Читання днянеділя
На утрені
Лк. 24:12–35 Євангеліє від Луки
зач. 11312Петро́ ж, вста́вши, побі́г до гро́бу і, нахили́вшись, поба́чив самі́ лише́ пелени́, що лежа́ли, і пішо́в наза́д, диву́ючись тому́, що ста́лося.
13Того́ ж дня дво́є з них йшли в село́, що було́ ста́дій за шістдеся́т від Ієрусали́ма і зва́лося Еммау́с.
14І розмовля́ли між собо́ю про всі ці поді́ї.
15І коли́ вони́ розмовля́ли і міркува́ли між собо́ю, Сам Іісу́с, набли́зившись, пішо́в з ни́ми.
16Але́ о́чі ї́хні були́ утри́мані, так що вони́ не впізна́ли Його́.
17Він же сказа́в до них: про що ви спереча́єтесь між собо́ю, ідучи́, і чим ви засму́чені?
18Оди́н з них, на ім’я́ Клео́па, сказа́в Йому́ у ві́дповідь: невже́ Ти оди́н з тих, що прийшли́ до Ієрусали́ма, не зна́єш, що ста́лося в ньо́му ци́ми дня́ми?
19І сказа́в їм: що са́ме? Вони́ сказа́ли Йому́: що було́ з Іісу́сом Назаряни́ном, Яки́й був проро́к, си́льний ді́лом і сло́вом пе́ред Бо́гом і всіма́ людьми́;
20як ви́дали Його́ первосвяще́нники і старі́йшини і нача́льники на́ші для засу́дження на смерть і розп’я́ли Його́.
21А ми сподіва́лись, що Він є Той, Котри́й ма́є ви́зволити Ізра́їля; до то́го ж сього́дні вже тре́тій день, як усе́ це ста́лося.
22Та ще й здивува́ли нас де́які жінки́ з на́ших: вони́ вра́нці були́ бі́ля гро́бу
23і не знайшли́ ті́ла Його́, і, прийшо́вши, розповіда́ли, що вони́ ба́чили і явлі́ння А́нгелів, які́ гово́рять, що Він живи́й.
24І пішли́ де́які з на́ших до гро́бу і знайшли́ так, як жінки́ говори́ли, а Його́ не ба́чили.
25Тоді́ Він сказа́в їм: о, нерозу́мні і пові́льні се́рцем, щоб ві́рувати всьо́му тому́, про що говори́ли проро́ки!
26Чи не так же нале́жало постражда́ти Христу́ і увійти́ в сла́ву Свою́?
27І, поча́вши від Мойсе́я, з усі́х проро́ків поя́снював їм ска́зане про Ньо́го у всьо́му Писа́нні.
28І набли́зились вони́ до то́го села́, куди́ йшли; і Він роби́в ви́гляд, що хо́че йти да́лі.
29А вони́ затри́мували Його́, ка́жучи: зоста́нься з на́ми, бо вже надве́чір, і день закі́нчується. І Він увійшо́в і зоста́вся з ни́ми.
30І коли́ Він возлежа́в з ни́ми, то взяв хліб, благослови́в, переломи́в і пода́в їм.
31Тоді́ відкри́лися у них о́чі і вони́ впізна́ли Його́. Але́ Він став неви́димим для них.
32І вони́ каза́ли оди́н о́дному: чи ж не пала́ло в нас се́рце на́ше, коли́ Він говори́в нам на доро́зі і коли́ поя́снював нам Писа́ння?
33І, вста́вши в той же час, поверну́лись до Ієрусали́ма і знайшли́ ра́зом одина́дцять Апо́столів і тих, що були́ з ни́ми,
34які́ говори́ли, що Госпо́дь воі́стину воскре́с і яви́вся Си́монові.
35І вони́ розповіли́, що було́ в доро́зі, і як вони́ Його́ впізна́ли в перело́мленні хлі́ба.
На літургії
Апостол
Рим. 10:1–10 Послання до Римлян
зач. 1031Бра́ття! бажа́ння мого́ се́рця і моли́тва до Бо́га за Ізра́їль на спасі́ння.
2Бо сві́дчу їм, що ма́ють ре́вність по Бо́зі, та не за ро́зумом.
3Бо, не розумі́ючи пра́ведності Бо́жої і намага́ючись поста́вити вла́сну пра́ведність, вони́ не скори́лись пра́ведності Бо́жій,
4бо кіне́ць зако́ну – Христо́с, до пра́ведності ко́жного ві́руючого.
5Мойсе́й пи́ше про пра́ведність від зако́ну: люди́на, яка́ ви́конала його́, жива́ бу́де ним.
6А пра́ведність від ві́ри так гово́рить: не кажи́ в се́рці твоє́му: хто зі́йде на не́бо? то́бто Христа́ звести́.
7Або́ хто зі́йде в безо́дню? то́бто Христа́ з ме́ртвих підня́ти.
8Але́ що гово́рить Писа́ння? Бли́зько до те́бе сло́во, в уста́х твої́х і в се́рці твої́м, то́бто сло́во ві́ри, яке́ пропові́дуємо.
9Бо якщо́ уста́ми твої́ми бу́деш спові́дувати Іісу́са Го́сподом і се́рцем твої́м ві́рувати, що Бог воскреси́в Його́ з ме́ртвих, то спасе́шся,
10бо се́рцем ві́рують до пра́ведності, а уста́ми спові́дують до спасі́ння.
Євангеліє
Мф. 8:28–9:1 Євангеліє від Матфея
зач. 288:28І коли́ Він прибу́в на і́нший бе́рег, в краї́ну Гергеси́нську, Його́ зустрі́ли двоє́ біснува́тих, що ви́йшли з моги́льних пече́р, ду́же лю́ті, так що ніхто́ не міг пройти́ тіє́ю доро́гою.
29І ось, вони́ закрича́ли: що Тобі́ до нас, Іісу́се, Си́ну Бо́жий? прийшо́в Ти сюди́ передча́сно му́чити нас.
30А дале́ко від них пасло́ся вели́ке ста́до свине́й.
31І бі́си бла́гали Його́: якщо́ ви́женеш нас, то пошли́ нас у ста́до свине́й.
32І Він сказа́в їм: іді́ть. І вони́, ви́йшовши, пішли́ в ста́до свине́й. І ось, все ста́до свине́й ки́нулося з кру́чі в мо́ре і втопи́лось у воді́.
33Пастухи́ ж побі́гли і, прийшо́вши у мі́сто, розповіли́ про все, і про те, що було́ з біснува́тими.
34І ось, все мі́сто ви́йшло назу́стріч Іісу́сові; і, поба́чивши Його́, проси́ли, щоб Він відійшо́в за ме́жі ї́хні.
зач. 299:1Тоді́ Він, увійшо́вши в чо́вен, перепли́в наза́д і прибу́в до Свого́ мі́ста.