Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Третя книга Ездри

Глава 6

1 І сказав Він мені: від початку творіння кола земного і раніше ніж установлені були межі віку, і раніше ніж подули вітри;

2 раніше ніж почутий був голос грому, раніше ніж заблищала блискавка, раніше ніж утвердилися основи раю;

3 раніше ніж з’явилися прекрасні квіти, раніше ніж утвердилися сили рухів, і раніше ніж зібралися незліченні воїнства ангелів;

4 раніше ніж піднялися висоти повітряні, раніше ніж визначилися міри тверді, раніше ніж запалали вогні на Сионі;

5 раніше ніж досліджені були літа, і відокремлені ті, які грішать нині, і відзначені ті, які зберігали віру, як скарб:

6 тоді Я помислив, і створено було все Мною одним, а не через будь-кого іншого; від Мене також прийде і кінець, а не від будь-кого іншого.

7 Тоді я відповів: який поділ часів, і коли буде кінець першого і початок останнього?

8 Від Авраама навіть до Ісаака, коли народилися від нього Яків та Ісав, рука Якова тримала від початку п’яту́ Ісава.

9 Кінець цього віку — Ісав, а початок наступного — Яків.

10 Рука людини — початок її, а кінець — п’ята її. Про інше, Ездро, не запитуй Мене.

11 Я ж у відповідь сказав Йому: о, Владико Господи! якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми,

12 молю Тебе, покажи рабові Твоєму кінець знамень Твоїх, частину яких показав Ти мені минулої ночі.

13 Він відповів мені і сказав: встань на ноги твої, і слухай голос, сповнений шуму,

14 і буде ніби землетрус, але місце, на якому ти стоїш, не захитається.

15 Тому, коли буде говорити, ти не жахайся; бо про кінець буде слово, і основи землі маються на увазі.

16 А оскільки йдеться про них самих, то земля затремтить і похитнеться, бо знає, що кінець їх повинен змінитися.

17 І було, коли я почув голос, встав на ноги мої, і чув, і ось голос, який говорить, і шум його, як шум вод многих,

18 і сказав: ось, настають дні, коли Я почну наближатися, щоб відвідати тих, що живуть на землі,

19 коли почну Я стягувати з тих, які неправдою своєю зробили неправедно велику шкоду, і коли виповниться міра приниження Сиону.

20 А коли назнаменується вік, який почне проходити, то ось знамення, які Я покажу: книги розкриються перед лицем тве́рди, й усі разом побачать;

21 і однолітні немовлята заговорять своїми голосами, і вагітні жінки будуть народжувати недозрілих немовлят через три і чотири місяці, і вони залишаться живими і зміцняться;

22 засіяні поля раптово стануть ніби незасіяними, і повні житниці виявляться порожніми;

23 потім засурмить труба з шумом, і коли почують її, всі раптово жахнуться.

24 І буде у той час, озброяться друзі проти друзів, як вороги, й устрашиться земля з тими, що живуть на ній, і жи́ли джерел зупиняться і три години не будуть текти.

25 Усякий, хто після всього цього, про що Я передрік тобі, залишиться у живих, сам спасеться, і побачить спасіння Моє і кінець вашого віку.

26 І побачать люди обрані, які не зазнали смерти від народження свого, і зміниться серце тих, що живуть, і перетвориться на почуття інше.

27 Бо зло знищиться, і зникне лукавство;

28 процвіте віра, переможене буде розтління, явиться істина, яка стільки часу залишалася без плоду.

29 Коли Він говорив, я глянув на того, перед яким стояв.

30 І він сказав мені: я прийшов показати тобі час грядущої ночі.

31 Отже, якщо ти знову помолишся і знову сім днів будеш поститися, то я покажу тобі більше у день, в який я почув тебе.

32 Голос твій почутий у Всевишнього; побачив Сильний правильну дію, побачив і чистоту, яку зберігав ти від юности твоєї.

33 Тому Він послав мене показати тобі все це і сказати: уповай і не бійся;

34 не поспішай у перші часи помишляти суєтне, щоб не судити тобі з таким самим поспіхом про часи останні.

35 Після цього я знову зі сльозами молився, і також постився сім днів, щоб виконати три седмиці, заповідані мені.

36 У восьму ж ніч серце моє прийшло знову у збудження, і я почав говорити перед Всевишнім,

37 бо дух мій запалав сильно, і душа моя томилася.

38 І сказав я: Господи! Ти від початку творіння говорив; у перший день сказав: «нехай буде небо і земля», і слово Твоє було звершеним ділом.

39 Тоді носився Дух, і темрява облягала навколо і мовчання: звуку людського голосу ще не було.

40 Тоді повелів Ти зі скарбниць Твоїх вийти яскравому світлу, щоб явилося діло Твоє.

41 У другий день створив Ти дух тверди і повелів йому відокремити і зробити поділ між водами, щоб деяка частина їх піднялася вгору, а інша залишилася внизу.

42 У третій день Ти повелів водам зібратися на сьомій частині землі, а шість частин висушив, щоб вони служили перед Тобою для засівання й оброблення.

43 Слово Твоє виходило, і негайно ставало ділом;

44 раптово явилася безмірна кількість плодів і різноманітні приємності для смаку, квіти виглядом своїм незмінні, з запахом, невимовно запашним: усе це звершено було у третій день.

45 У четвертий день Ти повелів бути сяйву сонця, світлу місяця, розташуванню зірок,

46 і повелів, щоб вони служили людині, яка має бути створеною.

47 У п’ятий день Ти сказав сьомій частині, в якій була зібрана вода, щоб вона породила тварин, тих, що літають, і риб, що і сталося.

48 Вода німа і бездушна, за помахом Божим, породила тварин, щоб усі роди сповіщали про дивні діла Твої.

49 Тоді Ти зберіг двох тварин: одна називалася бегемотом, а інша левіафаном.

50 І Ти відокремив їх одне від одного, бо сьома частина, де була зібрана вода, не могла прийняти їх разом.

51 Бегемоту Ти дав одну частину з землі, осушеної на третій день, нехай живе у ній, в якій тисячі гір.

52 Левіафану дав сьому частину водяну, і зберіг його, щоб він був споживою тим, кому Ти хочеш, і коли хочеш.

53 У шостий же день повелів Ти землі породити перед Тобою худобу, звірів і плазунів;

54 а після їх Ти створив Адама, якого поставив володарем над усіма Твоїми тварями і від якого походимо всі ми і народ, який Ти обрав.

55 Усе це сказав я перед Тобою, Господи, тому що для нас створив Ти вік цей.

56 Про інші ж народи, які народилися від Адама, Ти сказав, що вони ніщо, але подібні до слини, і всю безліч їх Ти уподібнив краплям, що крапають із посудини.

57 І нині, Господи, ось, ці народи, за ніщо Тобою визнані, почали володарювати над нами і пожирати нас.

58 Ми ж, народ Твій, який Ти назвав Твоїм первістком, єдинородним, улюбленим Твоїм, віддані у руки їх.

59 Якщо для нас створений вік цей, то чому не одержуємо ми спадщини з віком? І доки це?