Читання дняпонеділок
На 6-му часі
Іс. 1:1–20 Книга пророка Ісаії
1Видіння Ісаї, сина Амосового, яке він бачив про Юдею та Єрусалим, у дні Озії, Іоафама, Ахаза, Єзекії — царів юдейських.
2Слухайте, небеса, і слухай, земле, бо Господь говорить: Я виховав і підніс синів, а вони обурилися проти Мене.
3Віл знає володаря свого, і осел — ясла господаря свого; а Ізраїль не знає [Мене], народ Мій не розуміє.
4На жаль, народ грішний, народ обтяжений беззаконнями, плем’я лиходіїв, сини погибельні! Залишили Господа, знехтували Святого Ізраїлевого, — повернулися назад.
5У що бити ще вас, що продовжуєте свою затятість? Уся голова у виразках, і все серце зачахло.
6Від підошви ноги до тімені голови немає у нього здорового місця: виразки, плями, гнійні рани, неочищені й необв’язані і не пом’якшені єлеєм.
7Земля ваша спустошена; міста ваші спалені вогнем; поля ваші на ваших очах з’їдають чужі; усе спорожніло, як після руйнування чужинцями.
8І залишилася дочка Сиону, як намет у винограднику, як курінь на горо́ді, як обложене місто.
9Якби Господь Саваоф не полишив нам невеликого залишку, то ми були б те саме, що Содом, уподібнилися б Гоморрі.
10Слухайте слово Господнє, князі содомські; слухай закон Бога нашого, народе гоморрський!
11Для чого Мені безліч жертв ваших? — говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і жиром відгодованої худоби, і крови тельців і агнців і козлів не хочу.
12Коли ви приходите стати перед лице Моє, хто вимагає від вас, щоб ви топтали двори Мої?
13Не носіть більше дарів марних: куріння огидне для Мене; новомісяч і субот, святкових зібрань не можу терпіти: беззаконня — і святкування!
14Новомісяччя ваші і свята ваші ненавидить душа Моя: вони тягар для Мене; Мені тяжко нести їх.
15І коли ви простягаєте руки ваші, Я закриваю від вас очі Мої; і коли ви примножуєте моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крови.
16Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло;
17навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову.
18Тоді прийдіть — і розсудимо, — говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, — як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур, — як вовну убілю.
19Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага землі;
20якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо вуста Господні говорять.
На вечірні
Бут. 1:1–13 Книга Буття
1На початку створив Бог небо і землю.
2Земля ж була безвидна і порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий носився над водою.
3І сказав Бог: нехай буде світло. І стало світло.
4І побачив Бог світло, що воно добре, і відокремив Бог світло від темряви.
5І назвав Бог світло днем, темряву ніччю. І був вечір, і був ранок: день перший.
6І сказав Бог: нехай буде твердь посеред води, і нехай відділяє вона воду від води. [І стало так.]
7І створив Бог твердь, і відокремив воду, що під твердю, від води, що над твердю. І стало так.
8І назвав Бог твердь небом. [І побачив Бог, що це добре.] І був вечір, і був ранок: день другий.
9І сказав Бог: нехай збереться вода, що під небом, в одне місце, і нехай з’явиться суша. І стало так. [І зібралася вода під небом у свої місця, і з’явилася суша.]
10І назвав Бог сушу землею, а зібрання вод назвав морями. І побачив Бог, що це добре.
11І сказав Бог: нехай вирощує земля зелень, траву, що сіє насіння за [родом і за подобою своєю, і] дерево плідне, що приносить за родом своїм плід, у якому насіння його на землі. І стало так.
12І виростила земля зелень, траву, що сіє насіння за родом [і за подобою] її, і дерево [плідне], що приносить плід, у якому насіння його за родом його [на землі]. І побачив Бог, що це добре.
13І був вечір, і був ранок: день третій.
Притч. 1:1–20 Книга Притч Соломонових
1Притчі Соломона, сина Давидового, царя Ізраїльського,
2щоб пізнати мудрість і наставляння, зрозуміти слова розуму;
3засвоїти правила розсудливости, правосуддя, суду і правоти;
4простим дати розважливість, юнаку — знання і розсудливість;
5послухає мудрий — і примножить пізнання, і розумний знайде мудрі поради;
6щоб розуміти притчу і хитромудру мову, слова мудреців і загадки їхні.
7Початок мудрости — страх Господній; [добре розуміння в усіх, кого воно водить; а благоговіння до Бога — початок розуміння;] нерозумні тільки нехтують мудрість і наставляння.
8Слухай, сину мій, повчання батька твого і не відкидай заповіту матері твоєї,
9тому що це — прекрасний вінок для голови твоєї і прикраса для шиї твоєї.
10Сину мій! якщо будуть схиляти тебе грішники, не погоджуйся;
11якщо будуть говорити: «йди з нами, зробимо засідку для убивства, підстережемо непорочного без вини,
12живих проковтнемо їх, як пекло, і — цілих, як тих, що сходять у могилу;
13наберемо всякого дорогоцінного майна, наповнимо доми наші здобич чю;
14жереб твій ти будеш кидати разом з нами, склад один буде в усіх нас», —
15сину мій! не ходи в путь з ними, утримай ногу твою від путі їх,
16тому що ноги їхні біжать до зла і поспішають на пролиття крови.
17У очах усіх птахів даремно розставляються тенета,
18а роблять за сідку для їхньої крови і підстерігають їхні душі.
19Такі путі кожного, хто жадає чужого добра: воно віднімає життя у того, хто заволодів ним.
20Премудрість виголошує на вулиці, на площах підносить голос свій,