.
7Але́ скарб цей ми но́симо в гли́няних сосу́дах, щоб ве́лич си́ли припи́сувалась Бо́гові, а не нам.
8Нас звідусі́ль ти́снуть, але́ ми не сти́снені; ми в безви́хідних обста́винах, але́ не втрача́ємо наді́ї;
9нас го́нять, але́ ми не поки́нуті; пригно́блені, але́ не ги́немо.
10Завжди́ но́симо в ті́лі ме́ртвість Го́спода Іісу́са, щоб і життя́ Іісу́сове відкри́лося в ті́лі на́шому.
11Бо ми живі́ безуста́нно віддаємо́ся на смерть зара́ди Іісу́са, щоб і життя́ Іісу́сове відкри́лося у сме́ртній пло́ті на́шій,
12то ж смерть ді́є в нас, а життя́ у вас.
зач. 17713Але́, ма́ючи той же дух ві́ри, як напи́сано: я ві́рував і тому́ говори́в, і ми ві́руємо, тому́ й гово́римо,
14зна́ючи, що Той, Хто воскреси́в Го́спода Іісу́са, воскреси́ть че́рез Іісу́са і нас і поста́вить пе́ред Собо́ю з ва́ми.
15Бо все для вас, щоб ще́дрість благода́ті в багатьо́х ви́кликала ще бі́льшу вдя́чність на сла́ву Бо́жу.
Євангеліє
Ін. 8:21–30 Євангеліє від Іоанна
зач. 3021Зно́ву сказа́в їм Іісу́с: Я відхо́джу, і бу́дете шука́ти Мене́, і помре́те в гріху́ ва́шому. Куди́ Я йду, туди́ ви не мо́жете прийти́.
22Говори́ли ж іуде́ї: невже́ Він уб’є́ Сам Себе́, що ка́же: куди́ Я іду́, ви не мо́жете прийти́?
23Він сказа́в їм: ви від ни́жніх, Я від ви́шніх; ви від сві́ту цього́, Я не від цього́ сві́ту.
24Тому́ Я і сказа́в вам, що ви помре́те в гріха́х ва́ших, бо якщо́ не уві́руєте, що це Я, то помре́те в гріха́х ва́ших.
25Тоді́ сказа́ли Йому́: Хто ж Ти? Іісу́с відпові́в їм: від поча́тку Су́щий, як і кажу́ вам.
26Бага́то ма́ю говори́ти і суди́ти про вас; але Той, Хто посла́в Мене́, і́стинний є, і що почу́в Я від Ньо́го, те й кажу́ сві́тові.
27Не зрозумі́ли, що Він говори́в їм про Отця́.
28Сказа́в же їм Іісу́с: коли́ вознесе́те Си́на Людсько́го, тоді́ зрозумі́єте, що це Я і що нічо́го не роблю́ від Се́бе, а як навчи́в Мене́ Оте́ць Мій, так і говорю́.
29Той, Хто посла́в Мене́, є зі Мно́ю; Оте́ць не залиши́в Мене́ одно́го, бо Я завжди́ роблю́ уго́дне Йому́.
30Коли́ Він це говори́в, бага́то уві́рували в Ньо́го.
Прп. Лк. 14:25–35 Євангеліє від Луки
зач. 7725З Ним ішло́ бага́то наро́ду; і, оберну́вшись, Він сказа́в їм:
26коли́ хто прихо́дить до Ме́не і не знена́видить ба́тька свого́ і ма́тері, жі́нки і діте́й, браті́в і сесте́р, та ще й життя́ свого́, той не мо́же бу́ти Мої́м у́чнем;
27і хто не несе́ хреста́ свого́ і йде за Мно́ю, той не мо́же бу́ти Мої́м у́чнем.
28Бо хто з вас, бажа́ючи будува́ти ба́шту, не ся́де спе́ршу і не обчи́слить витра́т, чи має він, що потрі́бне для її́ будівни́цтва,
29щоб, коли́ закладе́ осно́ву і не змо́же закінчи́ти, усі́, хто поба́чить, не почали́ смія́тися з ньо́го,
30ка́жучи: цей чолові́к поча́в будува́ти, та не зміг закінчи́ти?
31Або́ яки́й цар, ідучи́ на війну́ про́ти і́ншого царя́, не ся́де і не пора́диться спе́ршу, чи змо́же він з десятьма́ ти́сячами ста́ти про́ти то́го, хто йде на ньо́го з двадцятьма́ ти́сячами?
32Якщо́ ж ні, то по́ки той ще дале́ко, він пошле́ до ньо́го посо́льство проси́ти про мир.
33Так і ко́жний з вас, хто не відрече́ться від усьо́го, що ма́є, не мо́же бу́ти Мої́м у́чнем.
34Сіль – до́бра річ; але́ якщо́ сіль втра́тить си́лу, то чим ви́правити її́?
35Ні в зе́млю, ні на гній не годи́ться; геть викида́ють її́. Хто ма́є ву́ха слу́хати, хай слу́хає!