Читання дняп’ятниця

На 6-му часі

Іс. 3:1–14 Книга пророка Ісаії

1Ось, Господь, Господь Саваоф, відніме у Єрусалима і в Іуди посох і тростину, всяке підкріплення хлібом і всяке підкріплення водою,

2хороброго вождя і воїна, суддю і пророка, і прозорливця і старця,

3п’ятдесятника і вельможу і радника, і мудрого художника і майстерного у слові.

4І дам їм отроків у начальники, і діти будуть панувати над ними.

5І у народі один буде пригнічуваний іншим, і кожен — ближнім своїм; юнак буде нахабно підноситися над старцем, і простолюдин над вельможею.

6Тоді вхопиться людина за брата свого, у сімействі батька свого, і скаже: у тебе є одяг, будь нашим вождем, і нехай будуть ці руїни під рукою твоєю.

7А він із клятвою скаже: не можу зцілити ран суспільства; і в моєму домі немає ні хліба, ні одягу; не робіть мене вождем народу.

8Так руйнувався Єрусалим, і упав Іуда, тому що язик їх і діла їх — проти Господа, образливі для очей слави Його.

9Вираз облич їх свідчить проти них, і про гріх свій вони розповідають відкрито, як содомляни, не приховують: горе душі їх! бо самі на себе накликають зло.

10Скажіть праведникові, що благо йому, бо він буде споживати плоди діл своїх;

11а беззаконникові — горе, бо буде йому відплата за діла рук його.

12Гнобителі народу Мого — діти, і жінки панують над ним. Народе Мій! вожді твої вводять тебе в оману і путь стежок твоїх зіпсували.

13Повстав Господь на суд — і стоїть, щоб судити народи.

14Господь вступає у суд зі старійшинами народу Свого і з князями його: ви спустошили виноградник; награбоване у бідного — у ваших домах;

На вечірні

Бут. 2:20–3:20 Книга Буття

2:20І нарекла людина імена всій худобі і птахам небесним і всім звірам польовим; але для чоловіка не знайшлося помічника, подібного до нього.

21І навів Господь Бог на чоловіка міцний сон; і, коли він заснув, узяв одне з ребер його, і закрив те місце плоттю.

22І створив Господь Бог з ребра, яке взяв у чоловіка, жінку, і привів її до чоловіка.

23І сказав чоловік: ось, це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї; вона буде зватися жінкою, бо взята від чоловіка [свого].

24Тому залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї; і стануть [два] однією плоттю.

25І були вони обоє нагі, Адам і дружина його, і не соромилися.

3:1Змій був хитрішим за всіх звірів польових, яких створив Господь Бог. І сказав змій жінці: чи дійсно сказав Бог: не їжте ні від якого дерева в раю?

2І сказала жінка змію: плоди з дерев ми можемо їсти,

3тільки плодів з дерева, яке посеред раю, сказав Бог, не їжте їх і не доторкайтеся до них, щоб вам не померти.

4І сказав змій жінці: ні, не вмрете,

5але знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте їх, розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло.

6І побачила жінка, що дерево добре для їжі, і що воно приємне для очей і жадане, тому що дає знання; і взяла плодів його і їла; і дала також чоловікові своєму, і він їв.

7І розкрилися очі у них обох, і пізнали вони, що нагі, і зшили вони фігове листя, і зробили собі оперезання.

8І почули голос Господа Бога, Який ходив по раю під час прохолоди дня; і сховався Адам і жінка його від лиця Господа Бога між деревами раю.

9І покликав Господь Бог Адама і сказав йому: [Адаме,] де ти?

10Він сказав: почув я голос Твій у раю, і злякався, тому що я нагий, і сховався.

11І сказав [Бог]: хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти від дерева, з якого Я заборонив тобі їсти?

12Адам сказав: жінка, яку Ти мені дав, вона дала мені від дерева, і я їв.

13І сказав Господь Бог жінці: що це ти зробила? Жінка сказала: змій спокусив мене, і я їла.

14І сказав Господь Бог змієві: за те, що ти зробив це, проклятий ти перед усією худобою і перед усіма звірами польовими; ти будеш ходити на череві твоїм, і будеш їсти прах у всі дні життя твого;

15і ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм і між сіменем її; воно буде уражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в п’яту.

16Жінці сказав: примножуючи примножу скорботи твої у вагітності твоїй; у болях будеш народжувати дітей; і до чоловіка твого жадання твоє, і він буде панувати над тобою.

17Адамові ж сказав: за те, що ти послухав голос жінки твоєї і їв від дерева, про яке Я заповідав тобі, сказавши: не їж від нього, проклята земля через тебе; у скорботі будеш їсти від неї в усі дні життя твого;

18терня й осот буде родити вона тобі; і ти будеш їсти польову траву;

19у поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся.

20І нарік Адам ім’я жінці своїй: Єва, бо вона стала матір’ю всіх, хто живе.

Притч. 3:19–34 Книга Притч Соломонових

19Господь премудрістю заснував землю, небеса утвердив розумом;

20Його премудрістю розкрилися безодні, і хмари кроплять росою.

21Сину мій! не випускай їх з очей твоїх; зберігай розсудливість і розважливість,

22і вони будуть життям для душі твоєї і прикрасою для шиї твоєї.

23Тоді безпечно підеш шляхом твоїм, і нога твоя не спіткнеться.

24Коли ляжеш спати, — не будеш боятися; і коли заснеш, — сон твій приємним буде.

25Не убоїшся несподіваного страху і пагуби від нечестивих, коли вона прийде;

26тому що Господь буде упованням твоїм і збереже ногу твою від уловлення.

27Не відмовляй у благодіянні нужденному, коли рука твоя в силі зробити його.

28Не говори другові твоєму: «піди і прийди знову, і завтра я дам», коли ти маєш при собі. [Тому що ти не знаєш, що принесе прийдешній день.]

29Не замишляй проти ближнього твого зла, коли він без побоювання живе з тобою.

30Не сварися з людиною без причини, коли вона не зробила зла тобі.

31Не змагайся з людиною, яка чинить насилля, і не обирай жодного зі шляхів її;

32тому що мерзота перед Господом розпусний, а з праведними у Нього спілкування.

33Прокляття Господнє на домі нечестивого, а житло благочестивих Він благословляє.

34Якщо з кощунників Він насміхається, то смиренним дає благодать.