Читання днянеділя
На утрені
Ін. 20:11–18 Євангеліє від Іоанна
зач. 6411А Марі́я стоя́ла бі́ля гро́бу і пла́кала, і коли́ пла́кала, нахили́лася до гро́бу,
12і ба́чить двох А́нгелів у бі́лому о́дязі, що сиді́ли оди́н бі́ля голови́ і дру́гий бі́ля ніг, де лежа́ло ті́ло Іісу́сове.
13І вони́ ка́жуть їй: жо́но! що ти пла́чеш? Гово́рить їм: взяли́ Го́спода мого́, і не зна́ю, де покла́ли Його́.
14Сказа́вши це, оберну́лася наза́д і поба́чила Іісу́са, Котри́й стоя́в, але́ не впізна́ла, що це Іісу́с.
15Гово́рить їй Іісу́с: жо́но! що ти пла́чеш? кого́ шука́єш? Вона́, ду́маючи, що це садівни́к, ка́же Йому́: госпо́дарю! якщо́ ти ви́ніс Його́, скажи́ мені́, де ти покла́в Його́, і я візьму́ Його́.
16Іісу́с гово́рить їй: Марі́є! Вона́, оберну́вшись, ка́же Йому́: Раввуні́! – що означа́є: Учи́телю!
17Іісу́с гово́рить їй: не доторка́йся до Ме́не, бо Я ще не зійшо́в до Отця́ Мого́; а йди до браті́в Мої́х і скажи́ їм: іду́ до Отця́ Мого́ і Отця́ ва́шого, і до Бо́га Мого́ і Бо́га ва́шого.
18Марі́я Магдали́на прийшла́ і сповісти́ла у́чням, що ба́чила Го́спода і що Він це сказа́в їй.
На літургії
Апостол
2 Кор. 11:31–12:9 Друге послання до Коринфян
зач. 19411:31Бог і Оте́ць Го́спода на́шого Іісу́са Христа́, благослове́нний вові́ки, зна́є, що я кажу́ пра́вду.
32У Дама́ску обласни́й прави́тель царя́ Аре́ти стері́г мі́сто Дама́ск, щоб схопи́ти мене́, і мене́ в ко́шику спусти́ли з вікна́ по стіні́, і я уни́к його́ рук.
12:1Не кори́сно хвали́тися мені́, бо я прийду́ до виді́нь і одкрове́нь Госпо́дніх.
2Зна́ю чолові́ка у Христі́, яки́й чотирна́дцять ро́ків тому́ (чи в ті́лі – не зна́ю, чи без ті́ла – не зна́ю: Бог ві́дає) узя́тий був до тре́тього не́ба.
3І зна́ю про тако́го чолові́ка (ті́льки не зна́ю – в ті́лі, чи без ті́ла: Бог ві́дає),
4що він був взя́тий в рай і чув невимо́вні слова́, яки́х люди́ні не мо́жна переказа́ти.
5Таки́м чолові́ком мо́жу хвали́тись; собо́ю ж не похвалю́ся, хіба́ ті́льки не́мочами мої́ми.
6А коли́ я захо́чу хвали́тися, не бу́ду безу́мний, бо скажу́ і́стину; але́ я утри́муюсь, щоб ніхто́ не поду́мав про ме́не бі́льше, ніж скі́льки в мені́ ба́чить або́ чу́є від ме́не.
7А щоб я не звели́чувався надзвича́йністю одкрове́нь, да́но мені́ жа́ло у плоть, а́нгел сатани́, пригні́чувати мене́, щоб я не велича́вся.
8Три́чі блага́в я Го́спода про те, щоб удали́в його́ від ме́не.
9Але́ Госпо́дь сказа́в мені́: до́сить для те́бе благода́ті Моє́ї, бо си́ла Моя́ верши́ться в не́мочі. І тому́ я зна́чно охо́чіше бу́ду хвали́тися не́мочами свої́ми, щоб перебува́ла в мені́ си́ла Христо́ва.
Прпп. 2 Кор. 4:6–15 Друге послання до Коринфян
зач. 1766тому́ що Бог, Котри́й звелі́в, щоб з те́мряви зася́яло сві́тло, ося́яв на́ші серця́, щоб просвіти́ти нас пізна́нням сла́ви Бо́жої в осо́бі Іісу́са Христа́.
7Але́ скарб цей ми но́симо в гли́няних сосу́дах, щоб ве́лич си́ли припи́сувалась Бо́гові, а не нам.
8Нас звідусі́ль ти́снуть, але́ ми не сти́снені; ми в безви́хідних обста́винах, але́ не втрача́ємо наді́ї;
9нас го́нять, але́ ми не поки́нуті; пригно́блені, але́ не ги́немо.
10Завжди́ но́симо в ті́лі ме́ртвість Го́спода Іісу́са, щоб і життя́ Іісу́сове відкри́лося в ті́лі на́шому.
11Бо ми живі́ безуста́нно віддаємо́ся на смерть зара́ди Іісу́са, щоб і життя́ Іісу́сове відкри́лося у сме́ртній пло́ті на́шій,
12то ж смерть ді́є в нас, а життя́ у вас.
зач. 17713Але́, ма́ючи той же дух ві́ри, як напи́сано: я ві́рував і тому́ говори́в, і ми ві́руємо, тому́ й гово́римо,
14зна́ючи, що Той, Хто воскреси́в Го́спода Іісу́са, воскреси́ть че́рез Іісу́са і нас і поста́вить пе́ред Собо́ю з ва́ми.
15Бо все для вас, щоб ще́дрість благода́ті в багатьо́х ви́кликала ще бі́льшу вдя́чність на сла́ву Бо́жу.
Євангеліє
Лк. 5:1–11 Євангеліє від Луки
зач. 171Одного́ ра́зу, коли́ наро́д ти́снувся до Ньо́го, щоб слу́хати сло́во Бо́же, а Він стоя́в бі́ля о́зера Геннісаре́тського,
2і поба́чив Він два човни́, що стоя́ли на о́зері; а риба́лки, ви́йшовши з них, промива́ли сі́ті.
3Увійшо́вши в оди́н з човні́в, яки́й нале́жав Си́монові, Він проси́в його́ відпливти́ тро́хи від бе́рега і, сі́вши, повча́в наро́д з човна́.
4Коли́ ж переста́в учи́ти, сказа́в Си́монові: відпливи́ на глибину́ і заки́ньте сі́ті свої́ для ло́ву.
5Си́мон сказа́в Йому́ у ві́дповідь: Наста́внику! ми труди́лися всю ніч і нічо́го не пійма́ли, але́ по сло́ву Твоє́му заки́ну сіть.
6Зроби́вши це, вони́ пійма́ли ду́же бага́то ри́би, аж прорива́лася сіть у них.
7І дали́ знак това́ришам з і́ншого човна́, щоб прийшли́ допомогти́ їм; і прийшли́, і напо́внили оби́два човни́ так, що вони́ почали́ тону́ти.
8Поба́чивши це, Си́мон Петро́ припа́в до колі́н Іісу́са і сказа́в: Го́споди! ви́йди від ме́не, бо я чолові́к грі́шний.
9Бо жах охопи́в його́ і всіх, що були́ з ним, від то́го уло́ву ри́би, яки́й злови́ли;
10тако́ж і Я́кова та Іоа́нна, сині́в Зеведе́євих, які́ були́ това́ришами Си́мона. І сказа́в Іісу́с Си́монові: не бі́йся; відни́ні бу́деш ловце́м люде́й.
11І ви́тягнувши оби́два човни́ на бе́рег, залиши́ли все і пішли́ за Ним.
Прпп. Мф. 11:27–30 Євангеліє від Матфея
зач. 4327Усе́ Мені́ пере́дано Отце́м Мої́м, і ніхто́ не зна́є Си́на, крім Отця́; і Отця́ ніхто́ не зна́є, крім Си́на, і кому́ Син хо́че відкри́ти.
28Прийді́ть до Ме́не, всі стру́джені і обтя́жені, і Я заспо́кою вас;
29візьмі́ть і́го Моє́ на се́бе і навчі́ться від Ме́не, бо Я ла́гідний і смире́нний се́рцем, і зна́йдете спо́кій ду́шам ва́шим;
30бо і́го Моє до́бре, і тяга́р Мій легки́й.