Читання дняпонеділок
На літургії
Апостол
Діян. 17:1–15 Діяння святих апостолів
зач. 391Пройшо́вши че́рез Амфі́поль і Аполлоні́ю, вони́ прийшли́ до Фессалоні́ки, де була́ іуде́йська синаго́га.
2Па́вел, за свої́м зви́чаєм, пішо́в до них і три субо́ти говори́в з ни́ми з Писа́нь,
3відкрива́ючи та дово́дячи їм, що Христу́ нале́жало постражда́ти і воскре́снути з ме́ртвих, і що Цей Христо́с є Іісу́с, Котро́го я пропові́дую вам.
4І де́які з них уві́рували і приєдна́лися до Па́вла та Си́ли, як з е́ллінів, що шанува́ли Бо́га, ду́же бага́то, а та́кож чима́ло із зна́тних жіно́к.
5Але́ іуде́ї, які́ не уві́рували, запали́вшись за́здрістю і взя́вши з майда́ну де́яких негі́дних люде́й, зібра́лись на́товпом і підбу́рювали мі́сто і, приступи́вши до до́му Іасо́нового, намага́лися ви́вести їх до наро́ду.
6Не знайшо́вши ж їх, потягли́ Іасо́на і де́яких браті́в до міськи́х нача́льників з кри́ком, що ці всесві́тні підбу́рювачі прийшли́ і сюди́,
7а Іасо́н прийня́в їх; і всі вони́ ді́ють про́ти повелі́нь ке́саря, визнаючи́ і́ншого царе́м, Іісу́са.
8І стриво́жили наро́д та міськи́х нача́льників, що слу́хали це.
9Але́ ті, оде́ржавши від Іасо́на та і́нших запе́внення, відпусти́ли їх.
10Нега́йно вночі́ бра́ття відпра́вили Па́вла та Си́лу до Ве́рії, прибу́вши куди́, вони́ пішли́ до синаго́ги іуде́йської.
11Ці ж були́ розсу́дливіші, ніж жи́телі Фессалоні́ки: вони́ прийняли́ сло́во з усіє́ю ре́вністю, щоде́нно розбира́ючи Писа́ння, чи то́чно це так.
12І бага́то з них уві́рувало, та з е́ллінських поче́сних жіно́к і чоловікі́в чима́ло.
13Але́ коли́ фессалонікі́йські іуде́ї дові́дались, що і у Ве́рії пропові́дане Па́влом сло́во Бо́же, то прийшли́ і туди́, бенте́жачи та підбу́рюючи наро́д.
14Тоді́ бра́ття за́раз же відпусти́ли Па́вла, яки́й ішо́в немо́вби до мо́ря; а Си́ла і Тимофі́й залиши́лися там.
15Ті, що супрово́джували Па́вла, провели́ його́ до Афі́н і, оде́ржавши нака́з що́до Си́ли й Тимофі́я, щоб вони́ шви́дше прийшли́ до ньо́го, відпра́вились.
Євангеліє
Ін. 11:47–57 Євангеліє від Іоанна
зач. 4047Тоді́ первосвяще́нники й фарисе́ї зібра́ли ра́ду і говори́ли: що нам роби́ти? Цей Чолові́к бага́то чуде́с тво́рить.
48Якщо́ зали́шимо Його́ так, то всі уві́рують у Ньо́го, і при́йдуть ри́мляни і заволоді́ють мі́сцем на́шим і наро́дом.
49Оди́н же з них, на ім’я́ Каіа́фа, котри́й був на той рік первосвяще́нником, сказа́в їм: ви нічо́го не зна́єте,
50і не поду́маєте, що кра́ще нам, щоб оди́н чолові́к поме́р за люде́й, ніж щоб уве́сь наро́д заги́нув.
51Це ж сказа́в він не від се́бе, а, бу́вши на той рік первосвяще́нником, пророкува́в, що Іісу́с помре́ за наро́д,
52і не ті́льки за наро́д, але́ щоб і розсі́яні ча́да Бо́жі зібра́ти воєди́но.
53З то́го дня змо́вились уби́ти Його́.
54І тому́ Іісу́с уже не ходи́в між іуде́ями я́вно, а пішо́в зві́дти в краї́ну поблизу́ пусте́лі, в мі́сто, що зве́ться Єфраї́м, і там залиша́вся з у́чнями Свої́ми.
55Наближа́лася Па́сха іуде́йська, і бага́то люде́й з усіє́ї краї́ни прийшли́ до Ієрусали́ма пе́ред Па́схою, щоб очи́ститися.
56Тоді́ шука́ли Іісу́са і, сто́ячи в хра́мі, говори́ли оди́н о́дному: як ви ду́маєте? чи не при́йде Він на свя́то?
57А первосвяще́нники і фарисе́ї дали́ нака́з, що коли́ хто дові́дається, де Він бу́де, хай повідо́мить, щоб їм схопи́ти Його́.