Читання днясереда

На літургії

Апостол

2 Пет. 3:1–18 Друге соборне послання Петра

зач. 681Це вже дру́ге посла́ння пишу́ вам, улю́блені; в них нага́дуванням збу́джую ва́ше чи́сте розумі́ння,

2щоб ви пам’ята́ли слова́, рані́ше ска́зані святи́ми проро́ками, і за́повідь Го́спода і Спаси́теля, пере́дану Апо́столами ва́шими.

3Наса́мперед зна́йте, що в оста́нні дні при́йдуть зухва́лі хули́телі, які́ чини́тимуть за свої́ми по́хотями,

4і каза́тимуть: де обі́тниця прише́стя Його́? Бо з то́го ча́су, як почали́ вмира́ти батьки́, від поча́тку творі́ння, все залиша́ється так са́мо.

5Ті, котрі́ так ду́мають, не зна́ють, що небеса́ і земля́ споконві́ку ство́рені були́ сло́вом Бо́жим з води́ і водо́ю;

6тому́ тоді́шній світ заги́нув, зато́плений водо́ю.

7А ни́нішні небеса́ і земля́, які́ утри́муються тим же Сло́вом, зберіга́ються вогню́ на день су́ду і поги́белі нечести́вих люде́й.

8Одне́ те не пови́нно бу́ти прихо́ване від вас, улю́блені, що у Го́спода оди́н день, як ти́сяча ро́ків, і ти́сяча ро́ків, як оди́н день.

9Не бари́ться Госпо́дь з викона́нням обі́тниці, як де́які вважа́ють те пові́льністю; але́ довготе́рпить нас, не бажа́ючи, щоб хто заги́нув, а щоб усі́ прийшли́ до покая́ння.

10При́йде ж день Госпо́дній, як тать уночі́, і тоді́ небеса́ з шу́мом пере́йдуть, а стихі́ї, розпали́вшись, зруйну́ються, земля́ і всі діла́ на ній згоря́ть.

11Якщо́ так усе́ це зруйну́ється, то яки́ми слід бу́ти у свято́му житті́ і благоче́сті вам,

12котрі́ чека́ють і бажа́ють прише́стя дня Бо́жого, коли́ пала́ючі небеса́ зруйну́ються і розпа́лені стихі́ї розто́пляться?

13А втім, за Його́ обі́тницею, ми чека́ємо ново́го не́ба і ново́ї землі́, на яки́х живе́ пра́вда.

14О́тже, улю́блені, чека́ючи цього́, постара́йтесь ста́ти пе́ред Ним неоскве́рненими і непоро́чними в ми́рі;

15і довготерпі́ння Го́спода на́шого вважа́йте спасі́нням, як улю́блений брат наш Па́вел, за да́ною йому́ прему́дрістю, написа́в вам,

16як він гово́рить про це і в усі́х свої́х посла́ннях, у яки́х є де́що малозрозумі́ле, так що не́уки та неутве́рджені перекру́чують, як і і́нші Писа́ння, на свою́ вла́сну поги́бель.

17Ото́ж ви, улю́блені, бу́дучи попере́дженими про це, бережі́ться, щоб не спокуси́тися вам ома́ною беззако́нників і не відпа́сти від свого́ утве́рдження,

18але́ зроста́йте в благода́ті і пізна́нні Го́спода на́шого і Спаси́теля Іісу́са Христа́. Йому́ сла́ва і ни́ні і в день ві́чний. Амі́нь.

Ап. 2 Тим. 1:3–9 Друге послання до Тимофія

3Дя́кую Бо́гові, Котро́му служу́ від прароди́телів з чи́стою со́вістю, що безпереста́нно зга́дую про те́бе в моли́твах мої́х вдень і вночі́,

4і бажа́ю ба́чити тебе́, зга́дуючи про сльо́зи твої́, щоб мені́ спо́внитися ра́дістю,

5пам’ята́ючи нелицемі́рну ві́ру твою́, яка́ рані́ше була́ в ба́бці твої́й Лої́ді і в ма́тері твої́й Євни́ці; впе́внений, що вона́ і в тобі́.

6З ціє́ї причи́ни нага́дую тобі́ зігріва́ти дар Бо́жий, яки́й у тобі́ че́рез поклада́ння рук мої́х;

7бо дав нам Бог ду́ха не стра́ху, а си́ли, і любо́ві, і здоро́вого ро́зуму.

зач. 2918Отже, не соро́мся сві́дчення Го́спода на́шого Іісу́са Христа́, ні мене́, в’я́зня Його́; але́ стражда́й з благові́стям Христо́вим си́лою Бо́га,

9Котри́й спас нас і покли́кав по́кликом святи́м, не за діла́ми на́шими, а з во́лі Своє́ї і благода́ті, яка́ да́на нам у Христі́ Іісу́сі рані́ше вікови́х часі́в,

Євангеліє

Мк. 13:24–31 Євангеліє від Марка

зач. 6124Але́ в ті дні, пі́сля тіє́ї скорбо́ти, со́нце поме́ркне, і мі́сяць не дасть свого́ сві́тла,

25і зірки́ спаду́ть з не́ба, і си́ли небе́сні похитну́ться.

26Тоді́ поба́чать Си́на Людсько́го, гряду́щого на хма́рах, з си́лою і сла́вою вели́кою.

27І тоді́ Він пошле́ Свої́х А́нгелів і збере́ ви́браних Свої́х від чотирьо́х вітрі́в, від кра́ю землі́ до кра́ю не́ба.

28Від смоко́вниці візьмі́ть подо́бу: коли́ гілки́ її́ стаю́ть вже м’які́ й пуска́ють ли́стя, то зна́єте, що бли́зько лі́то.

29Так і ви: коли́ поба́чите, що все збува́ється, зна́йте, що бли́зько, при две́рях.

30І́стинно кажу́ вам: не пере́йде рід цей, як усе́ це бу́де.

зач. 6231Не́бо й земля́ пере́йдуть, слова́ ж Мої́ не пере́йдуть.

Ап. Лк. 10:1–15 Євангеліє від Луки

зач. 501Пі́сля то́го ви́брав Госпо́дь і і́нших сімдеся́т у́чнів і посла́в їх по дво́є пе́ред лице́м Свої́м у ко́жне мі́сто і мі́сце, куди́ Сам хоті́в іти́,

2і сказа́в їм: жни́во вели́ке, а женці́в ма́ло; тож блага́йте Госпо́даря жнив, щоб ви́слав женці́в на жнива́ Свої́.

3Іді́ть! Я посила́ю вас, як ягня́т між вовкі́в.

4Не бері́ть ні мішка́, ні то́рби, ні взуття́, і ніко́го в доро́зі не віта́йте.

5В яки́й дім увійде́те, споча́тку кажі́ть: мир до́му цьому́;

6і якщо́ бу́де там син ми́ру, то спочи́не на ньо́му мир ваш, а коли́ ні, то до вас поверне́ться.

7В тому́ до́мі залиша́йтесь, ї́жте і пи́йте те, що в них є, бо працю́ючий ва́ртий нагоро́ди за труди́ свої́; не перехо́дьте з до́му в дім.

8І коли́ в яке́ мі́сто при́йдете і при́ймуть вас, ї́жте, що вам подаду́ть,

9і зціля́йте неду́жих, що знахо́дяться в ньо́му, і кажі́ть їм: набли́зилось до вас Ца́рство Бо́же.

10Якщо́ ж при́йдете в яке́сь мі́сто і не при́ймуть вас, то, ви́йшовши на ву́лицю, скажі́ть:

11і по́рох, що прили́п до нас з ва́шого мі́ста, обтру́шуємо вам; а проте́ зна́йте, що набли́зилось до вас Ца́рство Бо́же.

12Кажу́ ж вам, що Содо́му в день той відра́дніше бу́де, ніж мі́сту тому́.

13Го́ре тобі́, Хорази́не! го́ре тобі́, Віфсаї́до! бо якби́ у Ти́рі та Сидо́ні ста́лися ті чудеса́, які були́ у вас, то давно́ б вони́, си́дячи у вере́тищі й по́пелі, пока́ялися;

14але́ і Ти́ру і Сидо́ну відра́дніше бу́де на суді́, ніж вам.

15І ти, Капернау́ме, що підні́сся до не́ба, до пе́кла зі́йдеш.