Читання дняпонеділок
На літургії
Апостол
3 Ін. 1:1–15 Третє соборне послання Іоанна
зач. 761Ста́рець – улю́бленому Га́ію, яко́го я люблю́ по і́стині.
2Улю́блений! молю́ся, щоб ти був здоро́вим і дося́г у́спіхів у всьо́му, як досяга́є душа́ твоя́.
3Бо я ду́же зраді́в, коли́ прийшли́ бра́ття і засві́дчили про твою́ ві́рність і́стині.
4Для ме́не нема́ бі́льшої ра́дості, як чу́ти, що ді́ти мої́ хо́дять в і́стині.
5Улю́блений! ти ві́рно тво́риш у то́му, що ро́биш для браті́в і для прише́льців.
6Вони́ засві́дчили пе́ред Це́рквою про твою́ любо́в. Ти до́бре зро́биш, коли́ відпу́стиш їх, як нале́жить пе́ред Бо́гом,
7бо вони́ зара́ди і́мені Його́ пішли́, не взя́вши нічо́го від язи́чників.
8Ото́ж ми пови́нні прийма́ти таких, щоб ста́ти співробі́тниками і́стині.
9Я писа́в до Це́ркви; але́ Діотре́ф, яки́й лю́бить бу́ти пе́ршим у них, не прийма́є нас.
10Тому́, коли́ я прийду́, то нагада́ю про діла́, які́ він чи́нить, обмовля́ючи нас зли́ми слова́ми, і не задовольня́ючись тим, і сам не прийма́є браті́в і забороня́є бажа́ючим та виганя́є з це́ркви.
11Улю́блений! не будь поді́бним до зла, а до добра́. Хто ро́бить добро́, той від Бо́га; а хто чи́нить зло, той не ба́чив Бо́га.
12Про Дими́трія засві́дчено всіма́ і са́мою і́стиною; сві́дчимо та́кож і ми, і ви зна́єте, що сві́дчення на́ше правди́ве.
13Бага́то чого́ мав я написа́ти; але́ не хо́чу писа́ти до те́бе чорни́лами і трости́ною,
14а наді́юся ско́ро поба́чити тебе́ і поговори́ти уста́ми до уст.
15Мир тобі́. Віта́ють тебе́ дру́зі; віта́й дру́зів поіме́нно. Амі́нь.
Євангеліє
Лк. 19:29–40;22:7–39 Євангеліє від Луки
зач. 9619:29І коли́ набли́зився до Віффагі́ї та Віфа́нії, до гори́, що зве́ться Єлео́нською, посла́в двох у́чнів Свої́х,
30сказа́вши: піді́ть до села́, що пе́ред ва́ми; увійшо́вши в ньо́го, зна́йдете молодо́го осла́, прив’я́заного, на яко́го ніхто́ з люде́й ніко́ли не сіда́в; відв’яза́вши його́, приведі́ть.
31А коли́ хто вас спита́є: наві́що відв’я́зуєте? скажі́ть йому́ так: він потрі́бний Го́споду.
32Посланці́ пішли́ і знайшли́, як Він сказа́в їм.
33Коли́ ж вони́ відв’я́зували молодо́го осла́, то госпо́дарі його́ сказа́ли їм: наві́що відв’я́зуєте осля́?
34Вони́ відповіда́ли: він потрі́бний Го́споду.
35І привели́ його́ до Іісу́са, і, наки́нувши о́дяг свій на осля́, посади́ли на ньо́го Іісу́са.
36І коли́ Він ї́хав, стели́ли о́дяг свій на доро́зі.
зач. 9737А коли́ Він наближа́вся вже до спу́ску з гори́ Єлео́нської, бе́зліч у́чнів, раді́ючи, почали́ ду́же го́лосно хвали́ти Бо́га за всі чудеса́, які́ вони́ ба́чили,
38ка́жучи: благослове́н Цар, гряду́щий в ім’я́ Госпо́днє! мир на небеса́х і сла́ва у ви́шніх!
39І де́які фарисе́ї з наро́ду сказа́ли Йому́: Учи́телю! заборо́ни у́чням Твої́м.
40Але́ Він сказа́в їм у ві́дповідь: Я вам кажу́, що коли́ вони́ замо́вкнуть, то камі́ння заголо́сить.
22:7Наста́в же день опрі́сноків, коли́ нале́жало зако́лювати пасха́льне ягня́.
8І посла́в Іісу́с Петра́ і Іоа́нна, сказа́вши: піді́ть приготу́йте нам ї́сти па́сху.
9Вони́ ж сказа́ли Йому́: де Ти вели́ш нам приготува́ти?
10Він сказа́в їм: ось, як увійде́те в мі́сто, зустрі́нете ви чолові́ка, що нести́ме глек води́: іді́ть слі́дом за ним до то́го до́му, в яки́й він увійде́,
11і скажі́ть госпо́дареві до́му: Учи́тель гово́рить тобі́: де кімна́та, в які́й би Мені́ ї́сти па́сху з у́чнями Мої́ми?
12І він пока́же вам го́рницю вели́ку, при́брану; там приготу́йте.
13Вони́ пішли́ і знайшли́, як сказа́в їм, і приготува́ли па́сху.
14І коли́ наста́в час, Він возлі́г і двана́дцять Апо́столів з Ним,
15і сказа́в їм: ду́же бажа́в Я цю па́сху ї́сти з ва́ми, перш ніж зазна́ю стражда́нь.
16Бо кажу́ вам, що не бу́ду вже більш ї́сти її́, до́ки вона́ не спо́вниться в Ца́рстві Бо́жому.
17І, взя́вши ча́шу, відда́в хвалу́ і сказа́в: приймі́ть її́ та розділі́ть між собо́ю;
18бо кажу́ вам, що не пи́тиму від пло́ду виногра́дного, по́ки не при́йде Ца́рство Бо́же.
19І, взя́вши хліб і дя́куючи, розломи́в і пода́в їм, ка́жучи: це є Ті́ло Моє́, що за вас віддає́ться; це творі́ть на Мій спо́мин.
20Тако́ж і ча́шу пі́сля вече́рі, ка́жучи: ця ча́ша є Нови́й Заві́т у Мої́й Кро́ві, що за вас пролива́ється.
21І ось, рука́ зра́дника Мого́ зі Мно́ю на столі́.
22Проте́ Син Людськи́й іде́ як призна́чено; але́ го́ре тій люди́ні, че́рез яку́ Він видає́ться.
23І вони́ почали́ пита́ти оди́н о́дного, котри́й з них є той, що ма́є це зроби́ти.
24Ста́лася ж між ни́ми і супере́чка, хто з них ма́є вважа́тися за бі́льшого.
25Він же сказа́в їм: царі́ наро́дів пану́ють над ни́ми і воло́дарі ї́хні благоді́йниками зву́ться,
26а ви не так: але́ хто з вас бі́льший, будь як ме́нший, і нача́льник – як слуга́.
27Бо хто бі́льший: чи той, хто возлежи́ть, чи той, хто прислуго́вує? чи не той, хто возлежи́ть? А Я посере́д вас, як слуга́.
28Але́ ви були́ зі Мно́ю в напа́стях Мої́х,
29і Я заповіда́ю вам, як запові́в Мені́ Оте́ць Мій, Ца́рство,
30щоб ї́ли і пили́ за трапе́зою Моє́ю в Ца́рстві Мої́м, і сі́ли на престо́лах суди́ти двана́дцять колі́н Ізра́їлевих.
31Сказа́в же Госпо́дь: Си́моне! Си́моне! ось, сатана́ проси́в, щоб сі́яти вас як пшени́цю,
32але́ Я моли́вся за те́бе, щоб не осла́бла ві́ра твоя́; і ти коли́сь, наверну́вшись, утверди́ браті́в твої́х.
33Він відповіда́в Йому́: Го́споди! з Тобо́ю я гото́вий і в темни́цю, і на смерть іти́.
34Він же промо́вив: кажу́ тобі́, Пе́тре, не заспіва́є пі́вень сього́дні, як ти три́чі відрече́шся, що не зна́єш Мене́.
35І сказа́в їм: коли́ Я посила́в вас без мішка́ і без то́рби, і без взуття́, чи ма́ли ви в чо́му неста́чу? Вони́ відповіда́ли: ні в чо́му.
36Тоді́ Він сказа́в їм: але́ тепе́р хто ма́є мішо́к, той візьми́ його́, тако́ж і то́рбу, а в ко́го нема́, прода́й оде́жу свою́ і купи́ меч,
37бо кажу́ вам, що пови́нно здійсни́тися на Мені́ і цьому́ напи́саному: і до злочи́нців прирівня́ли Його́. Бо те, що про Ме́не, наближа́ється до кінця́.
38Вони́ сказа́ли: Го́споди! ось тут два мечі́. Він сказа́в їм: до́сить.
зач. 10939І, ви́йшовши, пішо́в, як звича́йно, на го́ру Єлео́нську, за Ним пішли́ й у́чні Його́.
Протягом усієї седмиці, включаючи середу та п’ятницю, дозволяється вкушати молочні продукти, яйця та рибу