Читання днясубота

На літургії

Апостол

Рим. 14:19–26 Послання до Римлян

зач. 11519Ото́ж бу́демо шука́ти те, що слу́жить до ми́ру і взає́много повча́ння.

20Зара́ди ї́жі не руйну́й ді́ла Бо́жого. Усе́ чи́сте, але́ зле чолові́кові, котри́й їсть для споку́си.

21Кра́ще не ї́сти м’я́са, не пи́ти вина́ і не чини́ти нічо́го тако́го, від чо́го брат твій спотика́ється, або́ споку́шується, або́ знемага́є.

22Ти ма́єш ві́ру? май її́ сам у собі́, пе́ред Бо́гом. Блаже́нний, хто не осу́джує себе́ в то́му, що вибира́є.

23А хто вага́ється, то коли́ їсть, осу́джується, бо не по ві́рі, а все, що не по ві́рі, гріх.

24Тому́, Хто мо́же вас утверди́ти за мої́м благові́стям і про́повіддю Іісу́са Христа́, за одкрове́нням та́йни, про яку́ від ві́чних часі́в було́ замо́вчано,

25але́ яка́ ни́ні я́влена, і че́рез проро́чі писа́ння, за велі́нням ві́чного Бо́га, спові́щена усі́м наро́дам для підко́рення їх ві́рі,

26Єди́ному Прему́дрому Бо́гові, че́рез Іісу́са Христа́, сла́ва на ві́ки. Амі́нь.

Прпп. Гал. 5:22–6:2 Послання до Галатів

зач. 2135:22Плід же ду́ха є: любо́в, ра́дість, мир, довготерпі́ння, бла́гість, милосе́рдя, ві́ра,

23ла́гідність, стри́маність. На таки́х нема́ зако́ну.

24Але́ ті, котрі́ Христо́ві, плоть свою́ розп’я́ли з при́страстями й по́хотями.

25Якщо́ ми живемо́ ду́хом, то за ду́хом пови́нні й ді́яти. Останні настанови і заклики

26Не бу́демо марносла́вні, оди́н о́дного дратува́ти, оди́н о́дному за́здрити.

6:1Бра́ття! якщо́ і впаде́ люди́на в яки́йсь гріх, ви, духо́вні, виправля́йте тако́го в ду́сі ла́гідності, пильну́ючи ко́жний себе́, щоб і ти не був споку́шений.

зач. 2142Носі́ть тягарі́ оди́н о́дного і так здійсните́ зако́н Христо́вий.

Євангеліє

Мф. 6:1–13 Євангеліє від Матфея

зач. 161Пильну́йте, не творі́ть ми́лостині ва́шої пе́ред людьми́ з тим, щоб вони́ ба́чили вас: іна́кше не бу́де вам нагоро́ди від Отця́ ва́шого Небе́сного.

2О́тже, коли́ тво́риш ми́лостиню, не труби́ пе́ред собо́ю, як ро́блять лицемі́ри в синаго́гах і на ву́лицях, щоб прославля́ли їх лю́ди. І́стинно кажу́ вам: вони́ вже прийма́ють нагоро́ду свою́.

3У те́бе ж, як тво́риш ми́лостиню, хай лі́ва рука́ твоя́ не зна́є, що ро́бить прави́ця твоя́,

4щоб ми́лостиня твоя́ була́ тає́мна; і Оте́ць тві́й, Котри́й ба́чить тає́мне, відда́сть тобі́ я́вно.

5І, коли́ мо́лишся, не будь, як лицемі́ри, котрі́ лю́блять у синаго́гах і на ро́зі ву́лиць, зупиня́ючись, моли́тися, щоб показа́тися пе́ред людьми́. І́стинно кажу́ вам: вони́ вже отри́мують нагоро́ду свою́.

6Ти ж, коли́ мо́лишся, увійди́ в кімна́ту твою́ і, зачини́вши две́рі твої́, помоли́сь Отцю́ твоє́му, Котри́й вта́йні, і Оте́ць тві́й, Яки́й ба́чить тає́мне, відда́сть тобі́ я́вно.

7А мо́лячись, не говорі́ть за́йвого, як язи́чники, бо вони́ ду́мають, що в багатослі́в’ї своє́му почу́ті бу́дуть;

8не уподі́бнюйтесь їм, бо зна́є Оте́ць ваш, чого́ ви потребу́єте, рані́ше ва́шого проха́ння в Ньо́го.

9Молі́ться ж так: О́тче наш, Ти, що є на небеса́х! хай святи́ться ім’я́ Твоє́;

10хай при́йде Ца́рство Твоє́; хай бу́де во́ля Твоя́ і на землі́, як на не́бі;

11хліб наш насу́щний дай нам на цей день;

12і прости́ нам прови́ни на́ші, як і ми проща́ємо винуватця́м на́шим;

13і не введи́ нас у споку́су, але ви́зволи нас від лука́вого. Бо Твоє́ є Ца́рство і си́ла і сла́ва пові́к. Амі́нь.

Прпп. Мф. 11:27–30 Євангеліє від Матфея

зач. 4327Усе́ Мені́ пере́дано Отце́м Мої́м, і ніхто́ не зна́є Си́на, крім Отця́; і Отця́ ніхто́ не зна́є, крім Си́на, і кому́ Син хо́че відкри́ти.

28Прийді́ть до Ме́не, всі стру́джені і обтя́жені, і Я заспо́кою вас;

29візьмі́ть і́го Моє́ на се́бе і навчі́ться від Ме́не, бо Я ла́гідний і смире́нний се́рцем, і зна́йдете спо́кій ду́шам ва́шим;

30бо і́го Моє до́бре, і тяга́р Мій легки́й.