Читання дняп’ятниця

На 6-му часі

Іс. 7:1–14 Книга пророка Ісаії

1І було у дні Ахаза, сина Іоафамового, сина Озії, царя Юдейського, Рецин, цар Сирійський, і Факей, син Ремаліїн, цар Ізраїльський, пішли проти Єрусалима, щоб завоювати його, але не могли завоювати.

2І було сповіщено дому Давидовому і сказано: сиріяни розташувалися у землі Єфремовій; і сколихнулося серце його і серце народу його, як колишуться від вітру дерева у лісі.

3І сказав Господь Ісаї: вийди ти і син твій Шеар-Ясув назустріч Ахазу, до кінця водопроводу верхнього ставка, на дорогу до поля білильного,

4і скажи йому: спостерігай і будь спокійним; не страшися і нехай не сумує серце твоє від двох кінців цих димлячих головешок, від розпаленого гніву Рецина і сиріян і сина Ремаліїного.

5Сирія, Єфрем і син Ремаліїн задумали проти тебе зло, говорячи:

6підемо на Юдею й підбуримо її, і оволодіємо нею і поставимо у ній царем сина Тавеїлового.

7Але Господь Бог так говорить: це не станеться і не збудеться;

8бо глава Сирії — Дамаск, і глава Дамаска — Рецин; а через шістдесят п’ять років Єфрем перестане бути народом;

9і глава Єфрема — Самарія, і глава Самарії — син Ремаліїн. Якщо ви не вірите, то тому, що ви не засвідчені.

10І продовжував Господь говорити до Ахаза, і сказав:

11проси собі знамення у Господа Бога твого: проси або у глибині, або на висоті.

12І сказав Ахаз: не буду просити і не буду спокушати Господа.

13Тоді сказав Ісая: слухайте ж, доме Давидів! хіба мало для вас утруднювати людей, навіщо ви хочете утруднювати і Бога мого?

14Отже, Сам Господь дасть вам знамення: ось, Діва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім’я Йому: Еммануїл.

На вечірні

Бут. 5:32–6:8 Книга Буття

5:32Ною було п’ятсот років і породив Ной [трьох синів]: Сима, Хама і Яфета.

6:1Коли люди почали примножуватися на землі і народилися у них дочки,

2тоді сини Божі побачили дочок людських, що вони красиві, і брали їх собі за дружин, яку хто обрав.

3І сказав Господь [Бог]: не вічно Духу Моєму бути зневаженим людьми [цими], тому що вони плоть; нехай будуть дні їх сто двадцять років.

4У той час були на землі велетні, особливо ж з тих часів, коли сини Божі стали входити до дочок людських, і вони стали народжувати їм: це сильні, спрадавна славні люди.

5І побачив Господь [Бог], що велике розбещення людей на землі, і що всі їх думки і помисли серця їх були злом повсякденно;

6і розкаявся Господь, що створив людину на землі, і засмутився у серці Своєму.

7І сказав Господь: знищу з лиця землі людей, яких Я створив, від людини до худоби, і плазунів і птахів небесних знищу, бо Я розкаявся, що створив їх.

8Ной же придбав благодать перед очима Господа [Бога].

Притч. 6:20–7:1 Книга Притч Соломонових

6:20Сину мій! зберігай заповідь батька твого і не відкидай наставляння матері твоєї;

21нав’яжи їх назавжди на серце твоє, обв’яжи ними шию твою.

22Коли ти підеш, вони будуть керувати тобою; коли ляжеш спати, будуть охороняти тебе; коли пробудишся, будуть розмовляти з тобою:

23бо заповідь є світильник, і наставляння — світло, і розсудливі повчання — шлях до життя,

24щоб оберігати тебе від негідної жінки, від улесливої мови чужої.

25Не пожадай краси її в серці твоєму, [нехай не уловленим будеш очима твоїми,] і нехай не захопить вона тебе віями своїми;

26тому що через жінку блудну убожіють до шматка хліба, а заміжня жінка уловлює дорогу душу.

27Чи може хто взяти собі вогонь у пазуху, щоб не прогорів одяг його?

28Чи може хто ходити по вугіллю, яке горить, щоб не обпекти ніг своїх?

29Те саме буває і з тим, хто входить до дружини ближнього свого: хто доторкнеться до неї, не залишиться без провини.

30Не дарують злодієві, якщо він краде, щоб наситити душу свою, коли він голодний;

31але, будучи упійманим, він заплатить всемеро, віддасть усе майно дому свого.

32Хто ж перелюбствує з жінкою, у того немає розуму; той губить душу свою, хто чинить це:

33побиття і ганьбу знайде він, і нечестя його не згладиться,

34тому що ревнощі — лють чоловіка, і не пощадить він у день помсти,

35не прийме ніякого викупу і не задовольниться, скільки б ти не примножував дари.

7:1Сину мій! зберігай слова мої і заповіді мої приховай у себе. [Сину мій! шануй Господа, — і зміцнишся, і, крім Нього, не бійся нікого.]