Читання днячетвер
На утрені
Мф. 11:27–30 Євангеліє від Матфея
зач. 4327Усе́ Мені́ пере́дано Отце́м Мої́м, і ніхто́ не зна́є Си́на, крім Отця́; і Отця́ ніхто́ не зна́є, крім Си́на, і кому́ Син хо́че відкри́ти.
28Прийді́ть до Ме́не, всі стру́джені і обтя́жені, і Я заспо́кою вас;
29візьмі́ть і́го Моє́ на се́бе і навчі́ться від Ме́не, бо Я ла́гідний і смире́нний се́рцем, і зна́йдете спо́кій ду́шам ва́шим;
30бо і́го Моє до́бре, і тяга́р Мій легки́й.
На літургії
Апостол
2 Кор. 10:7–18 Друге послання до Коринфян
зач. 1907Чи на осо́бу ви ди́витесь? Хто впе́внений в собі́, що він Христо́вий, той сам по собі́ суди́, що, як він Христо́вий, так і ми Христо́ві.
8Бо коли́ б я і бі́льше став хвали́тися на́шою вла́дою, що Госпо́дь дав нам на будува́ння, а не на руйнува́ння ва́ше, то не був би у со́ромі.
9Втім, хай не здає́ться, що я заля́кую вас ті́льки посла́ннями.
10Так як де́хто гово́рить: у посла́ннях він суво́рий і си́льний, а в особи́стій прису́тності слабки́й, і мо́ва його́ незначна́, –
11таки́й хай зна́є, що які́ ми на слова́х у посла́ннях зао́чно, такі́ са́мі і на ді́лі особи́сто.
12Бо ми не смі́ємо рівня́ти або́ прирі́внювати себе́ до тих, котрі́ самі́ себе́ виставля́ють: вони́ мі́ряють себе́ сами́ми собо́ю та порі́внюють себе́ з собо́ю нерозу́мно.
13А ми не бу́демо хвали́тись безмі́рно, а в мі́ру уді́лу, що призна́чив нам Бог, в таку́ мі́ру, щоб досягти́ і до вас.
14Бо ми не напру́жуємо себе́ як ті, що не досягли́ до вас, тому́ що ми досягли́ і до вас благові́стям Христо́вим.
15Ми не без мі́ри хва́лимось, не чужи́ми труда́ми, але́ наді́ємось, що ра́зом із зроста́нням ві́ри ва́шої, ми збі́льшимо у вас уді́л наш,
16так щоб і да́льше вас пропові́дувати Єва́нгеліє, а не хвали́тися гото́вим у чужо́му наді́лі.
17Хто ж хва́литься, хай хва́литься в Го́споді.
18Бо не той досто́йний, хто сам себе́ хва́лить, але́ кого́ хва́лить Госпо́дь.
і за п’ятницю (під зачало) 2 Кор. 11:5–21 Друге послання до Коринфян
зач. 1925Але́ я ду́маю, що в ме́не нема́ ні в чо́му недоста́тку супро́ти ви́щих Апо́столів:
6хоч я і не́ук у сло́ві, але́ не в пізна́нні. Втім ми у всьо́му цілко́м відо́мі вам.
7Чи згріши́в я тим, що прини́жував себе́, щоб піднести́ вас; бо безкори́сливо пропові́дував вам Єва́нгеліє Бо́же?
8Від і́нших Церко́в я оде́ржував пла́ту для служі́ння вам; і, перебува́ючи у вас, хоч і терпі́в неста́ток, ніко́му не докуча́в,
9бо неста́ток мій доповня́ли бра́ття, що прийшли́ з Македо́нії; і у всьо́му я стара́вся і постара́юсь не бу́ти для вас тягаре́м.
10По і́стині Христо́вій, що в мені́, скажу́, що ця похвала́ не відбере́ться від ме́не в краї́нах Аха́ії.
11Чому́ ж я так роблю́? Чи тому́, що не люблю́ вас? Бо́гові відо́мо! Але́ як роблю́, так і роби́тиму,
12щоб не да́ти при́воду тим, хто шука́є при́воду, щоб вони́, чим хва́ляться, в то́му ви́явились таки́ми ж, як і ми.
13Бо такі́ лжеапо́столи, лука́ві робітники́, які́ ро́блять ви́гляд Апо́столів Христо́вих.
14І не ди́вно: адже́ сам сатана́ прийма́є ви́гляд А́нгела сві́тла,
15а тому́ не вели́ке ді́ло, коли́ й слу́ги його́ прийма́ють ви́гляд служи́телів пра́вди; але́ кіне́ць їх бу́де по діла́х ї́хніх.
16Ще скажу́: хай не вважа́є хто- не́будь мене́ нерозу́мним, а якщо́ не так, то приймі́ть мене́, хоч як нерозу́много, щоб і мені́ скі́льки-не́будь похвали́тися.
17А що скажу́, те скажу́ не в Го́споді, але́ ні́би в безу́мстві при такі́й відва́зі на похвалу́.
18Як бага́то хто хва́литься за пло́ттю, то і я бу́ду хвали́тися.
19Бо ви, лю́ди розу́мні, охо́че те́рпите нерозу́мних:
20ви те́рпите, коли́ хто вас понево́лює, коли́ хто об’їда́є, коли́ хто вас оббира́є, коли́ хто звели́чується, коли́ хто б’є вас в обли́ччя.
зач. 19321На со́ром скажу́, що на це у нас не вистача́ло сил. А коли́ хто смі́є хвали́тися чим-не́будь, то (кажу́ з нерозу́мності) смі́ю і я.
Прп. Євр. 13:7–16 Послання до Євреїв
зач. 3347Пам’ята́йте наста́вників ва́ших, котрі́ пропові́дували вам сло́во Бо́же, і, ди́влячись на кончи́ну життя́ ї́хнього, наслі́дуйте ві́ру їх.
8Іісу́с Христо́с учо́ра і сього́дні і наві́ки Той же.
9Вче́ннями рі́зними й чужи́ми не захо́плюйтесь; бо до́бре благода́ттю змі́цнювати серця́, а не стра́вами, від яки́х не оде́ржали ко́ристі ті, що займа́лися ни́ми.
10Ми ма́ємо жерто́вник, від яко́го не ма́ють пра́ва спожива́ти ті, що слу́жать скі́нії.
11Так як тіла́ твари́н, кров яки́х для очи́щення гріха́ вно́сить первосвяще́нник у святи́лище, спа́люються за ста́ном, –
12то і Іісу́с, щоб освяти́ти люде́й Кро́в’ю Своє́ю, постражда́в по́за воро́тами.
13Ото́ж ви́йдемо до Ньо́го за стан, несучи́ Його́ нару́гу;
14бо не ма́ємо тут пості́йного мі́ста, але́ шука́ємо майбу́тнього.
15Ото́ж бу́демо че́рез Ньо́го безуста́нно прино́сити Бо́гові же́ртву хвали́, то́бто плід уст, що прославля́ють ім’я́ Його́.
16Не забува́йте та́кож доброді́йності і спілкува́ння, бо такі́ же́ртви благоуго́дні Бо́гу.
Євангеліє
Мк. 3:28–35 Євангеліє від Марка
зач. 1428Істинно кажу́ вам: простя́ться сина́м людськи́м всі гріхи́ та хула́, яки́ми б вони́ не хули́ли;
29але́ хто бу́де хули́ти Ду́ха Свято́го, тому́ не бу́де про́щення дові́ку, а підляга́є він ві́чному осу́дженню.
30Це сказа́в Він, тому́ що говори́ли: в Ньо́му нечи́стий дух.
31Прийшли́ Ма́ти і брати́ Його́ і, стоячи́ надво́рі, посла́ли до Ньо́го покли́кати Його́.
32Навко́ло Ньо́го сиді́в наро́д. І сказа́ли Йому́: ось, Ма́ти Твоя́ і брати́ Твої́ і се́стри Твої́, надво́рі, пита́ють Тебе́.
33І відповіда́в їм: хто ма́ти Моя́ і брати́ Мої́?
34І, огля́нувши сидя́чих навко́ло Се́бе, сказа́в: ось ма́ти Моя́ і брати́ Мої́;
35бо хто твори́тиме во́лю Бо́жу, той Мені́ брат, і сестра́, і ма́ти.
і за п’ятницю (під зачало) Мк. 4:1–9 Євангеліє від Марка
зач. 151І зно́ву поча́в учи́ти бі́ля мо́ря; і зібра́лося до Ньо́го бага́то наро́ду, так що Він увійшо́в у чо́вен і сиді́в на мо́рі; а весь наро́д був на землі́ бі́ля мо́ря.
2І бага́то вчив їх при́тчами, і в повча́нні Своє́му говори́в їм:
3слу́хайте: ось, ви́йшов сія́ч сі́яти;
4і, коли́ сі́яв, тра́пилося, що одне́ зерно́ впа́ло при доро́зі, і налеті́ли птахи́ і поклюва́ли його́.
5І́нше ж упа́ло на кам’яни́сте мі́сце, де небага́то було́ землі́; і ско́ро зійшло́, бо земля́ була́ неглибо́ка;
6коли́ ж зійшло́ со́нце, зів’я́ло і засо́хло, бо не ма́ло ко́реня.
7І́нше впа́ло в терни́; і ви́росли терни́, і заглуши́ли зерно́, і воно́ не дало́ пло́ду.
8А і́нше впа́ло на до́бру зе́млю і дало́ плід, яки́й зійшо́в і ви́ріс; і вроди́ло в три́дцять, в шістдеся́т і в стокра́т.
9І сказа́в їм: хто ма́є ву́ха слу́хати, хай слу́хає!
Прп. Лк. 6:17–23 Євангеліє від Луки
зач. 2417І, зійшо́вши з ни́ми, став Він на рі́вному мі́сці, і бага́то у́чнів Його́ і бе́зліч наро́ду з усіє́ї Іуде́ї та Ієрусали́ма і примо́рських місць Ти́рських і Сидо́нських,
18що прийшли́ послу́хати Його́ і зціли́тися від неду́гів свої́х, тако́ж і ті, що стражда́ли від нечи́стих ду́хів; і зціля́лися.
19І весь наро́д шука́в, щоб доторкну́тися до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила си́ла і зціля́ла всіх.
20І Він, зві́вши о́чі Свої́ на у́чнів Свої́х, говори́в: Блаже́нні убо́гі ду́хом, бо ва́ше є Ца́рство Бо́же.
21Блаже́нні ті, що голо́дні ни́ні, бо наси́титесь. Блаже́нні ті, що пла́чуть ни́ні, бо вті́шитесь.
22Блаже́нні ви, коли́ знена́видять вас лю́ди, і коли́ відлу́чать вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять ім’я́ ва́ше зара́ди Си́на Людсько́го.
23Раді́йте в той день і веселі́ться, бо вели́ка вам нагоро́да на небеса́х. Так роби́ли з проро́ками батьки́ ї́хні.