Читання днянеділя
На утрені
Ін. 21:15–25 Євангеліє від Іоанна
зач. 6715Коли́ ж вони́ обі́дали, Іісу́с ка́же Си́мону Петро́ві: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́ бі́льше, ніж вони́? Петро́ ка́же Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ягня́т Мої́х.
16Ще гово́рить йому́ вдру́ге: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ гово́рить Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.
17Гово́рить йому́ втре́тє: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ засмути́вся, що втре́тє спита́в його́: чи лю́биш ти Мене́? і сказа́в Йому́: Го́споди! Ти все зна́єш; Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.
18І́стинно, і́стинно кажу́ тобі́: коли́ ти був молоди́й, то підпері́зувався сам і ходи́в, куди́ хоті́в; а коли́ постарі́єш, то простя́гнеш ру́ки твої́ і і́нший підпере́же тебе́ і поведе́, куди́ не хо́чеш.
19Це Він сказа́в, даючи́ розумі́ти, яко́ю сме́ртю Петро́ просла́вить Бо́га. І, сказа́вши це, гово́рить йому́: йди за Мно́ю.
20Петро́ ж, оберну́вшись, ба́чить, що йде за ним у́чень, котро́го люби́в Іісу́с, і котри́й на вече́рі, припа́вши до груде́й Його́, сказа́в: Го́споди! хто ви́дасть Тебе́?
21Поба́чивши його́, Петро́ гово́рить Іісу́сові: Го́споди! а він що?
22Іісу́с гово́рить йому́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, по́ки при́йду, що тобі́ до то́го? ти йди за Мно́ю.
23І пронесло́ся це сло́во по́між бра́ттями, що у́чень той не помре́. Але́ Іісу́с не сказа́в йому́, що не помре́, але́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, до́ки прийду́, що тобі́ до то́го?
24Цей у́чень і сві́дчить про це, і написа́в це; і зна́ємо, що і́стинне сві́дчення його́.
25Бага́то й і́ншого сотвори́в Іісу́с; але́, коли́ б написа́ти про те докла́дно, то, ду́маю, і сам світ не вмісти́в би напи́саних книг. Амі́нь.
На літургії
Апостол
1 Кор. 9:2–12 Перше послання до Коринфян
зач. 1412Якщо́ для і́нших я не Апо́стол, то для вас Апо́стол; бо печа́ть мого́ апо́стольства – ви у Го́споді.
3Ось мій за́хист про́ти тих, що осу́джують мене́.
4Хіба́ ми не ма́ємо вла́ди ї́сти і пи́ти?
5Хіба́ не ма́ємо вла́ди ма́ти супу́тницею сестру́ – жі́нку, як і і́нші Апо́столи, і брати́ Госпо́дні, і Ки́фа?
6Або́ оди́н я та Варна́ва не ма́ємо вла́ди не труди́тися?
7Яки́й во́їн слу́жить коли́-не́будь на своє́му утри́манні? Хто, насади́вши виногра́д, не їсть плоді́в його́? Хто, пасучи́ ста́до, не їсть молока́ від ста́да?
8Чи ті́льки за людськи́м міркува́нням я це кажу́? Чи не те ж гово́рить і зако́н?
9Бо в Мойсе́євому зако́ні напи́сано: не закрива́й ро́та у вола́, що моло́тить. Чи про волі́в турбу́ється Бог?
10Чи, звича́йно, ра́ди нас гово́риться? Так, для нас це напи́сано; бо хто оре́, пови́нен ора́ти з наді́єю, і хто моло́тить, пови́нен молоти́ти з наді́єю оде́ржати те, чого́ чека́є.
11Якщо́ ми посі́яли у вас духо́вне, то, чи вели́ке те, коли́ пожне́мо у вас тіле́сне?
12Якщо́ і́нші ма́ють у вас вла́ду, чи не бі́льше ми? Одна́к ми не користува́лися ціє́ю вла́дою, а все те́рпимо, щоб не поста́вити яко́їсь перешко́ди благові́стю Христо́вому.
Євангеліє
Мф. 18:23–35 Євангеліє від Матфея
зач. 7723Тому́ Ца́рство Небе́сне поді́бне до царя́, яки́й захоті́в порахува́тися з раба́ми свої́ми;
24коли́ він поча́в рахува́тися, привели́ до ньо́го одного́ боржника́, яки́й ви́нен був йому́ де́сять ти́сяч тала́нтів;
25а як він не мав чим заплати́ти, то госпо́дар його́ звелі́в прода́ти його́, і жі́нку його́, і діте́й, і все, що він мав, і заплати́ти;
26тоді́ раб той впав і, кла́няючись йому́, говори́в: госпо́дарю! потерпи́ на мені́, і все тобі́ заплачу́.
27Госпо́дар змилосе́рдився над рабо́м тим, відпусти́в його́ і борг прости́в йому́.
28Раб же той, ви́йшовши, знайшо́в одного́ з това́ришів свої́х, яки́й був ви́нен йому́ сто дина́ріїв, і, схопи́вши його́, души́в і каза́в: відда́й мені́, що ви́нен.
29Тоді́ това́риш його́ впав до ніг його́, блага́в його́ і говори́в: потерпи́ на мені́, і все відда́м тобі́.
30Але́ той не захоті́в, а пішо́в і посади́в його́ в темни́цю, до́ки не відда́сть бо́ргу.
31Това́риші його́, поба́чивши таке́, ду́же засмути́лися і, прийшо́вши, розповіли́ своє́му госпо́дареві все, що ста́лося.
32Тоді́ госпо́дар покли́кав його́ і ка́же: злий ра́бе! весь той борг я прости́в тобі́, бо ти ублага́в мене́.
33Чи не нале́жало й тобі́ поми́лувати това́риша твого́, як і я поми́лував тебе́?
34І, розгні́вавшись, госпо́дар відда́в його́ мучи́телям, до́ки не відда́сть йому́ всьо́го бо́ргу.
35Так і Оте́ць Мій Небе́сний учи́нить з ва́ми, якщо́ ко́жен з вас не прости́ть від се́рця свого́ бра́тові своє́му прови́н його́.