Читання днячетвер
На літургії
Апостол
1 Пет. 4:12–5:5 Перше соборне послання Петра
зач. 624:12Улю́блені! вогне́ної споку́си, що посила́ється вам для випро́бування, не цура́йтеся, ні́би приго́ди для вас чужо́ї,
13але́ як ви берете́ у́часть у стражда́ннях Христо́вих, ра́дуйтеся, щоб і в я́влення сла́ви Його́ ви зраді́ли і звесели́лись.
14Якщо́ лихосло́влять вас за ім’я́ Христо́ве, то ви блаже́нні, бо Дух сла́ви, Дух Бо́жий почива́є на вас. Ти́ми Він зневажа́ється, а ва́ми прославля́ється.
15Ті́льки б не постражда́в хто з вас, як уби́вця, чи зло́дій, чи злочи́нець, або́ як той, хто зазіха́є на чуже́;
16а коли́ як християни́н, то не соро́мся, а прославля́й Бо́га за таку́ у́часть.
17Бо час розпоча́тися судо́ві з до́му Бо́жого; а якщо́ рані́ше почне́ться з нас, то яки́й кіне́ць тих, хто не покоря́ється Єва́нгелію Бо́жому?
18І якщо́ пра́ведник ле́две спаса́ється, то нечести́вий і грі́шний де з’я́виться?
19Тому́ і ті, що стражда́ють з во́лі Бо́жої, хай віддаду́ть Йому́, як ві́рному Творце́ві, ду́ші свої́, ро́блячи добро́.
5:1Па́стирів ва́ших блага́ю я, співпа́стир і сві́док стражда́нь Христо́вих і співуча́сник сла́ви, що ма́є відкри́тися:
2пасі́ть Бо́же ста́до, яке́ у вас, догляда́ючи його́ не примусо́во, а охо́че і богоуго́дно, не для гане́бної кори́сті, а щи́ро,
3і не пану́ючи над спа́дщиною Бо́жою, а подаючи́ при́клад ста́дові;
4і коли́ я́виться Пастиренача́льник, ви оде́ржите нев’я́нучий віне́ць сла́ви.
5Та́кож і моло́дші, бу́дьте покі́рні па́стирям; всі ж, покоря́ючись оди́н о́дному, одягні́ться у смиренному́дрість, бо Бог го́рдим проти́виться, а смире́нним дає́ благода́ть.
і за п’ятницю (під зачало) 2 Пет. 1:1–10 Друге соборне послання Петра
зач. 641Си́мон Петро́, раб і Апо́стол Іісу́са Христа́, тим, хто прийня́в з на́ми одна́ково дорогоці́нну ві́ру в пра́вді Бо́га на́шого і Спаси́теля Іісу́са Христа́:
2благода́ть і мир вам хай примно́житься в пізна́нні Бо́га і Христа́ Іісу́са, Го́спода на́шого.
3Як від Боже́ственної си́ли Його́ даро́вано нам усе́ потрі́бне для життя́ і благоче́стя, че́рез пізна́ння Того́, Хто покли́кав нас сла́вою та бла́гістю,
4яки́ми даро́вані нам вели́кі й дорогоці́нні обі́тниці, щоб ви че́рез них ста́ли прича́сниками Бо́жого єства́, віддали́вшись від пану́ючого в сві́ті розтлі́ння по́хоттю:
5то ви, доклада́ючи до цьо́го всю стара́нність, покажі́ть у ві́рі ва́шій чесно́ту, в чесно́ті розсу́дливість,
6в розсу́дливості стри́маність, у стри́маності терпі́ння, в терпі́нні благоче́стя,
7в благоче́сті братолю́бність, у братолю́бності любо́в.
8Якщо́ це у вас є і примно́жується, то ви не зали́шитесь без у́спіху і пло́ду в пізна́нні Го́спода на́шого Іісу́са Христа́.
9А в ко́го цього́ нема́, той сліпи́й, закри́в о́чі, забу́в про очи́щення попере́дніх гріхі́в свої́х.
зач. 6510Тому́, бра́ття, все бі́льше і бі́льше стара́йтесь утве́рджувати ва́ше покли́кання та вибрання́; так ді́ючи, ви ніко́ли не спіткне́тесь,
Ап. Діян. 12:1–11 Діяння святих апостолів
зач. 291В той час цар І́род підня́в ру́ки на де́кого з тих, що нале́жали до Це́ркви, щоб заподі́яти їм зло,
2і мече́м уби́в Я́кова, бра́та Іоа́ннового.
3А поба́чивши, що це подо́бається іуде́ям, пі́сля то́го взяв і Петра́, – тоді́ були́ дні опрі́сноків, –
4і, схопи́вши його́, посади́в у темни́цю; і наказа́в чотирьо́м четвери́цям во́їнів стерегти́ його́, ма́ючи на́мір пі́сля Па́схи ви́вести його́ до наро́ду.
5Ото́ж Петра́ стерегли́ в темни́ці, а тим ча́сом Це́рква щи́ро моли́лась за ньо́го Бо́гові.
6Коли́ ж І́род хоті́в ви́вести його́, тіє́ї но́чі Петро́ спав між двома́ во́їнами, ску́тий двома́ ланцюга́ми, і сторо́жа бі́ля двере́й стерегла́ темни́цю.
7І ось, предста́в А́нгел Госпо́дній, і сві́тло ося́яло темни́цю і, штовхну́вши Петра́ в бік, він розбуди́в його́ і сказа́в: встань шви́дше. І впа́ли ланцюги́ з його́ рук.
8І сказа́в йому́ А́нгел: підпережи́сь і взу́йся. Він зроби́в так. По́тім гово́рить йому́: одягни́ оде́жу твою́ і йди за мно́ю.
9Петро́ ви́йшов і попрямува́в за ним, не зна́ючи, що ро́блене А́нгелом було́ в ді́йсності, а ду́мав, що ба́чить виді́ння.
10Пройшо́вши пе́ршу й дру́гу сторо́жу, вони́ прийшли́ до залі́зної бра́ми, що вела́ до мі́ста, яка́ сама́ собо́ю відчини́лася їм: вони́ ви́йшли, і пройшли́ одну́ ву́лицю, і ра́птом А́нгела не ста́ло з ним.
11Тоді́ Петро́, опам’ята́вшись, сказа́в: тепе́р я ба́чу воі́стину, що Госпо́дь посла́в А́нгела Свого́ і звільни́в мене́ від руки́ І́родової та від усьо́го, чого́ чека́в наро́д іуде́йський.
Євангеліє
Мк. 12:38–44 Євангеліє від Марка
зач. 5738І говори́в їм у вченні́ Свої́м: стережі́ться кни́жників, які́ лю́блять ходи́ти в до́вгому о́дязі і прийма́ти віта́ння на наро́дних зібрання́х,
39сиді́ти спе́реду в синаго́гах і возлежа́ти на пе́ршому мі́сці на бенке́тах, –
40ці, котрі́ поїда́ють доми́ вдів і лицемі́рно до́вго мо́ляться, при́ймуть найтя́жче осу́дження.
41І сів Іісу́с про́ти скарбни́ці і спостеріга́в, як наро́д кладе́ гро́ші в скарбни́цю. Чима́ло замо́жних кла́ли бага́то.
42Прийшла́ одна́ бі́дна вдова́ і покла́ла дві ле́пти, то́бто кодра́нт.
43Покли́кавши у́чнів Свої́х, Іісу́с сказа́в їм: і́стинно кажу́ вам, що ця бі́дна вдова́ покла́ла бі́льше за всіх, хто клав у скарбни́цю,
44бо всі кла́ли з доста́тку свого́, а вона́ від неста́тків свої́х покла́ла все, що ма́ла, весь прожи́ток свій.
і за п’ятницю (під зачало) Мк. 13:1–8 Євангеліє від Марка
зач. 581І коли́ вихо́див Він з хра́му, оди́н з у́чнів Його́ сказа́в Йому́: Учи́телю! подиви́сь, які́ ка́мені і які́ буді́влі!
2Іісу́с сказа́в йому́ у ві́дповідь: ба́чиш ці вели́кі буді́влі? все це бу́де зруйно́ване, так що не зали́шиться тут і ка́меня на ка́мені.
3І коли́ Він сиді́в на горі́ Єлео́нській про́ти хра́му, то Петро́, і Я́ків, і Іоа́нн, і Андрі́й запита́ли Його́ на самоті́:
4скажи́ нам, коли́ це бу́де, і яка́ озна́ка, коли́ все це має ста́тись?
5Відповіда́ючи їм, Іісу́с поча́в говори́ти: бережі́ться, щоб ніхто́ не спокуси́в вас,
6бо бага́то при́йдуть під і́менем Мої́м і говори́тимуть, що це Я; і багатьо́х споку́сять.
7Коли́ ж почу́єте про ві́йни і про воє́нні чутки́, не жаха́йтесь: бо нале́жить цьому́ бу́ти, – але́ це ще не кіне́ць.
8Бо повста́не наро́д на наро́д і ца́рство на ца́рство; і бу́дуть землетру́си місця́ми, і бу́де го́лод і завору́шення. Це – поча́ток хворо́б.
Ап. Ін. 21:15–25 Євангеліє від Іоанна
зач. 6715Коли́ ж вони́ обі́дали, Іісу́с ка́же Си́мону Петро́ві: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́ бі́льше, ніж вони́? Петро́ ка́же Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ягня́т Мої́х.
16Ще гово́рить йому́ вдру́ге: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ гово́рить Йому́: так, Го́споди! Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.
17Гово́рить йому́ втре́тє: Си́моне Іо́нин! чи лю́биш ти Мене́? Петро́ засмути́вся, що втре́тє спита́в його́: чи лю́биш ти Мене́? і сказа́в Йому́: Го́споди! Ти все зна́єш; Ти зна́єш, що я люблю́ Тебе́. Іісу́с гово́рить йому́: паси́ ві́вці Мої́.
18І́стинно, і́стинно кажу́ тобі́: коли́ ти був молоди́й, то підпері́зувався сам і ходи́в, куди́ хоті́в; а коли́ постарі́єш, то простя́гнеш ру́ки твої́ і і́нший підпере́же тебе́ і поведе́, куди́ не хо́чеш.
19Це Він сказа́в, даючи́ розумі́ти, яко́ю сме́ртю Петро́ просла́вить Бо́га. І, сказа́вши це, гово́рить йому́: йди за Мно́ю.
20Петро́ ж, оберну́вшись, ба́чить, що йде за ним у́чень, котро́го люби́в Іісу́с, і котри́й на вече́рі, припа́вши до груде́й Його́, сказа́в: Го́споди! хто ви́дасть Тебе́?
21Поба́чивши його́, Петро́ гово́рить Іісу́сові: Го́споди! а він що?
22Іісу́с гово́рить йому́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, по́ки при́йду, що тобі́ до то́го? ти йди за Мно́ю.
23І пронесло́ся це сло́во по́між бра́ттями, що у́чень той не помре́. Але́ Іісу́с не сказа́в йому́, що не помре́, але́: якщо́ Я хо́чу, щоб він залиши́вся, до́ки прийду́, що тобі́ до то́го?
24Цей у́чень і сві́дчить про це, і написа́в це; і зна́ємо, що і́стинне сві́дчення його́.
25Бага́то й і́ншого сотвори́в Іісу́с; але́, коли́ б написа́ти про те докла́дно, то, ду́маю, і сам світ не вмісти́в би напи́саних книг. Амі́нь.