Читання днянеділя
На утрені
Ін. 20:11–18 Євангеліє від Іоанна
зач. 6411А Марі́я стоя́ла бі́ля гро́бу і пла́кала, і коли́ пла́кала, нахили́лася до гро́бу,
12і ба́чить двох А́нгелів у бі́лому о́дязі, що сиді́ли оди́н бі́ля голови́ і дру́гий бі́ля ніг, де лежа́ло ті́ло Іісу́сове.
13І вони́ ка́жуть їй: жо́но! що ти пла́чеш? Гово́рить їм: взяли́ Го́спода мого́, і не зна́ю, де покла́ли Його́.
14Сказа́вши це, оберну́лася наза́д і поба́чила Іісу́са, Котри́й стоя́в, але́ не впізна́ла, що це Іісу́с.
15Гово́рить їй Іісу́с: жо́но! що ти пла́чеш? кого́ шука́єш? Вона́, ду́маючи, що це садівни́к, ка́же Йому́: госпо́дарю! якщо́ ти ви́ніс Його́, скажи́ мені́, де ти покла́в Його́, і я візьму́ Його́.
16Іісу́с гово́рить їй: Марі́є! Вона́, оберну́вшись, ка́же Йому́: Раввуні́! – що означа́є: Учи́телю!
17Іісу́с гово́рить їй: не доторка́йся до Ме́не, бо Я ще не зійшо́в до Отця́ Мого́; а йди до браті́в Мої́х і скажи́ їм: іду́ до Отця́ Мого́ і Отця́ ва́шого, і до Бо́га Мого́ і Бо́га ва́шого.
18Марі́я Магдали́на прийшла́ і сповісти́ла у́чням, що ба́чила Го́спода і що Він це сказа́в їй.
На літургії
Апостол
Євр. 6:13–20 Послання до Євреїв
зач. 31413Бог, даючи́ обі́тницю Авраа́мові, як не міг ніки́м ви́щим кля́стися, кля́вся Сами́м Собо́ю,
14ка́жучи: і́стинно благословля́ючи, благословлю́ тебе́ і, розмно́жуючи, розмно́жу тебе́.
15І так Авраа́м, довготерпі́вши, оде́ржав обі́цяне.
16Лю́ди кляну́ться ви́щим, і кля́тва на запе́внення закі́нчує вся́ку супере́чку ї́хню.
17Тому́ і Бог, бажа́ючи істо́тніше показа́ти спадкоє́мцям обі́тниці незмі́нність Своє́ї во́лі, вжив як посере́дництво кля́тву,
18щоб у двох непохи́тних реча́х, в яки́х Бог не міг говори́ти непра́вду, тверде́ уті́шення ма́ли ми, що прийшли́ взя́тися за по́дану наді́ю,
19яка́ для душі́ є нена́че я́кір безпе́чний і міцни́й, і вхо́дить аж до сере́дини за заві́су,
20куди́ предте́чею за нас увійшо́в Іісу́с, зроби́вшись Первосвяще́нником наві́к за чино́м Мелхіседе́ка.
Мчч. Євр. 12:1–10 Послання до Євреїв
зач. 3311Тому́ і ми, ма́ючи довко́ла се́бе таку́ хма́ру сві́дків, ски́ньмо з се́бе вся́кий тяга́р і гріх, яки́й нас обплу́тує, і з терпі́нням бу́демо прохо́дити по́прище, яке́ лежи́ть пе́ред на́ми,
2ди́влячись на нача́льника і викона́вця ві́ри Іісу́са, Котри́й за́мість ра́дості, яка́ Йому́ нале́жала, ви́терпів хрест, знева́живши посоро́млення, і сів право́руч престо́лу Бо́жого.
3Поду́майте про То́го, Хто перетерпі́в таку́ над Собо́ю нару́гу від грі́шників, щоб вам не знемогти́ся і не осла́бнути ду́шами ва́шими.
4Ви ще не до кро́ві во́їнствували, подвиза́ючись про́ти гріха́,
5і забу́ли утіша́ння, яке́ пропону́ється вам, як сина́м: си́ну мій! не не́хтуй покара́нням Госпо́днім, і не суму́й, коли́ Він викрива́є тебе́,
6бо Госпо́дь, кого́ лю́бить, того́ кара́є; б’є ко́жного си́на, яко́го прийма́є.
7Якщо́ ви те́рпите ка́ру, то Бог пово́диться з ва́ми, як із сина́ми. Бо хіба́ є яки́й син, котро́го б не нака́зував ба́тько?
8Коли́ залиша́єтесь без покара́ння, для всіх зага́льного, то ви ді́ти незако́нні, а не сини́.
9Прито́му, коли́ ми, бу́дучи пока́рані плотськи́ми батька́ми на́шими, боя́лися їх, то чи не зна́чно бі́льше пови́нні покори́тись Отце́ві ду́хів, щоб жи́ти?
10Ті кара́ли нас, як зна́ли, на небага́то днів; а Цей – на ко́ристь, щоб нам ма́ти у́часть у свя́тості Його́.
Євангеліє
Мк. 9:17–31 Євангеліє від Марка
зач. 4017Оди́н з наро́ду сказа́в у ві́дповідь: Учи́телю! я приві́в до Те́бе мого́ си́на, одержи́мого ду́хом німи́м:
18де ті́льки нападе́ на ньо́го, ки́дає його́ на зе́млю, і він пуска́є пі́ну, і скрего́че зуба́ми свої́ми, і ціпені́є. Я каза́в у́чням Твої́м, щоб ви́гнали його́, та вони́ не змогли́.
19Відповіда́ючи йому́, Іісу́с сказа́в: о, ро́де неві́рний! до́ки бу́ду з ва́ми? до́ки бу́ду терпі́ти вас? Приведі́ть його́ до Ме́не.
20І привели́ його́ до Ньо́го. Як ті́льки біснува́тий поба́чив Його́, дух стрясну́в його́; він упа́в на зе́млю і валя́вся, пуска́ючи пі́ну.
21Іісу́с запита́в ба́тька його́: як давно́ це ста́лося з ним? Він сказа́в: з дити́нства;
22ду́же ча́сто дух ки́дав його́ у вого́нь і у во́ду, щоб згуби́ти його́; але́, якщо́ щось мо́жеш, змилосе́рдься над на́ми, допоможи́ нам.
23Іісу́с сказа́в йому́: якщо́ хоч тро́хи мо́жеш ві́рувати, все можли́ве ві́руючому.
24І відра́зу ба́тько о́трока ви́крикнув крізь сльо́зи: ві́рую, Го́споди! допоможи́ моє́му неві́р’ю.
25Іісу́с, поба́чивши, що збіга́ється наро́д, заборони́в ду́хові нечи́стому, сказа́вши йому́: ду́ше німи́й і глухи́й! Я тобі́ велю́: ви́йди з ньо́го і бі́льше не входь у ньо́го.
26І, скри́кнувши та си́льно стрясну́вши його́, ви́йшов; і він став, на́че ме́ртвий, так що бага́то хто говори́ли, що він поме́р.
27Але́ Іісу́с, взя́вши його́ за ру́ку, підня́в його́; і він встав.
28Коли́ Іісу́с увійшо́в у дім, у́чні спита́ли Його́ на самоті́: чому́ ми не могли́ ви́гнати його́?
29І сказа́в їм: цей рід не мо́же ви́йти іна́кше, як від моли́тви і по́сту.
30Ви́йшовши зві́дти, прохо́дили че́рез Галіле́ю, і Він не хоті́в, щоб хто дові́дався.
31Бо вчив у́чнів Свої́х і говори́в їм, що Си́на Людсько́го ви́дано бу́де до рук людськи́х і вб’ю́ть Його́, і, вби́тий, Він на тре́тій день воскре́сне.
Мчч. Мф. 20:1–16 Євангеліє від Матфея
зач. 801Бо Ца́рство Небе́сне поді́бне до госпо́даря до́му, яки́й ви́йшов ра́но-вра́нці найня́ти робітникі́в у свій виногра́дник.
2І, домо́вившись з робітника́ми по дина́рію за день, посла́в їх до свого́ виногра́дника;
3а коли́ ви́йшов він ко́ло тре́тьої годи́ни, то поба́чив і́нших, що стоя́ли на торгу́ без ді́ла,
4і сказа́в їм: іді́ть і ви до мого́ виногра́дника, і що нале́жатиме, дам вам. Вони́ пішли́.
5А як ви́йшов він зно́ву ко́ло шо́стої і дев’я́тої годи́ни, зроби́в те са́ме.
6Наре́шті, ви́йшовши об одина́дцятій годи́ні, він знайшо́в і́нших, що стоя́ли без ді́ла, і гово́рить їм: чого́ тут стоїте́ ці́лий день без ді́ла?
7Вони́ ка́жуть йому́: ніхто́ нас не найня́в. Він гово́рить їм: іді́ть і ви до виногра́дника мого́, і що нале́жатиме, отри́маєте.
8Коли́ ж наста́в ве́чір, госпо́дар виногра́дника гово́рить управи́телеві своє́му: покли́ч робітникі́в і відда́й їм пла́ту, поча́вши з оста́нніх до пе́рших.
9І ті, що прийшли́ об одина́дцятій годи́ні, оде́ржали по дина́рію.
10Ті ж, які́ прийшли́ пе́ршими, ду́мали, що вони́ отри́мають бі́льше, але́ й вони́ оде́ржали по дина́рію;
11і, отри́мавши, ста́ли доріка́ти госпо́дареві до́му
12і говори́ли: ці оста́нні роби́ли одну́ годи́ну, і ти зрівня́в їх з на́ми, що перетерпі́ли де́нний тяга́р і спе́ку.
13Він же сказа́в у ві́дповідь одному́ з них: дру́же, я не скри́вдив тебе́; чи не за дина́рій ти домо́вився зі мно́ю?
14Візьми́ своє́ і йди; я ж хо́чу і цьо́му оста́нньому да́ти те ж, що і тобі́;
15хіба́ я не ві́льний у своє́му роби́ти те, що хо́чу? Чи о́ко твоє́ за́здрісне від то́го, що я до́брий?
16Так бу́дуть оста́нні пе́ршими, і пе́рші оста́нніми; бо бага́то покли́каних, та ма́ло ви́браних.
«Величаем вас, святии мученицы Севастийстии, и чтем честная страдания ваша, яже за Христа претерпели есте»