Читання дняпонеділок

На літургії

Апостол

1 Кор. 11:31–12:6 Перше послання до Коринфян

зач. 15011:31Бо коли́ б ми суди́ли самі́ себе́, то не були́ б суди́мі.

32Бу́дучи ж суди́мі, кара́ємось від Го́спода, щоб не бу́ти засу́дженими зі сві́том.

33Тому́, бра́ття мої́, коли́ схо́дитесь на вече́рю, чека́йте оди́н о́дного.

34А коли́ хто голо́дний, то хай їсть вдо́ма, щоб ви збира́лися не на осу́дження. І́нше ж влашту́ю, коли́ прийду́.

12:1Не хо́чу, бра́ття, щоб ви не зна́ли і про дари́ духо́вні.

2Зна́єте, що коли́ ви були́ язи́чниками, то ходи́ли до і́долів безмо́вних, ні́би вас вели́.

3Тому́ кажу́ вам, що ніхто́ з тих, хто гово́рить Ду́хом Бо́жим, не ска́же ана́феми на Іісу́са, і ніхто́ не мо́же назва́ти Іісу́са Го́сподом, як ті́льки че́рез Ду́ха Свято́го.

4Дари́ рі́зні, а Дух оди́н і той же;

5і служі́ння рі́зні, а Госпо́дь оди́н і той же;

6і дія́ння рі́зні, а Бог оди́н і той же, Котри́й тво́рить все у всіх.

і за вівторок (під зачало) 1 Кор. 12:12–26 Перше послання до Коринфян

зач. 15212Бо, як ті́ло одне́, але́ ма́є бага́то чле́нів, і всі чле́ни одного́ ті́ла, хоч їх і бага́то, утво́рюють одне́ ті́ло, – так і Христо́с.

13Бо всі ми одни́м Ду́хом хрести́лися в одне́ ті́ло, іуде́ї чи е́лліни, раби́ чи ві́льні, і всі одни́м Ду́хом напо́єні.

14Ті́ло ж не з одно́го чле́на, а з багатьо́х.

15Якщо́ нога́ ска́же: я не нале́жу до ті́ла, бо я не рука́, то невже́ че́рез це вона́ не нале́жить до ті́ла?

16І якщо́ ву́хо ска́же: я не нале́жу до ті́ла, бо я не о́ко, то невже́ че́рез це воно́ не нале́жить до ті́ла?

17Якщо́ все ті́ло о́ко, то де слух? Якщо́ все слух, то де нюх?

18Але́ Бог розмісти́в чле́ни, ко́жний з них у ті́лі, як було́ Йому́ уго́дно.

19А коли́ б усі́ були́ оди́н член, то де було́ б ті́ло?

20Тепе́р же чле́нів бага́то, а ті́ло одне́.

21Не мо́же о́ко сказа́ти руці́: ти мені́ непотрі́бна; або́ так са́мо голова́ нога́м: ви мені́ непотрі́бні.

22Навпаки́, чле́ни ті́ла, що здаю́ться сла́бшими, зна́чно потрі́бніші,

23і які́ нам здаю́ться в ті́лі неблагови́дними, про тих бі́льше піклу́ємось;

24і неблагови́дні на́ші (чле́ни) благови́дніше покрива́ються, а благови́дні на́ші не ма́ють в то́му потре́би. Але́ Бог так створи́в ті́ло, щоб ми про неблагови́дне бі́льше піклува́лися,

25щоб не було́ розді́лення в ті́лі, а усі́ чле́ни одна́ково дба́ли оди́н про о́дного.

26Тому́, чи стражда́є оди́н член, з ним стражда́ють усі́ чле́ни; чи сла́виться оди́н член, з ним раді́ють усі́ чле́ни.

Мчч. 1 Кор. 13:11–14:5 Перше послання до Коринфян

13:11Коли́ я був дити́ною, то як дити́на говори́в, як дити́на міркува́в, як дити́на розду́мував; а коли́ став му́жем, тоді́ відки́нув дитя́че.

12Тепе́р ми ба́чимо ні́би крізь потьма́рене скло, здога́дно, тоді́ ж лице́м до лиця́; тепе́р я зна́ю частко́во, а тоді́ пізна́ю, поді́бно як і я пі́знаний.

13А тепе́р перебува́ють ці три: ві́ра, наді́я, любо́в; але́ бі́льша з них любо́в.

14:1Досяга́йте любо́ві; дба́йте про дари́ духо́вні, а особли́во про те, щоб пророкува́ти.

2Бо хто гово́рить незнайо́мою мо́вою, той гово́рить не лю́дям, а Бо́гові; тому́ що ніхто́ не розумі́є його́, він тає́мне гово́рить ду́хом;

3а хто пророку́є, той гово́рить лю́дям на повча́ння, умовля́ння і уті́ху.

4Хто гово́рить незнайо́мою мо́вою, той повча́є себе́; а хто пророку́є, той повча́є це́ркву.

5Бажа́ю, щоб усі́ ви говори́ли мо́вами; та кра́ще, щоб ви пророкува́ли; бо бі́льший той, хто пророку́є, ніж той, хто гово́рить мо́вами, хіба́ що він бу́де і тлума́чити, щоб це́рква повча́лася.

Євангеліє

Мф. 18:1–11 Євангеліє від Матфея

зач. 741У той час у́чні підійшли́ до Іісу́са і ка́жуть: хто бі́льший у Ца́рстві Небе́сному?

2Іісу́с, покли́кавши дитя́, поста́вив його́ посере́д них

3і сказа́в: і́стинно кажу́ вам: якщо́ ви не навернете́сь і не бу́дете, як ді́ти, не ввійде́те в Ца́рство Небе́сне.

4О́тже, хто ума́литься, як дитя́ це, той і бі́льший у Ца́рстві Небе́сному;

5і хто при́йме одне́ таке́ дитя́ в ім’я́ Моє́, той Мене́ прийма́є;

6а хто споку́сить одного́ з мали́х цих, ві́руючих у Ме́не, тому́ кра́ще було́ б, якби́ пові́сили йому́ ка́мінь млино́вий на ши́ю і потопи́ли його́ в морські́й глибині́.

7Го́ре сві́тові від споку́с, бо потрі́бно прийти́ споку́сам; але́ го́ре тій люди́ні, че́рез яку́ споку́са прихо́дить.

8Якщо́ рука́ твоя́ чи нога́ твоя́ спокуша́є тебе́, відсічи́ її́ і кинь від се́бе: кра́ще тобі́ ввійти́ в життя́ без руки́ чи без ноги́, ніж з двома́ рука́ми і з двома́ нога́ми бу́ти вки́нутим у вого́нь ві́чний;

9і якщо́ о́ко твоє́ спокуша́є тебе́, ви́рви його́ і кинь від се́бе: кра́ще тобі́ з одни́м о́ком увійти́ в життя́, ніж з двома́ очи́ма бу́ти вки́нутим у геє́ну вогняну́.

зач. 7510Диві́ться, не зневажа́йте жо́дного з мали́х цих: бо кажу́ вам, що А́нгели їх на небеса́х завжди́ ба́чать лице́ Отця́ Мого́ Небе́сного.

11Бо Син Людськи́й прийшо́в знайти́ і спасти́ заги́бле.

і за вівторок (під зачало) Мф. 18:18–22;19:1–2,13–15 Євангеліє від Матфея

зач. 7618:18Істинно кажу́ вам: що ви зв’я́жете на землі́, те буде зв’я́зане на не́бі, і що розв’я́жете на землі́, те бу́де розв’я́зане на не́бі.

19І́стинно та́кож кажу́ вам: якщо́ дво́є з вас пого́дяться на землі́ проси́ти про вся́ке ді́ло, то, чого́ б вони́ не попроси́ли, бу́де їм від Отця́ Мого́ Небе́сного;

20бо, де дво́є чи тро́є зі́брані в ім’я́ Моє́, там Я посере́д них.

21Тоді́ Петро́ підійшо́в до Ньо́го і сказа́в: Го́споди! скі́льки разі́в проща́ти бра́ту моє́му, яки́й согріша́є про́ти ме́не? чи до семи́ разі́в?

22Іісу́с гово́рить йому́: не кажу́ тобі́: до семи́, але́ до семи́десяти разі́в по сім.

19:1Коли́ Іісу́с скінчи́в слова́ ці, то ви́йшов з Галіле́ї і прийшо́в у зе́млі Іуде́йські, Заіорда́нською стороно́ю.

2За Ним пішло́ ба́гато люде́й, і Він зціли́в їх там.

13Тоді́ привели́ до Ньо́го діте́й, щоб Він покла́в на них ру́ки і помоли́вся; у́чні ж не дозволя́ли їм.

14Але́ Іісу́с сказа́в: пусті́ть діте́й і не забороня́йте їм прихо́дити до Ме́не, бо таки́х є Ца́рство Небе́сне.

15І, покла́вши на них ру́ки, пішо́в зві́дти.

Мчч. Лк. 10:19–21 Євангеліє від Луки

19Ось, даю́ вам вла́ду наступа́ти на змій та скорпіо́нів і на вся́ку си́лу вра́жу; і ніщо́ не пошко́дить вам;

20одна́к том́у не раді́йте, що ду́хи вам коря́ться, а раді́йте тому́, що імена́ ва́ші напи́сані на небеса́х.

21У той час зраді́в ду́хом Іісу́с і сказа́в: сла́влю Тебе́, О́тче, Го́споди не́ба і землі́, що Ти утаї́в це від му́дрих та розу́мних, і відкри́в те ді́тям. Так, О́тче! Бо таке́ бу́ло Твоє́ благоволі́ння.

На цей день переноситься служба мчч. Кирику та Іулиті