Читання дняп’ятниця
На літургії
Апостол
Діян. 3:1–8 Діяння святих апостолів
зач. 71Петро́ та Іоа́нн о дев’я́тій годи́ні йшли ра́зом до хра́му на моли́тву.
2І був чолові́к, криви́й від утро́би ма́тері своє́ї, якого́ прино́сили й кла́ли щодня́ пе́ред двери́ма хра́му, що назива́лися Га́рними, проси́ти ми́лостині в тих, хто вхо́див до хра́му.
3Він, поба́чивши Петра́ та Іоа́нна, що ма́ли ввійти́ до хра́му, проси́в у них ми́лостині.
4Петро́ з Іоа́нном, пи́льно гля́нувши на ньо́го, сказа́ли: глянь на нас.
5І він пи́льно диви́вся на них, сподіва́ючись що-не́будь оде́ржати від них.
6Але́ Петро́ сказа́в: срі́бла й зо́лота в ме́не нема́; а що ма́ю, те даю́ тобі́: в ім’я́ Іісу́са Христа́ Назоре́я встань і ходи́.
7І, взя́вши його́ за пра́ву ру́ку, підві́в; і одра́зу зміцні́ли його́ сту́пні й колі́на,
8і ско́чивши, став і поча́в ходи́ти, і ввійшо́в з ни́ми до хра́му; і ходи́в та скака́в, хва́лячи Бо́га.
Богородиці Флп. 2:5–11 Послання до Филип'ян
зач. 2405бо у вас пови́нні бу́ти ті са́мі почува́ння, які́ і у Христі́ Іісу́сі:
6Він, бу́дучи о́бразом Бо́жим, не вважа́в за посяга́ння бу́ти рі́вним Бо́гові;
7але́ прини́зив Себе́ Само́го, прийня́вши о́браз раба́, зроби́вшись поді́бним до люде́й, і з ви́гляду став як чолові́к;
8смири́в Себе́, був слухня́ним аж до сме́рті, і сме́рті хре́сної.
9Тому́ і Бог звели́чив Його́ і дав Йому́ ім’я́ ви́ще над уся́ке ім’я́,
10щоб пе́ред і́менем Іісу́са схили́лося вся́ке колі́но небе́сних, земни́х і преіспо́дніх,
11і вся́кий язи́к спові́дував, що Госпо́дь Іісу́с Христо́с у сла́ву Бо́га Отця́.
Євангеліє
Ін. 2:12–22 Євангеліє від Іоанна
зач. 712Пі́сля цьо́го прийшо́в Іісу́с до Капернау́ма, Сам і Ма́ти Його́, і брати́ Його́, і у́чні Його́; і пробули́ там небага́то днів.
13Наближа́лася Па́сха іуде́йська, і Іісу́с прийшо́в до Ієрусали́ма,
14і знайшо́в, що в хра́мі продава́ли волі́в, ове́ць і го́лубів, і сиді́ли міня́льники гро́шей.
15І, зроби́вши бич з вірьо́вок, ви́гнав з хра́му всіх, та́кож і ове́ць і волі́в; і розси́пав гро́ші міня́льників, а столи́ ї́хні поперекида́в.
16І сказа́в продавця́м го́лубів: візьмі́ть це зві́дси і не робі́ть до́му Отця́ Мого́ до́мом торгі́влі.
17При цьо́му у́чні Його́ згада́ли, що напи́сано: ре́вність за до́мом Твої́м з’їда́є Мене́.
18На це іуде́ї сказа́ли Йому́: яки́м знаме́нням дока́жеш Ти нам, що ма́єш вла́ду так роби́ти?
19Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: зруйну́йте храм цей, і Я за три дні поста́влю його́.
20На це сказа́ли іуде́ї: со́рок шість ро́ків будува́вся храм цей, а Ти за три дні поста́виш його́?
21А Він говори́в про храм ті́ла Свого́.
22Коли́ ж Він воскре́с з ме́ртвих, то згада́ли у́чні Його́, що Він каза́в їм це, і пові́рили Писа́нню і сло́ву, яке́ сказа́в Іісу́с.
Богородиці Лк. 10:38–42;11:27–28 Євангеліє від Луки
зач. 5410:38Коли́ вони́ йшли, прийшо́в Він до одного́ села́; тут жі́нка, на ім’я́ Ма́рфа, прийняла́ Його́ в свій дім;
39у не́ї була́ сестра́, що звала́сь Марі́я, котра́ сі́ла бі́ля ніг Іісу́са і слу́хала сло́во Його́.
40Ма́рфа ж клопота́лась про вели́ку гости́ну і, підійшо́вши, сказа́ла: Го́споди! чи Тобі́ байду́же, що сестра́ моя́ поки́нула мене́ одну́ служи́ти? скажи́ їй, щоб допомогла́ мені́.
41Іісу́с же сказа́в їй у ві́дповідь: Ма́рфо! Ма́рфо! ти турбу́єшся і клопо́чешся бага́то чим,
42а одного́ ті́льки тре́ба; Марі́я ж ви́брала найкра́щу ча́стку, яка́ не відбере́ться від не́ї.
11:27Коли́ ж Він це говори́в, одна́ жі́нка, підня́вши го́лос з наро́ду, сказа́ла Йому́: блаже́нна утро́ба, що носи́ла Тебе́, і гру́ди, що годува́ли Тебе́!
28А Він сказа́в: блаже́нні ті, що слу́хають сло́во Бо́же і вико́нують його́.
На освяченні води
Євр. 2:11–18 Послання до Євреїв
зач. 30611Адже́ і освя́чуючий і освя́чувані, всі – від Єди́ного; тому́ Він не соро́миться назива́ти їх брата́ми, ка́жучи:
12сповіщу́ ім’я́ Твоє́ бра́ттям Мої́м, посере́д це́ркви оспіва́ю Тебе́.
13І ще: Я бу́ду наді́ятись на Ньо́го. І ще: ось Я і ді́ти, котри́х дав Мені́ Бог.
14А як ді́ти приче́тні пло́ті і кро́ві, то і Він та́кож прийня́в те ж са́ме, щоб сме́ртю позба́вити си́ли того́, хто ма́є держа́ву сме́рті, то́бто дия́вола,
15і ви́зволити тих, котрі́ стра́хом сме́рті все життя́ трима́лися в ра́бстві.
16Бо не А́нгелів прийма́є Він, але́ прийма́є сі́м’я Авраа́мове.
17Тому́ Він пови́нен був у всьо́му уподі́бнитися бра́ттям, щоб бу́ти ми́лостивим і ві́рним первосвяще́нником пе́ред Бо́гом, для умилости́влення за гріхи́ наро́ду.
18Бо як Сам Він перетерпі́в, бу́вши споку́шеним, то мо́же й споку́шуваним допомогти́.
Ін. 5:1–4 Євангеліє від Іоанна
зач. 141Пі́сля цьо́го було́ іуде́йське свя́то, і прийшо́в Іісу́с до Ієрусали́ма.
2В Ієрусали́мі ж бі́ля Ове́чих ворі́т є купа́льня, що по-євре́йськи зве́ться Віфезда́, яка́ ма́ла п’ять кри́тих ході́в.
3У них лежа́ло бага́то хво́рих, сліпи́х, криви́х, сухи́х, що чека́ли ру́ху води́,
4бо А́нгел Госпо́дній щоро́ку схо́див у купа́льню і збу́рював во́ду, і хто пе́рший вхо́див у неї пі́сля збу́рення води́, той оду́жував, хоч би яку́ неду́гу мав.
Після літургії за звичаєм звершується мале освячення води