Читання днясереда
На літургії
Апостол
1 Тим. 1:18–20,2:8–15 Перше послання до Тимофія
зач. 2811:18Передаю́ тобі́, си́ну мій Тимофі́ю, згі́дно з проро́цтвами, що були́ про те́бе рані́ше, таки́й запові́т, щоб ти воюва́в згі́дно з ни́ми, як до́брий во́їн,
19ма́ючи ві́ру і до́бру со́вість, яку́ де́які відки́нувши, зазна́ли заги́белі корабля́ у ві́рі,
20такі́ Імене́й і Олекса́ндр, котри́х я переда́в сатані́, щоб вони́ навчи́лися не хули́ти Бо́га.
2:8Ото́ж бажа́ю, щоб на вся́кому мі́сці мужі́ підно́сили молитви́, підійма́ючи чи́сті ру́ки без гні́ву та су́мніву;
9щоб та́кож і жінки́, в присто́йному вбранні́, з соромли́вістю і неви́нністю прикраша́ли себе́ не запліта́нням воло́сся, не зо́лотом, не пе́рлами, не дорогоці́нним о́дягом,
10а до́брими діла́ми, як ли́чить жінка́м, які́ присвя́чують себе́ благоче́стю.
11Жі́нка хай вчи́ться в безмо́вності, в по́вній поко́рі;
12а навча́ти жі́нці не дозволя́ю, ані́ панува́ти над чолові́ком, а бу́ти в безмо́вності.
13Бо спе́ршу був ство́рений Ада́м, а по́тім Є́ва;
14і не Ада́м був споку́шений; а жі́нка, спокуси́вшись, впа́ла в зло́чин;
15а втім спасе́ться че́рез наро́дження діте́й, якщо́ бу́де у ві́рі й любо́ві та в свя́тості з неви́нністю.
і за четвер (під зачало) 1 Тим. 3:1–13 Перше послання до Тимофія
зач. 2831Ві́рне сло́во: коли́ хто єпи́скопства бажа́є, до́брого ді́ла бажа́є.
2Але́ єпи́скоп пови́нен бу́ти непоро́чний, одніє́ї жі́нки чолові́к, твере́зий, неви́нний, благочи́нний, че́сний, гости́нний, зді́бний навча́ти,
3не п’яни́ця, не забія́ка, не сварли́вий, не користолю́бний, а ти́хий, миролю́бний, не сріблолю́бний,
4таки́й, що до́бре пра́вить до́мом свої́м, діте́й трима́є у слухня́ності з уся́кою че́сністю;
5бо хто не вмі́є управля́ти вла́сним до́мом, чи бу́де той піклува́тися про Це́ркву Бо́жу?
6Не пови́нен бу́ти з новонаве́рнених, щоб не загорди́вся і не підпа́в суду́ з дия́волом.
7Нале́жить йому́ тако́ж ма́ти до́бре сві́дчення від зо́внішніх, щоб не впа́сти у наріка́ння і тене́та дия́вольські.
8Дия́кони та́кож пови́нні бу́ти че́сні, не двомо́вні, не охо́чі до вина́, не користолю́бні,
9такі́, що зберіга́ють та́їнство ві́ри в чи́стій со́вісті.
10І таки́х тре́ба спе́ршу випробо́вувати, по́тім, якщо́ бездога́нні, допуска́ти до служі́ння.
11Так са́мо і жінки́ ї́хні пови́нні бу́ти че́сні, не обмо́вниці, твере́зі, ві́рні в усьо́му.
12Дия́кон пови́нен бу́ти чолові́ком одніє́ї жі́нки, таки́й, що до́бре пра́вить ді́тьми і до́мом свої́м.
13Бо ті, що до́бре слу́жать, готу́ють собі́ ви́щий сту́пінь і вели́ке дерза́ння у ві́рі в Христа́ Іісу́са.
Свт. Євр. 4:14–5:6 Послання до Євреїв
зач. 3114:14Отже, ма́ючи Первосвяще́нника Вели́кого, Котри́й пройшо́в небеса́, Іісу́са Си́на Бо́жого, бу́демо тве́рдо трима́тися спові́дування на́шого.
15Бо ми ма́ємо не тако́го первосвяще́нника, яки́й не мо́же співстражда́ти нам в не́мочах на́ших, але́ Тако́го, Яки́й, поді́бно до нас, зазна́в споку́си у всьо́му, крім гріха́.
16Тому́ з дерзнові́нням приступа́ймо до престо́лу благода́ті, щоб оде́ржати ми́лість і знайти́ благода́ть для своєча́сної допомо́ги.
5:1Бо ко́жний первосвяще́нник, котри́й з люде́й обира́ється, для люде́й поставля́ється на служі́ння Бо́гові, щоб прино́сити дари́ й же́ртви за гріхи́,
2яки́й мо́же бу́ти побла́жливим до не́уків та заблу́дливих, тому́ що й сам обкла́дений не́міччю,
3і тому́ він пови́нен як за наро́д, так і за се́бе прино́сити же́ртви за гріхи́.
4І ніхто́ сам собо́ю не прийма́є ціє́ї че́сті, але́ покли́каний Бо́гом, як і Ааро́н.
5Так і Христо́с не Сам Собі́ присво́їв сла́ву бу́ти первосвяще́нником, але́ Той, Хто сказа́в Йому́: Ти Син Мій, Я ни́ні роди́в Тебе́;
6як і в і́ншому мі́сці гово́рить: Ти – свяще́нник пові́к за чи́ном Мелхіседе́ка.
Євангеліє
Лк. 12:48–59 Євангеліє від Луки
48а той, хто не знав і зроби́в те, за що тре́ба кара́ти, бу́де би́тий ме́нше. Від уся́кого, кому́ дано́ бага́то, бага́то й вимага́ється, і кому́ бага́то дору́чено, з то́го бі́льше й запита́ється.
зач. 6949Я прийшо́в вого́нь звести́ на зе́млю, і як хоті́в би, щоб він уже́ запала́в!
50Хре́щенням ма́ю Я хрести́тися; і як Я тужу́, по́ки це здійсни́ться!
51Чи ду́маєте ви, що Я прийшо́в да́ти мир землі́? Ні, кажу́ вам, а розді́лення;
52бо відни́ні п’я́теро в одному́ до́мі почну́ть розділя́тися, тро́є про́ти двох, і дво́є про́ти трьох:
53ба́тько ста́не про́ти си́на, і син про́ти ба́тька; ма́ти про́ти дочки́, і дочка́ про́ти ма́тері; свекру́ха про́ти неві́стки своє́ї, і неві́стка про́ти свекру́хи своє́ї.
54Сказа́в же і до наро́ду: коли́ ви поба́чите хма́ру, що йде із за́ходу, то відра́зу гово́рите: дощ бу́де, і бува́є так;
55і коли́ ві́є півде́нний ві́тер, гово́рите: спе́ка бу́де; і бува́є.
56Лицемі́ри! лице́ не́ба і землі́ розпізнава́ти умі́єте; як же час цей не розпізнаєте́?
57Чому́ ж ви і по собі́ не су́дите, що ма́є бу́ти?
58Коли́ ти йдеш з супе́рником свої́м до прави́теля, то доро́гою подба́й ви́зволитися від ньо́го, щоб він не приві́в тебе́ до судді́, а суддя́ не відда́в тебе́ ка́тові, а кат не ки́нув би тебе́ в темни́цю.
59Кажу́ тобі́: не ви́йдеш зві́дти, аж по́ки не віддаси́ і оста́ннього мідяка́.
і за четвер (під зачало) Лк. 13:1–9 Євангеліє від Луки
зач. 701У той час де́які прийшли́ і розповіли́ Йому́ про галіле́ян, кров яки́х Піла́т зміша́в з же́ртвами ї́хніми.
2Іісу́с сказа́в їм на це: чи ду́маєте ви, що ці галіле́яни були́ грішні́ші за всіх галіле́ян, що так постражда́ли?
3Ні, кажу́ вам; але́, якщо́ не пока́єтесь, усі́ так са́мо заги́нете.
4Або́ ду́маєте, що ті вісімна́дцять, на яки́х упа́ла ба́шта Сілоа́мська і поби́ла їх, були́ ви́нні бі́льше за всіх, що живу́ть в Ієрусали́мі?
5Ні, кажу́ вам; але́, якщо́ не пока́єтесь, усі́ так са́мо заги́нете.
6І сказа́в цю при́тчу: оди́н чолові́к мав у своє́му виногра́днику поса́джену смоко́вницю, і прийшо́в шука́ти пло́ду на ній і не знайшо́в;
7і сказа́в виногра́дареві: ось, треті́й рік я прихо́джу шука́ти пло́ду на цій смоко́вниці і не знахо́джу; зруба́й її́: наві́що вона́ і зе́млю займа́є?
8Але́ він сказа́в йому́ у ві́дповідь: госпо́дарю! зали́ш її́ і на цей рік, по́ки я обкопа́ю її́ і обкладу́ гно́єм, –
9чи не дасть пло́ду; а якщо́ ні, насту́пного ро́ку зруба́єш її́.
Свт. Лк. 6:17–23 Євангеліє від Луки
зач. 2417І, зійшо́вши з ни́ми, став Він на рі́вному мі́сці, і бага́то у́чнів Його́ і бе́зліч наро́ду з усіє́ї Іуде́ї та Ієрусали́ма і примо́рських місць Ти́рських і Сидо́нських,
18що прийшли́ послу́хати Його́ і зціли́тися від неду́гів свої́х, тако́ж і ті, що стражда́ли від нечи́стих ду́хів; і зціля́лися.
19І весь наро́д шука́в, щоб доторкну́тися до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила си́ла і зціля́ла всіх.
20І Він, зві́вши о́чі Свої́ на у́чнів Свої́х, говори́в: Блаже́нні убо́гі ду́хом, бо ва́ше є Ца́рство Бо́же.
21Блаже́нні ті, що голо́дні ни́ні, бо наси́титесь. Блаже́нні ті, що пла́чуть ни́ні, бо вті́шитесь.
22Блаже́нні ви, коли́ знена́видять вас лю́ди, і коли́ відлу́чать вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять ім’я́ ва́ше зара́ди Си́на Людсько́го.
23Раді́йте в той день і веселі́ться, бо вели́ка вам нагоро́да на небеса́х. Так роби́ли з проро́ками батьки́ ї́хні.