Читання дняпонеділок

На літургії

Апостол

Євр. 8:7–13 Послання до Євреїв

зач. 3197Бо, якби́ пе́рший завіт був без недо́ліку, то не було́ б потре́би шука́ти мі́сця і́ншому.

8Але́ проро́к, докоря́ючи їм, ка́же: ось, настаю́ть дні, гово́рить Госпо́дь, коли́ Я укладу́ з до́мом Ізра́їля і з до́мом Іуди́ нови́й заві́т,

9не таки́й заві́т, яки́й Я укла́в з батька́ми ї́хніми того́ ча́су, коли́ взяв їх за ру́ку, щоб ви́вести їх із землі́ Єги́петської, бо вони́ не перебува́ли в то́му заві́ті Моє́му, і Я знева́жив їх, гово́рить Госпо́дь.

10Ось заві́т, котри́й заповіда́ю до́му Ізра́їля пі́сля тих днів, гово́рить Госпо́дь: вкладу́ зако́ни Мої́ в думки́ ї́хні, і напишу́ їх на серця́х ї́хніх; і бу́ду ї́хнім Бо́гом, а вони́ бу́дуть Мої́м наро́дом.

11І не бу́де вчи́ти ко́жен бли́жнього свого́ і ко́жен бра́та свого́, ка́жучи: пізна́й Го́спода; тому́ що всі від мало́го до вели́кого, бу́дуть зна́ти Мене́,

12бо Я бу́ду мило́стивий до непра́вд ї́хніх, і гріхі́в ї́хніх, і беззако́нь ї́хніх не згада́ю бі́льше.

13Ка́жучи «нови́й», показа́в застарі́лість пе́ршого; а занепада́юче і старі́юче близьке́ до зни́щення.

Євангеліє

Лк. 20:27–44 Євангеліє від Луки

зач. 10227Тоді́ прийшли́ де́які з саддуке́їв, які́ не визнаю́ть воскресі́ння, і запита́ли Його́:

28Учи́телю! Мойсе́й написа́в нам: коли́ у ко́го помре́ брат, що мав жі́нку, і помре́ безді́тним, то брат його́ пови́нен взя́ти жі́нку його́ і відроди́ти пото́мство бра́тові своє́му.

29Було́ сім браті́в; пе́рший взяв жі́нку і поме́р безді́тним;

30взяв ту жі́нку дру́гий, і той поме́р безді́тним;

31взяв її́ тре́тій, так са́мо і всі се́меро; і, не залиши́вши діте́й, поме́рли;

32пі́сля всіх поме́рла і жі́нка;

33о́тже, у воскресі́ння, котро́му з них бу́де вона́ жі́нкою, бо се́меро ма́ли її́ за жі́нку?

34Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: ча́да ві́ку цього́ одру́жуються і вихо́дять за́між;

35а ті, що сподо́бляться досягти́ того́ ві́ку і воскресі́ння з ме́ртвих, не одру́жуються і не вихо́дять за́між,

36і вме́рти вже не мо́жуть, бо вони́ рі́вні А́нгелам і є сини́ Бо́жі, бу́дучи сина́ми воскресі́ння.

37А що ме́ртві воскре́снуть, і Мойсе́й показа́в при купині́, коли́ Го́спода назва́в Бого́м Авраа́ма і Бо́гом Ісаа́ка і Бо́гом Я́кова.

38Бог же не є Бог ме́ртвих, а живи́х, бо в Ньо́го всі живі́.

39На це де́які з кни́жників сказа́ли: Учи́телю! Ти до́бре сказа́в.

40І бі́льше не насмі́лювались пита́ти Його́ ні про що. Він же сказа́в їм:

41як це ка́жуть, що Христо́с є Син Дави́дів,

42а сам Дави́д гово́рить у кни́зі псалмі́в: сказа́в Госпо́дь Го́споду моє́му: сиди́ право́руч Ме́не,

43до́ки покладу́ ворогі́в Твої́х у підні́жжя ніг Твої́х?

44О́тже, Дави́д назива́є Його́ Го́сподом; як же Він Син йому́?