Читання днянеділя

На утрені

Лк. 24:12–35 Євангеліє від Луки

зач. 11312Петро́ ж, вста́вши, побі́г до гро́бу і, нахили́вшись, поба́чив самі́ лише́ пелени́, що лежа́ли, і пішо́в наза́д, диву́ючись тому́, що ста́лося.

13Того́ ж дня дво́є з них йшли в село́, що було́ ста́дій за шістдеся́т від Ієрусали́ма і зва́лося Еммау́с.

14І розмовля́ли між собо́ю про всі ці поді́ї.

15І коли́ вони́ розмовля́ли і міркува́ли між собо́ю, Сам Іісу́с, набли́зившись, пішо́в з ни́ми.

16Але́ о́чі ї́хні були́ утри́мані, так що вони́ не впізна́ли Його́.

17Він же сказа́в до них: про що ви спереча́єтесь між собо́ю, ідучи́, і чим ви засму́чені?

18Оди́н з них, на ім’я́ Клео́па, сказа́в Йому́ у ві́дповідь: невже́ Ти оди́н з тих, що прийшли́ до Ієрусали́ма, не зна́єш, що ста́лося в ньо́му ци́ми дня́ми?

19І сказа́в їм: що са́ме? Вони́ сказа́ли Йому́: що було́ з Іісу́сом Назаряни́ном, Яки́й був проро́к, си́льний ді́лом і сло́вом пе́ред Бо́гом і всіма́ людьми́;

20як ви́дали Його́ первосвяще́нники і старі́йшини і нача́льники на́ші для засу́дження на смерть і розп’я́ли Його́.

21А ми сподіва́лись, що Він є Той, Котри́й ма́є ви́зволити Ізра́їля; до то́го ж сього́дні вже тре́тій день, як усе́ це ста́лося.

22Та ще й здивува́ли нас де́які жінки́ з на́ших: вони́ вра́нці були́ бі́ля гро́бу

23і не знайшли́ ті́ла Його́, і, прийшо́вши, розповіда́ли, що вони́ ба́чили і явлі́ння А́нгелів, які́ гово́рять, що Він живи́й.

24І пішли́ де́які з на́ших до гро́бу і знайшли́ так, як жінки́ говори́ли, а Його́ не ба́чили.

25Тоді́ Він сказа́в їм: о, нерозу́мні і пові́льні се́рцем, щоб ві́рувати всьо́му тому́, про що говори́ли проро́ки!

26Чи не так же нале́жало постражда́ти Христу́ і увійти́ в сла́ву Свою́?

27І, поча́вши від Мойсе́я, з усі́х проро́ків поя́снював їм ска́зане про Ньо́го у всьо́му Писа́нні.

28І набли́зились вони́ до то́го села́, куди́ йшли; і Він роби́в ви́гляд, що хо́че йти да́лі.

29А вони́ затри́мували Його́, ка́жучи: зоста́нься з на́ми, бо вже надве́чір, і день закі́нчується. І Він увійшо́в і зоста́вся з ни́ми.

30І коли́ Він возлежа́в з ни́ми, то взяв хліб, благослови́в, переломи́в і пода́в їм.

31Тоді́ відкри́лися у них о́чі і вони́ впізна́ли Його́. Але́ Він став неви́димим для них.

32І вони́ каза́ли оди́н о́дному: чи ж не пала́ло в нас се́рце на́ше, коли́ Він говори́в нам на доро́зі і коли́ поя́снював нам Писа́ння?

33І, вста́вши в той же час, поверну́лись до Ієрусали́ма і знайшли́ ра́зом одина́дцять Апо́столів і тих, що були́ з ни́ми,

34які́ говори́ли, що Госпо́дь воі́стину воскре́с і яви́вся Си́монові.

35І вони́ розповіли́, що було́ в доро́зі, і як вони́ Його́ впізна́ли в перело́мленні хлі́ба.

На літургії

Апостол

Євр. 11:24–26,32–12:2 Послання до Євреїв

24Ві́рою Мойсе́й, досягну́вши ві́ку, відмо́вився назива́тися си́ном дочки́ фара́онової,

25і захоті́в кра́ще стражда́ти з наро́дом Бо́жим, ніж ма́ти тимчасо́ву гріхо́вну насоло́ду,

26і ганьбу́ Христо́ву вважа́в бі́льшим для се́бе бага́тством, ніж єги́петські скарби́; бо він диви́вся на нагоро́ду.

На молебному співі Рим. 16:17–20 Послання до Римлян

зач. 12117Блага́ю вас, бра́ття, остеріга́йтесь тих, що чи́нять розді́лення та споку́си всу́переч вче́нню, яко́му ви навчи́лися, і ухиля́йтесь від них;

18бо такі́ лю́ди слу́жать не Го́споду на́шому Іісу́су Христу́, а своє́му че́реву, і ласка́вими слова́ми та красномо́вством зва́блюють серця́ простоду́шних.

19Ва́ша покі́рність ві́рі усі́м відо́ма; тому́ я ра́дуюсь за вас, але́ бажа́ю, щоб ви були́ му́дрі на добро́ і прості́ на зло.

20Бог же ми́ру зни́щить незаба́ром сатану́ під нога́ми ва́шими. Благода́ть Го́спода на́шого Іісу́са Христа́ з ва́ми! Амі́нь.

Євангеліє

Ін. 1:43–51 Євангеліє від Іоанна

зач. 543На дру́гий день Іісу́с захоті́в йти до Галіле́ї, і знахо́дить Фили́па і ка́же йому́: йди за Мно́ю.

44Фили́п же був з Віфсаї́ди, з одного́ мі́ста з Андрі́єм і Петро́м.

45Фили́п знахо́дить Нафана́їла і ка́же йому́: ми знайшли́ Того́, про Котро́го писа́ли Мойсе́й у зако́ні і проро́ки, Іісу́са, си́на Йо́сифа, з Назаре́ту.

46Але́ Нафана́їл сказа́в йому́: чи мо́же щось до́бре бу́ти з Назаре́ту? Фили́п гово́рить йому́: піди́ і подиви́сь.

47Іісу́с, поба́чивши Нафана́їла, яки́й ішо́в до Ньо́го, гово́рить про ньо́го: ось воі́стину ізраїльтя́нин, у яко́му нема́ лука́вства.

48Нафана́їл гово́рить Йому́: зві́дки Ти мене́ зна́єш? Іісу́с відпові́в йому́: перш ніж покли́кав тебе́ Фили́п, Я ба́чив тебе́ під смоко́вницею.

49Нафана́їл відпові́в Йому́: Равві́! Ти – Син Бо́жий, Ти – Цар Ізра́їлів.

50Іісу́с сказа́в йому́ у ві́дповідь: ти ві́риш, тому́ що Я тобі́ сказа́в: Я ба́чив тебе́ під смоко́вницею; поба́чиш бі́льше цього́.

51І гово́рить йому́: і́стинно, і́стинно кажу́ вам: відни́ні поба́чите не́бо відкри́те і А́нгелів Бо́жих, які́ підніма́ються і спуска́ються до Си́на Людсько́го.

На молебному співі Мф. 18:10–18 Євангеліє від Матфея

зач. 7510Диві́ться, не зневажа́йте жо́дного з мали́х цих: бо кажу́ вам, що А́нгели їх на небеса́х завжди́ ба́чать лице́ Отця́ Мого́ Небе́сного.

11Бо Син Людськи́й прийшо́в знайти́ і спасти́ заги́бле.

12Як вам здає́ться? Коли́ хто мав би сто ове́ць, і одна́ з них заблука́ла, то чи не поки́не він у го́рах дев’яно́сто де́в’ять і не піде́ шука́ти ту, що заблуди́лася?

13І якщо́ тра́питься знайти́ її́, і́стинно кажу́ вам, він раді́є за не́ї бі́льше, ніж за дев’яно́сто дев’ятьо́х, які не заблуди́лися.

14Так, нема́ во́лі Отця́ ва́шого Небе́сного, щоб заги́нув оди́н з мали́х цих.

15Якщо́ ж согріши́ть про́ти те́бе брат твій, піди́ і ви́крий його́ між тобо́ю і ним одни́м; якщо́ послу́хає тебе́, то придба́в ти бра́та твого́;

16якщо́ ж тебе́ не послу́хає, візьми́ з собо́ю ще одного́ або двох, щоб уста́ми двох чи трьох сві́дків підтве́рдилось ко́жне сло́во;

17якщо́ ж не послу́хає їх, скажи́ це́ркві; якщо́ ж і це́ркви не послу́хає, то хай він бу́де тобі́, як язи́чник і ми́тар.

зач. 7618Істинно кажу́ вам: що ви зв’я́жете на землі́, те буде зв’я́зане на не́бі, і що розв’я́жете на землі́, те бу́де розв’я́зане на не́бі.

Після літургії звершується молебний спів Торжества Православ’я