Читання дняпонеділок

На літургії

Апостол

Як. 2:14–26 Соборне послання Якова

зач. 5314Яка́ ко́ристь, бра́ття мої́, коли́ хто гово́рить, що він ма́є ві́ру, а діл не ма́є? Чи мо́же ця ві́ра спасти́ його́?

15Якщо́ брат або сестра́ нагі́ і не ма́ють де́нного прожи́тку,

16а хто-не́будь з вас ска́же їм: йдіть з ми́ром, грі́йтесь і ї́жте, але́ не дасть їм потрі́бного для ті́ла, яка́ ко́ристь?

17Так са́мо й ві́ра, якщо́ не ма́є діл, сама́ по собі́ ме́ртва.

18Але́ ска́же хто-не́будь: ти ма́єш ві́ру, а я ма́ю діла́: покажи́ мені́ ві́ру твою́ без діл твої́х, а я покажу́ тобі́ ві́ру мою́ із діл мої́х.

19Ти ві́руєш, що Бог єди́н: до́бре ро́биш; і де́мони ві́рують і тремтя́ть.

20Але́ чи хо́чеш ти зна́ти, легкова́жна люди́но, що ві́ра без діл ме́ртва?

21Хіба́ не діла́ми ви́правдався Авраа́м, оте́ць наш, покла́вши на жерто́вник си́на свого́ Ісаа́ка?

22Чи ба́чиш, що ві́ра сприя́ла діла́м його́, і діла́ми ві́ра досягла́ доскона́лості?

23І спо́внилось сло́во Писа́ння: ві́рував Авраа́м Бо́гові, і це вміни́лось йому́ в пра́ведність, і він на́званий дру́гом Бо́жим.

24Чи ба́чите, що люди́на виправдо́вується діла́ми, а не ті́льки ві́рою?

25Так са́мо і блудни́ця Раа́в хіба́ не діла́ми ви́правдалась, прийня́вши підглядачі́в і ви́вівши їх і́ншою доро́гою?

26Бо, як ті́ло без ду́ху ме́ртве, так і ві́ра без діл ме́ртва.

і за вівторок Як. 3:1–10 Соборне послання Якова

зач. 541Бра́ття мої́! Не бага́то хто става́йте вчителя́ми, зна́ючи, що ми підпадемо́ під бі́льше осу́дження,

2бо всі ми бага́то грішимо́. Хто не гріши́ть сло́вом, той доскона́ла люди́на, яка́ мо́же прибо́ркати і все ті́ло.

3Ось, ми вклада́ємо вузде́чки в рот ко́ням, щоб вони́ слу́хались нас, і керу́ємо всім ті́лом ї́хнім.

4Ось, і кораблі́, хоч які́ вони́ вели́кі і як но́сяться си́льними вітра́ми, та невели́ким кермо́м спрямо́вуються, куди́ хо́че керма́нич;

5так і язи́к – невели́кий член, але́ бага́то чи́нить. Подиви́сь, невели́кий вого́нь як бага́то рече́й запа́лює!

6І язи́к – вого́нь, прикра́са непра́вди; язи́к поста́влений так між на́шими чле́нами, що скверни́ть усе́ ті́ло і запа́лює круг життя́, бу́дучи сам запа́люваний від геє́ни.

7Бо вся́ке єство́ зві́рів і птахі́в, плазуні́в і морськи́х твари́н прибо́ркується і прибо́ркане людськи́м єство́м,

8а язика́ вгамува́ти ніхто́ з люде́й не мо́же: це – нестри́мне зло; він по́вний отру́ти смертоно́сної.

9Ним благословля́ємо Бо́га і Отця́, і ним проклина́ємо люде́й, ство́рених за подо́бою Бо́жою.

10З тих са́мих уст вихо́дить благослові́ння і прокля́ття: не пови́нно, бра́ття мої́, щоб це було́ так.

Євангеліє

Мк. 10:46–52 Євангеліє від Марка

зач. 4846Прихо́дять до Ієрихо́на. І коли́ Він з у́чнями Свої́ми і числе́нним наро́дом вихо́див з Ієрихо́на, Вартіме́й, син Тіме́їв, сліпи́й, сиді́в при доро́зі і проси́в ми́лостиню.

47Почу́вши, що це Іісу́с Назоре́й, він поча́в крича́ти і говори́ти: Іісу́се, Си́ну Дави́дів! поми́луй мене́.

48Бага́то хто приму́шував його́ мовча́ти, але́ він ще голосні́ше поча́в крича́ти: Си́ну Дави́дів! поми́луй мене́.

49Іісу́с зупини́вся і звелі́в його́ покли́кати. Кли́чуть сліпо́го і ка́жуть йому́: не бі́йся, встава́й, кли́че тебе́.

50Він ски́нув з се́бе ве́рхню оде́жу, встав і прийшо́в до Іісу́са.

51Відповіда́ючи йому́, Іісу́с спита́в: чого́ ти хо́чеш від Ме́не? Сліпи́й сказа́в Йому́: Учи́телю! щоб мені́ прозрі́ти.

52Іісу́с сказа́в йому́: йди, ві́ра твоя́ спасла́ тебе́. І відра́зу він прозрі́в і пішо́в доро́гою за Іісу́сом.

і за вівторок Мк. 11:11–23 Євангеліє від Марка

зач. 5011І ввійшо́в Іісу́с в Ієрусали́м і в храм; і, огля́нувши все, оскі́льки час уже́ був пі́зній, пішо́в з дванадцятьма́ до Віфа́нії.

12На дру́гий день, коли́ вони́ ви́йшли з Віфа́нії, Він зголодні́в;

13і, поба́чивши зда́леку смоко́вницю, вкри́ту ли́стям, пішо́в, чи не зна́йде чого́ на ній; але́, прийшо́вши до не́ї, нічо́го не знайшо́в, крім ли́стя, бо ще не наста́в час для збира́ння смокв.

14І сказа́в їй Іісу́с: відни́ні хай ніхто́ не спожива́є твої́х плоді́в дові́ку. І чу́ли те у́чні Його́.

15Прийшли́ до Ієрусали́ма. Іісу́с, увійшо́вши в храм, поча́в виганя́ти тих, що продава́ли і купува́ли в храмі; і столи́ міня́льників, і ла́ви тих, що продава́ли го́лубів, поперекида́в;

16і не дозволя́в, щоб хто перені́с че́рез храм будь-яку́ річ.

17І вчив їх, ка́жучи: чи не напи́сано: дім Мій до́мом моли́тви назве́ться для всіх наро́дів? а ви зроби́ли його́ верте́пом розбі́йників.

18Почу́ли це кни́жники і первосвяще́нники і шука́ли, як би погуби́ти Його́, бо боя́лись Його́, тому́ що весь наро́д дивува́вся Його́ вченню́.

19Коли́ ж ста́ло пі́зно, Він ви́йшов геть з мі́ста.

20Ура́нці, прохо́дячи ми́мо, поба́чили, що смоко́вниця всо́хла до ко́реня.

21І, згада́вши, Петро́ сказа́в Йому́: Равві́! диви́сь, смоко́вниця, яку́ Ти прокля́в, усо́хла.

22Іісу́с, відповіда́ючи, гово́рить їм:

зач. 5123Ма́йте ві́ру Бо́жу, бо і́стинно кажу́ вам, якщо́ хто ска́же горі́ цій: підведи́сь і ки́нься в мо́ре, і не сумніва́тиметься в се́рці свої́м, а пові́рить, що ста́неться за його́ сло́вом, – бу́де йому́, що ті́льки ска́же.