Читання дняпонеділок

На утрені

Лк. 1:39–49,56 Євангеліє від Луки

зач. 439Вста́вши ж Марі́я у дні ці, з по́спіхом пішла́ до нагі́рньої краї́ни, в мі́сто Іу́дине,

40і увійшла́ в дім Заха́рії, і привіта́ла Єлисаве́ту.

41Коли́ почу́ла Єлисаве́та привіта́ння Марі́їне, загра́ло дитя́ в утро́бі її́, і спо́внилася Єлисаве́та Ду́ха Свято́го.

42І ви́гукнула гучни́м го́лосом і сказа́ла: благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний плід утро́би Твоє́ї!

43І зві́дки це мені́, що Ма́ти Го́спода мого́ прийшла́ до ме́не?

44Бо, коли́ го́лос віта́ння Твого́ дійшо́в до вух мої́х, загра́ло дитя́ ра́дісно в утро́бі мої́й.

45І блаже́нна, Яка́ уві́рувала, бо збу́деться ска́зане Їй від Го́спода.

46І сказа́ла Марі́я: велича́є душа́ Моя́ Го́спода,

47і зраді́в дух Мій у Бо́зі, Спа́сові Моє́му,

48що згля́нувся Він на смире́ння Раби́ Своє́ї, бо відни́ні ублажа́тимуть Мене́ всі ро́ди;

49що сотвори́в Мені́ ве́лич Си́льний, і святе́ ім’я́ Його́.

56Пробула́ ж Марі́я з не́ю бли́зько трьох мі́сяців і поверну́лася в дім Свій.

На літургії

Апостол

2 Кор. 2:4–15 Друге послання до Коринфян

4Від вели́кої скорбо́ти і ту́ги се́рця я писа́в вам з вели́кими сльоза́ми не для то́го, щоб засмути́ти вас, але́ щоб ви пізна́ли любо́в, яку́ я без мі́ри ма́ю до вас.

5Коли́ ж хто засмути́в, то не мене́ засмути́в, а частко́во, – щоб не сказа́ти бага́то, – і всіх вас.

6Для тако́го до́сить цього́ покара́ння від багатьо́х,

7то ж вам кра́ще вже прости́ти його́ і вті́шити, щоб його́ не погли́нула надмі́рна печа́ль.

8І тому́ прошу́ вас ви́явіть до ньо́го любо́в.

9Бо я для то́го і писа́в, щоб дізна́тися на до́свіді, чи в усьо́му ви слухня́ні.

10А кого́ ви в чо́му проща́єте, того́ і я; бо і я, коли́ прости́в кого́ в чо́му, прости́в для вас від лиця́ Христо́вого,

11щоб не заподі́яв шко́ди нам сатана́, бо нам відо́мі його́ на́міри.

12Прийшо́вши до Троа́ди благовісти́ти про Христа́, хоч Госпо́дь і відчини́в мені́ две́рі,

13я не мав спо́кою ду́ху моє́му, бо не знайшо́в там бра́та мого́ Ти́та; але́, попроща́вшись з ни́ми, я пішо́в до Македо́нії.

зач. 17214Але́ дя́ка Бо́гові, Котри́й завжди́ дає́ нам торжествува́ти у Христі́, і благоуха́ння пізна́ння про Се́бе розповсю́джує на́ми у всяко́му мі́сці.

15Бо ми Христо́ве благоуха́ння Бо́гові в тих, що спаса́ються і в тих, що ги́нуть.

Богородиці Флп. 2:5–11 Послання до Филип'ян

зач. 2405бо у вас пови́нні бу́ти ті са́мі почува́ння, які́ і у Христі́ Іісу́сі:

6Він, бу́дучи о́бразом Бо́жим, не вважа́в за посяга́ння бу́ти рі́вним Бо́гові;

7але́ прини́зив Себе́ Само́го, прийня́вши о́браз раба́, зроби́вшись поді́бним до люде́й, і з ви́гляду став як чолові́к;

8смири́в Себе́, був слухня́ним аж до сме́рті, і сме́рті хре́сної.

9Тому́ і Бог звели́чив Його́ і дав Йому́ ім’я́ ви́ще над уся́ке ім’я́,

10щоб пе́ред і́менем Іісу́са схили́лося вся́ке колі́но небе́сних, земни́х і преіспо́дніх,

11і вся́кий язи́к спові́дував, що Госпо́дь Іісу́с Христо́с у сла́ву Бо́га Отця́.

Євангеліє

Мф. 23:13–22 Євангеліє від Матфея

зач. 9413Го́ре вам, кни́жники і фарисе́ї, лицемі́ри, що зачиня́єте Ца́рство Небе́сне лю́дям, бо ви самі́ не вхо́дите і тих, хто хо́че увійти́, не пуска́єте.

14Го́ре вам, кни́жники і фарисе́ї, лицемі́ри, що поїда́єте доми́ вдови́ць і лицемі́рно до́вго мо́литесь: за те ще бі́льший о́суд при́ймете.

15Го́ре вам, кни́жники і фарисе́ї, лицемі́ри, що обхо́дите мо́ре і су́шу, щоб наверну́ти хоч одного́; і коли́ це ста́неться, ро́бите його́ си́ном геє́ни, удво́є гі́ршим за вас.

16Го́ре вам, вожді́ сліпі́, які́ гово́рять: якщо́ хто покляне́ться хра́мом, то нічо́го, а якщо́ хто покляне́ться зо́лотом хра́му, то винува́тий.

17Безу́мні і сліпі́! що бі́льше: зо́лото чи храм, яки́й освя́чує зо́лото?

18Та́кож: якщо́ хто покляне́ться жерто́вником, то нічо́го, а якщо́ хто покляне́ться да́ром, що на ньо́му, то винува́тий.

19Безу́мні і сліпі́! що бі́льше: дар чи жерто́вник, яки́й освя́чує дар?

20Ото́ж хто кляне́ться жерто́вником, кляне́ться ним і всім, що на ньо́му;

21і хто кляне́ться хра́мом, кляне́ться ним і Тим, Хто живе́ в ньо́му;

22і хто кляне́ться не́бом, кляне́ться престо́лом Бо́жим і Тим, Хто сиди́ть на ньо́му.

Богородиці Лк. 10:38–42;11:27–28 Євангеліє від Луки

зач. 5410:38Коли́ вони́ йшли, прийшо́в Він до одного́ села́; тут жі́нка, на ім’я́ Ма́рфа, прийняла́ Його́ в свій дім;

39у не́ї була́ сестра́, що звала́сь Марі́я, котра́ сі́ла бі́ля ніг Іісу́са і слу́хала сло́во Його́.

40Ма́рфа ж клопота́лась про вели́ку гости́ну і, підійшо́вши, сказа́ла: Го́споди! чи Тобі́ байду́же, що сестра́ моя́ поки́нула мене́ одну́ служи́ти? скажи́ їй, щоб допомогла́ мені́.

41Іісу́с же сказа́в їй у ві́дповідь: Ма́рфо! Ма́рфо! ти турбу́єшся і клопо́чешся бага́то чим,

42а одного́ ті́льки тре́ба; Марі́я ж ви́брала найкра́щу ча́стку, яка́ не відбере́ться від не́ї.

11:27Коли́ ж Він це говори́в, одна́ жі́нка, підня́вши го́лос з наро́ду, сказа́ла Йому́: блаже́нна утро́ба, що носи́ла Тебе́, і гру́ди, що годува́ли Тебе́!

28А Він сказа́в: блаже́нні ті, що слу́хають сло́во Бо́же і вико́нують його́.