Читання днясубота

На утрені

Ін. 21:15–25 Євангеліє від Іоанна

зач. 6715Коли́ ж вони́ обі́дали, Іісу́с ка́же Си́мону Петро́ві: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́ бі́льше, ніж вони́? Петро́ ка́же Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ягня́т Мої́х.

16Ще гово́рить йому́ вдру́ге: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ гово́рить Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

17Гово́рить йому́ втре́тє: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ засмути́вся, що втре́тє спита́в його́: чи лю́биш ти Мене́? і сказа́в Йому́: Го́споди! Ти все зна́єш; Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.

18І́стинно, і́стинно кажу́ тобі́: коли́ ти був молоди́й, то підпері́зувався сам і ходи́в, куди́ хоті́в; а коли́ постарі́єш, то простя́гнеш ру́ки твої́ і і́нший підпере́же тебе́ і поведе́, куди́ не хо́чеш.

19Це Він сказа́в, даючи́ розумі́ти, яко́ю сме́ртю Петро́ просла́вить Бо́га. І, сказа́вши це, гово́рить йому́: йди за Мно́ю.

20Петро́ ж, оберну́вшись, ба́чить, що йде за ним у́чень, котро́го люби́в Іісу́с, і котри́й на вече́рі, припа́вши до груде́й Його́, сказа́в: Го́споди! хто ви́дасть Тебе́?

21Поба́чивши його́, Петро́ гово́рить Іісу́сові: Го́споди! а він що?

22Іісу́с гово́рить йому́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, по́ки при́йду, що тобі́ до то́го? ти йди за Мно́ю.

23І пронесло́ся це сло́во по́між бра́ттями, що у́чень той не помре́. Але́ Іісу́с не сказа́в йому́, що не помре́, але́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, до́ки прийду́, що тобі́ до то́го?

24Цей у́чень і сві́дчить про це, і написа́в це; і зна́ємо, що і́стинне сві́дчення його́.

25Бага́то й і́ншого сотвори́в Іісу́с; але́, коли́ б написа́ти про те докла́дно, то, ду́маю, і сам світ не вмісти́в би напи́саних книг. Амі́нь.

На літургії

Апостол

1 Кор. 1:26–29 Перше послання до Коринфян

26Погля́ньте, бра́ття, хто ви, покли́кані: небага́то се́ред вас му́дрих за пло́ттю, небага́то си́льних, небага́то благоро́дних;

27але́ Бог ви́брав нему́дре сві́ту, щоб посоро́мити му́дрих, і не́мічне сві́ту ви́брав Бог, щоб посоро́мити си́льне;

28і незна́тне сві́ту і прини́жене, і нічо́го не значу́ще ви́брав Бог, щоб скасува́ти значу́ще, –

29для то́го, щоб нія́ка плоть не хвали́лася пе́ред Бо́гом.

Ап. Діян. 1:12–17,21–26 Діяння святих апостолів

зач. 212Тоді́ вони́ поверну́лися до Ієрусали́ма з гори́, що зве́ться Єлео́н і знахо́диться поблизу́ Ієрусали́ма, на ві́дстані субо́тньої путі́.

13І, прийшо́вши, увійшли́ до го́рниці, де й перебува́ли, Петро́ та Я́ків, Іоа́нн та Андрі́й, Фили́п та Фома́, Варфоломі́й та Матфе́й, Я́ків Алфе́їв та Си́мон Зіло́т, і Іу́да, брат Я́кова.

14Усі́ вони́ одноду́шно перебува́ли в моли́тві й молі́нні, з де́якими жінка́ми і Марі́єю, Ма́тір’ю Іісу́са, та з брата́ми Його́.

15В ті дні Петро́, ста́вши посере́д у́чнів, сказа́в (зібра́лося ж бли́зько ста двадцяти́ чолові́к):

16мужі́ бра́ття! Нале́жало ста́тися тому́, що в Писа́нні провісти́в Дух Святи́й уста́ми Дави́довими про Іу́ду, коли́шнього проводиря́ тих, що взя́ли Іісу́са;

17він був причи́слений до нас і оде́ржав же́реб служі́ння цього́;

21Ото́ж тре́ба, щоб оди́н з тих, котрі́ були́ з на́ми уве́сь час, коли́ перебува́в і ходи́в з на́ми Госпо́дь Іісу́с,

22почина́ючи від хре́щення Іоа́ннового до того́ дня, коли́ Він возні́сся від нас, був ра́зом з на́ми сві́дком воскресі́ння Його́.

23І поста́вили двох: Йо́сифа, зва́ного Варса́вою, яко́го прозва́ли Іу́стом, та Матфі́я;

24і помоли́лись і сказа́ли: Ти, Го́споди, Серцеви́дець всіх, покажи́ з цих двох одного́, яко́го Ти ви́брав

25прийня́ти же́реб цього́ служі́ння і Апо́стольства, від яко́го відпа́в Іу́да, щоб іти́ в своє́ мі́сце.

26І ки́нули про них же́реб, і впав же́реб на Матфі́я, і він причи́слений до одина́дцяти Апо́столів.

Євангеліє

Мф. 20:29–34 Євангеліє від Матфея

зач. 8229І коли́ вихо́дили вони́ з Ієрихо́на, за Ним ішло́ ба́гато наро́ду.

30І ось, дво́є сліпи́х, що сиді́ли при доро́зі, почу́вши, що Іісу́с йде ми́мо, почали́ крича́ти: поми́луй нас, Го́споди, Си́ну Дави́дів!

31Наро́д же приму́шував їх мовча́ти; але́ вони́ ще голосні́ше почали́ крича́ти: поми́луй нас, Го́споди, Си́ну Дави́дів!

32Іісу́с, зупини́вшись, підкли́кав їх і сказа́в: чого́ ви хо́чете від Ме́не?

33Вони́ гово́рять Йому́: Го́споди! щоб відкри́лись о́чі на́ші.

34Іісу́с же, змилосе́рдившись, доторкну́вся до ї́хніх оче́й; і в ту ж мить прозрі́ли о́чі ї́хні, і вони́ пішли́ за Ним.

Ап. Лк. 9:1–6 Євангеліє від Луки

зач. 401Скли́кавши дванадцятьо́х, Іісу́с дав їм си́лу і вла́ду над усіма́ бі́сами і зціля́ти від неду́гів,

2і посла́в їх пропові́дувати Ца́рство Бо́же та зціля́ти хво́рих.

3І сказа́в їм: нічо́го не бері́ть на доро́гу: ні па́лиці, ні то́рби, ні хлі́ба, ні срі́бла, і не ма́йте по дві оде́жі;

4і в яки́й дім увійде́те, там залиша́йтесь і зві́дти вихо́дьте в доро́гу.

5А якщо́ де не при́ймуть вас, то, вихо́дячи з то́го мі́ста, обтрусі́ть і по́рох з ніг ва́ших в сві́дчення на них.

6Вони́ пішли́ і прохо́дили по се́лах, благовіству́ючи і зціля́ючи повсю́ди.