Читання дняп’ятниця

На літургії

Апостол

Флп. 3:8–19 Послання до Филип'ян

зач. 2458Та і все вважа́ю за ніщо́ зара́ди перева́ги пізна́ння Христа́ Іісу́са, Го́спода мого́: для Ньо́го я від усьо́го відмо́вився, і все вважа́ю за сміття́, щоб придба́ти Христа́

9і знайти́сь у Ньо́му не зі своє́ю пра́ведністю, яка́ від зако́ну, але́ з тіє́ю, що че́рез ві́ру в Христа́, з пра́ведністю від Бо́га за ві́рою;

10щоб пізна́ти Його́ і си́лу воскресі́ння Його́, і у́часть у стражда́ннях Його́, уподі́бнюючись сме́рті Його́,

11щоб досягти́ воскресі́ння ме́ртвих.

12Кажу́ так не тому́, що я вже дося́г або́ вдоскона́лився, але́ пра́гну, чи не досягну́ я, як дося́г мене́ Христо́с Іісу́с.

13Бра́ття, я не вважа́ю, що я вже дося́г, а ті́льки, забува́ючи те, що поза́ду, я порива́ючись впере́д,

14пра́гну до мети́, до по́честі ви́шнього покли́кання Бо́жого в Христі́ Іісу́сі.

15О́тже, хто з нас доскона́лий, так пови́нен ду́мати; якщо́ ж ви про щось іна́кше ду́маєте, то і це Бог вам відкри́є.

16Втім, до чо́го ми досягли́, так і пови́нні ду́мати і за тим пра́вилом жи́ти.

17Наслі́дуйте, бра́ття, мене́ і диві́ться на тих, котрі́ ді́ють за о́бразом, яки́й ма́єте в нас.

18Бо бага́то тих, про ко́го я ча́сто говори́в вам, а тепе́р на́віть із сльоза́ми кажу́, пово́дяться як вороги́ хреста́ Христо́вого.

19Кіне́ць ї́хній – поги́бель, бог ї́хній – че́рево, і сла́ва ї́хня – в со́ромі, вони́ ду́мають про земне́.

Сщмч. Діян. 17:16–34 Діяння святих апостолів

зач. 4016Чека́ючи їх в Афі́нах, Па́вел обу́рився ду́хом, поба́чивши, що в мі́сті по́вно і́долів.

17Ото́ж він розмірко́вував у синаго́зі з іуде́ями і ти́ми, які́ шану́ють Бо́га, і кого́ він зустріча́в щоде́нно на майда́ні.

18Де́хто з епікурі́йських філо́софів та сто́їків почали́ спереча́тися з ним; одні́ говори́ли: що хо́че сказа́ти цей марнослі́вець? а і́нші: здає́ться, він пропові́дує про чужі́ божества́, бо він благовіствува́в їм про Іісу́са і воскресі́ння.

19І, взя́вши його́, привели́ в ареопа́г і говори́ли: чи мо́жемо ми зна́ти, що це за но́ве вче́ння, що ти його пропові́дуєш?

20Бо щось ди́вне ти вклада́єш у ву́ха на́ші. Тому́ хо́чемо зна́ти, що це таке́?

21Усі́ ж афі́няни та чужозе́мці, які́ жили́ се́ред них, ні в чо́му так охо́че не прово́дили час, як у то́му, щоб говори́ти або́ слу́хати про щось нове́.

22Па́вел, ста́вши посере́дині ареопа́гу, сказа́в: афі́няни! з усьо́го ба́чу я, що ви ні́би особли́во побо́жні.

23Бо, прохо́дячи і огляда́ючи ва́ші святи́ні, я знайшо́в і жерто́вник, на яко́му напи́сано: «невідо́мому Бо́гу». Са́ме Цього́, Котро́го ви, не зна́ючи, шану́єте, я і пропові́дую вам.

24Бог створи́в світ і все, що в ньо́му; Він, бу́дучи Го́сподом не́ба і землі́, не в рукотво́рних хра́мах живе́

25і не потребу́є служі́ння людськи́х рук, ні́би ма́ючи в чому́сь потре́бу, Сам даючи́ усьо́му життя́ і ди́хання і все.

26З одніє́ї кро́ві Він створи́в весь рід людськи́й для життя́ по всій землі́, напере́д ви́значивши час і ме́жі їх перебува́ння,

27щоб вони́ шука́ли Бо́га, чи не відчу́ють Його́ і чи не зна́йдуть, хоч Він і недале́ко від ко́жного з нас:

28бо ми Ним живемо́ і ру́хаємось і існу́ємо, як і де́які з ва́ших віршува́льників говори́ли: ми Його́ і рід.

29Ото́ж бу́дучи ро́дом Бо́жим, ми не пови́нні ду́мати, що Божество́ поді́бне до зо́лота, або́ срі́бла, або́ ка́меня, що прийма́є о́браз че́рез мисте́цтво та до́мисел людськи́й.

30О́тже, залиша́ючи часи́ неві́дання, Бог ни́ні повеліва́є всім лю́дям усю́ди пока́ятися;

31бо Він ви́значив день, в яки́й пра́ведно суди́тиме все́світ, за посере́дництвом напере́д ви́значеного Ним Му́жа, пода́вши сві́дчення всім че́рез воскресі́ння Його́ з ме́ртвих.

32Почу́вши про воскресі́ння ме́ртвих, одні́ насміха́лись, а і́нші говори́ли: про це послу́хаємо тебе́ і́ншим ча́сом.

33І Па́вел ви́йшов з середо́вища ї́хнього.

34Де́які мужі́, приєдна́вшись до ньо́го, уві́рували: між ни́ми був Діоні́сій Ареопагі́т і жі́нка, на ім’я́ Дама́р, та і́нші з ни́ми.

Євангеліє

Лк. 6:17–23 Євангеліє від Луки

зач. 2417І, зійшо́вши з ни́ми, став Він на рі́вному мі́сці, і бага́то у́чнів Його́ і бе́зліч наро́ду з усіє́ї Іуде́ї та Ієрусали́ма і примо́рських місць Ти́рських і Сидо́нських,

18що прийшли́ послу́хати Його́ і зціли́тися від неду́гів свої́х, тако́ж і ті, що стражда́ли від нечи́стих ду́хів; і зціля́лися.

19І весь наро́д шука́в, щоб доторкну́тися до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила си́ла і зціля́ла всіх.

20І Він, зві́вши о́чі Свої́ на у́чнів Свої́х, говори́в: Блаже́нні убо́гі ду́хом, бо ва́ше є Ца́рство Бо́же.

21Блаже́нні ті, що голо́дні ни́ні, бо наси́титесь. Блаже́нні ті, що пла́чуть ни́ні, бо вті́шитесь.

22Блаже́нні ви, коли́ знена́видять вас лю́ди, і коли́ відлу́чать вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять ім’я́ ва́ше зара́ди Си́на Людсько́го.

23Раді́йте в той день і веселі́ться, бо вели́ка вам нагоро́да на небеса́х. Так роби́ли з проро́ками батьки́ ї́хні.

Сщмч. Мф. 13:44–54 Євангеліє від Матфея

зач. 5544Ще Ца́рство Небе́сне поді́бне до ска́рбу, зако́паного на по́лі, яки́й знайшо́в чолові́к і прихова́в, і на ра́дощах іде́ й продає́ все, що ма́є, і купу́є по́ле те.

45Ще Ца́рство Небе́сне поді́бне до купця́, яки́й шука́є до́брі пе́рла,

46і, знайшо́вши одну́ кошто́вну перли́ну, пішо́в і прода́в усе́, що мав, і купи́в її́.

47Ще Ца́рство Небе́сне поді́бне до не́вода, заки́нутого в мо́ре, що захопи́в ри́би вся́кого ро́ду,

48яки́й, коли́ напо́внився, ви́тягли на бе́рег і, сі́вши, ви́брали до́бре в по́суд, а пога́не ви́кинули геть.

49Так бу́де при кінці́ ві́ку: зі́йдуть А́нгели і відді́лять злих від пра́ведних,

50і вки́нуть їх у піч вогняну́: там бу́де плач і скре́гіт зубі́в.

51І запита́в їх Іісу́с: чи зрозумі́ли ви все це? Вони́ гово́рять Йому́: так, Го́споди!

52Він же сказа́в їм: тому́ ко́жен кни́жник, на́вчений Ца́рства Небе́сного, поді́бний до госпо́даря, яки́й вино́сить зі своє́ї скарбни́ці нове́ й старе́.

зач. 5653І, коли́ скінчи́в Іісу́с при́тчі ці, пішо́в зві́дти.

54І, прийшо́вши у Свою́ вітчи́зну, вчив їх у синаго́зі ї́хній, так що всі дивува́лися й говори́ли: зві́дки в Ньо́го така́ прему́дрість і си́ли?