Читання днянеділя
На утрені
Лк. 24:12–35 Євангеліє від Луки
зач. 11312Петро́ ж, вста́вши, побі́г до гро́бу і, нахили́вшись, поба́чив самі́ лише́ пелени́, що лежа́ли, і пішо́в наза́д, диву́ючись тому́, що ста́лося.
13Того́ ж дня дво́є з них йшли в село́, що було́ ста́дій за шістдеся́т від Ієрусали́ма і зва́лося Еммау́с.
14І розмовля́ли між собо́ю про всі ці поді́ї.
15І коли́ вони́ розмовля́ли і міркува́ли між собо́ю, Сам Іісу́с, набли́зившись, пішо́в з ни́ми.
16Але́ о́чі ї́хні були́ утри́мані, так що вони́ не впізна́ли Його́.
17Він же сказа́в до них: про що ви спереча́єтесь між собо́ю, ідучи́, і чим ви засму́чені?
18Оди́н з них, на ім’я́ Клео́па, сказа́в Йому́ у ві́дповідь: невже́ Ти оди́н з тих, що прийшли́ до Ієрусали́ма, не зна́єш, що ста́лося в ньо́му ци́ми дня́ми?
19І сказа́в їм: що са́ме? Вони́ сказа́ли Йому́: що було́ з Іісу́сом Назаряни́ном, Яки́й був проро́к, си́льний ді́лом і сло́вом пе́ред Бо́гом і всіма́ людьми́;
20як ви́дали Його́ первосвяще́нники і старі́йшини і нача́льники на́ші для засу́дження на смерть і розп’я́ли Його́.
21А ми сподіва́лись, що Він є Той, Котри́й ма́є ви́зволити Ізра́їля; до то́го ж сього́дні вже тре́тій день, як усе́ це ста́лося.
22Та ще й здивува́ли нас де́які жінки́ з на́ших: вони́ вра́нці були́ бі́ля гро́бу
23і не знайшли́ ті́ла Його́, і, прийшо́вши, розповіда́ли, що вони́ ба́чили і явлі́ння А́нгелів, які́ гово́рять, що Він живи́й.
24І пішли́ де́які з на́ших до гро́бу і знайшли́ так, як жінки́ говори́ли, а Його́ не ба́чили.
25Тоді́ Він сказа́в їм: о, нерозу́мні і пові́льні се́рцем, щоб ві́рувати всьо́му тому́, про що говори́ли проро́ки!
26Чи не так же нале́жало постражда́ти Христу́ і увійти́ в сла́ву Свою́?
27І, поча́вши від Мойсе́я, з усі́х проро́ків поя́снював їм ска́зане про Ньо́го у всьо́му Писа́нні.
28І набли́зились вони́ до то́го села́, куди́ йшли; і Він роби́в ви́гляд, що хо́че йти да́лі.
29А вони́ затри́мували Його́, ка́жучи: зоста́нься з на́ми, бо вже надве́чір, і день закі́нчується. І Він увійшо́в і зоста́вся з ни́ми.
30І коли́ Він возлежа́в з ни́ми, то взяв хліб, благослови́в, переломи́в і пода́в їм.
31Тоді́ відкри́лися у них о́чі і вони́ впізна́ли Його́. Але́ Він став неви́димим для них.
32І вони́ каза́ли оди́н о́дному: чи ж не пала́ло в нас се́рце на́ше, коли́ Він говори́в нам на доро́зі і коли́ поя́снював нам Писа́ння?
33І, вста́вши в той же час, поверну́лись до Ієрусали́ма і знайшли́ ра́зом одина́дцять Апо́столів і тих, що були́ з ни́ми,
34які́ говори́ли, що Госпо́дь воі́стину воскре́с і яви́вся Си́монові.
35І вони́ розповіли́, що було́ в доро́зі, і як вони́ Його́ впізна́ли в перело́мленні хлі́ба.
На літургії
Апостол
Неділі перед Воздвиженням Гал. 6:11–18 Послання до Галатів
зач. 21511Ба́чите, як бага́то я написа́в вам вла́сною руко́ю.
12Ті, які́ бажа́ють хвали́тися по пло́ті, приму́шують вас обрі́зуватися ті́льки для то́го, щоб не бу́ти гони́мими за хрест Христо́вий,
13бо й ті, що обрі́зуються, і самі́ не доде́ржують зако́ну, але́ хо́чуть, щоб ви обрі́зувалися, аби́ похвали́тися у ва́шій пло́ті.
14А я не бажа́ю хвали́тися, хіба́ ті́льки хресто́м Го́спода на́шого Іісу́са Христа́, котри́м для ме́не світ розп’я́тий і я для сві́ту.
15Бо у Христі́ Іісу́сі нічо́го не зна́чить ні обрі́зання, ні необрі́зання, а нове́ творі́ння.
16Тим, які́ живу́ть за цим пра́вилом, мир їм і ми́лість, та Ізра́їлеві Бо́жому.
17А втім ніхто́ не обтя́жуй мене́: бо я ношу́ ра́ни Го́спода Іісу́са на ті́лі мої́м.
18Благода́ть Го́спода на́шого Іісу́са Христа́ з ду́хом ва́шим, бра́ття. Амі́нь.
Ряд. (під зачало) 2 Кор. 6:1–10 Друге послання до Коринфян
зач. 1811Ми ж, як співробі́тники, блага́ємо вас, щоб благода́ть Бо́жу ви прийняли́ не ма́рно.
2Бо ска́зано: у сприя́тливий час Я почу́в тебе́ і в день спасі́ння допомі́г тобі́. Ось тепе́р час сприя́тливий, ось тепе́р день спасі́ння.
3Ми ніко́му ні в чо́му не чи́нимо перешко́ди, щоб не було́ обмо́влене служі́ння,
4але́ у всьо́му пока́зуємо себе́ як служи́телі Бо́жі, у вели́кому терпі́нні, в бі́дах і неста́тках, у тісни́х обста́винах,
5під уда́рами, в темни́цях, у вигнання́х, в труда́х, у бді́ннях, в поста́х,
6у чистоті́, в розсу́дливості, у великоду́шності, в бла́гості, в Ду́сі Свято́му, в нелицемі́рній любо́ві,
7в сло́ві і́стини, у си́лі Бо́жій зі збро́єю пра́вди в пра́вій і в лі́вій руці́,
8в че́сті і безче́сті, при дога́нах і похвала́х: нас назива́ють обма́нщиками, але́ ми ві́рні;
9ми невідо́мі, але́ нас впізнаю́ть; нас вважа́ють поме́рлими, але́ ось ми живі́; нас кара́ють, але́ ми не вмира́ємо;
10нас засму́чують, а ми завжди́ раді́ємо; ми бі́дні, але́ багатьо́х збага́чуємо; ми нічо́го не ма́ємо, але́ всім володі́ємо.
Мч. Еф. 6:10–17 Послання до Ефесян
зач. 23310Наре́шті, бра́ття мої́, змі́цнюйтесь Го́сподом і могу́тністю си́ли Його́.
11Одягні́ться в по́вну збро́ю Бо́жу, щоб вам мо́жна було́ ста́ти про́ти хи́трощів дия́вольських,
12бо на́ша боротьба́ не про́ти кро́ві і пло́ті, а про́ти нача́льств, про́ти власте́й, про́ти світоправи́телів те́мряви ві́ку цього́, про́ти ду́хів зло́би піднебе́сних.
13Для цьо́го приймі́ть по́вну збро́ю Бо́жу, щоб ви змогли́ протистоя́ти в день злий і, все подола́вши, ви́стояти.
14Ото́ж ста́ньте, підпереза́вши чре́сла ва́ші і́стиною і одягну́вшись у броню́ пра́ведності,
15і взу́вши но́ги в гото́вність благовіствува́ти мир;
16а по́над усе́ візьмі́ть щит ві́ри, яки́м змо́жете погаси́ти всі розпе́чені стрі́ли лука́вого;
17і шоло́м спасі́ння візьмі́ть, і меч духо́вний, що є сло́во Бо́же.
Євангеліє
Неділі перед Воздвиженням Ін. 3:13–17 Євангеліє від Іоанна
зач. 913Ніхто́ не схо́див на не́бо, ті́льки Той, Хто зійшо́в з небе́с, Син Людськи́й, Су́щий на небеса́х.
14І як Мойсе́й возні́с змі́я в пусти́ні, так нале́жить підне́сеному бу́ти Си́нові Людсько́му,
15щоб ко́жен, хто ві́рує в Ньо́го, не заги́нув, а мав життя́ ві́чне.
зач. 1016Бо так полюби́в Бог світ, що відда́в Си́на Свого́ Єдиноро́дного, щоб уся́кий, хто ві́рує в Ньо́го, не заги́нув, а мав життя́ ві́чне.
17Бо не по́слав Бог Си́на Свого́ в світ, щоб суди́ти світ, а щоб світ був спасе́ний че́рез Ньо́го.
Ряд. (під зачало) Мф. 25:14–30 Євангеліє від Матфея
зач. 10514Бо Він зро́бить так, як оди́н чолові́к, яки́й, вируша́ючи в чужу́ краї́ну, покли́кав свої́х рабі́в і доручи́в їм майно́ своє́:
15одному́ дав п’ять тала́нтів, дру́гому два, і́ншому ж оди́н, ко́жному по си́лі його́, і відра́зу ж відійшо́в.
16Той раб, яки́й оде́ржав п’ять тала́нтів, пішо́в і ви́користав їх на ді́ло і придба́в і́нші п’ять тала́нтів;
17так са́мо і той, яки́й оде́ржав два тала́нти, придба́в і́нші два;
18той, яки́й оде́ржав оди́н тала́нт, пішо́в і закопа́в його́ в зе́млю і захова́в срі́бло госпо́даря свого́.
19Коли́ мину́ло бага́то ча́су, прихо́дить госпо́дар рабі́в тих і вимага́є в них зві́ту.
20Підійшо́в той, яки́й оде́ржав п’ять тала́нтів, прині́с і́нші п’ять тала́нтів і сказа́в: госпо́дарю! п’ять тала́нтів ти дав мені́; ось ще п’ять тала́нтів я придба́в на них.
21Госпо́дар його́ сказа́в йому́: до́бре, до́брий і ві́рний ра́бе! у мало́му ти був ві́рним, над вели́ким тебе́ поста́влю; увійди́ в ра́дість госпо́даря твого́.
22Підійшо́в тако́ж і той, яки́й оде́ржав два тала́нти, і сказа́в: госпо́дарю! два тала́нти ти дав мені́; ось, і́нші два тала́нти я придба́в на них.
23Госпо́дар його́ сказа́в йому́: до́бре, до́брий і ві́рний ра́бе! у мало́му ти був ві́рним, над вели́ким тебе́ поста́влю; увійди́ в ра́дість госпо́даря твого́.
24Підійшо́в і той, яки́й оде́ржав оди́н тала́нт, і сказа́в: госпо́дарю! я знав тебе́, що ти люди́на жорсто́ка, жнеш, де не сі́яв, і збира́єш, де не розсипа́в;
25і, побоя́вшись, пішо́в і захова́в тала́нт твій в землі́; ось тобі́ твоє́.
26Госпо́дар його́ сказа́в йому́ у ві́дповідь: лука́вий ра́бе і ліни́вий! ти знав, що я жну, де не сі́яв, і збира́ю, де не розсипа́в;
27тому́ тре́ба було́ тобі́ відда́ти срі́бло моє́ купця́м, і я, прийшо́вши, оде́ржав би моє́ з прибу́тком;
28о́тже, візьмі́ть у ньо́го тала́нт і да́йте тому́, хто ма́є де́сять тала́нтів,
29бо ко́жному, хто ма́є, да́сться і примно́житься, а в то́го, хто не ма́є, відні́меться і те, що ма́є;
30а негі́дного раба́ вки́ньте в тьму безпросві́тну: там бу́де плач і скре́гіт зубі́в. Сказа́вши це, проголоси́в: хто ма́є ву́ха слу́хати, хай слу́хає!
Мч. Ін. 15:17–16:2 Євангеліє від Іоанна
зач. 5215:17Це заповіда́ю вам: щоб ви люби́ли оди́н о́дного.
18Якщо́ світ вас нена́видить, зна́йте, що Мене́ рані́ше вас знена́видів.
19Якби́ ви були́ від сві́ту, то світ люби́в би своє́; а як ви не від сві́ту, а Я ви́брав вас від сві́ту, тому́ нена́видить вас світ.
20Пам’ята́йте сло́во, яке́ Я сказа́в вам: раб не бі́льший за госпо́даря свого́. Якщо́ Мене́ гони́ли, то гони́тимуть і вас; якщо́ Моє́ сло́во підстеріга́ли, бу́дуть підстеріга́ти і ва́ше.
21Та все те чини́тимуть вам за ім’я́ Моє́, тому́ що не зна́ють Того́, Хто посла́в Мене́.
22Якби́ Я не прийшо́в і не говори́в їм, то не ма́ли б гріха́; а тепе́р не ма́ють ви́правдання за гріх свій.
23Хто нена́видить Мене́, той нена́видить і Отця́ Мого́.
24Коли́ б Я не твори́в се́ред них діл, яки́х ніхто́ і́нший не сотвори́в, то не ма́ли б гріха́; а тепе́р і ба́чили, і знена́виділи і Мене́ і Отця́ Мого́.
25Але́ хай спра́вдиться сло́во, напи́сане в зако́ні ї́хньому: знена́виділи Мене́ даре́мно.
26Коли́ ж при́йде Уті́шитель, Яко́го Я пошлю́ вам від Отця́, Дух і́стини, Яки́й від Отця́ вихо́дить, Він бу́де сві́дчити про Ме́не;
27та́кож і ви бу́дете сві́дчити, бо ви споча́тку зі Мно́ю.
16:1Це сказа́в Я вам, щоб ви не спокуси́лися.
2Ви́женуть вас із синаго́г; при́йде на́віть час, коли́ вся́кий, хто вбива́тиме вас, бу́де ду́мати, що тим він слу́жить Бо́гові.